Ентре-Ріос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ентре-Ріос
—  Провінція  —

Entre Ríos

Герб провінції Ентре-Ріос Прапор провінції Ентре-Ріос
Столиця Парана
Країна Аргентина Аргентина
Межує з: сусідні адмінодиниці
Буенос-Айрес, Санта-Фе, Коррієнтес, Сальто, Пайсанду, Ріо-Неґро, Соріано, Колонія ?
Департаментів 17
Офіційна мова Іспанська
Населення (2010)
 - повне 1 236 300[1] (7-ма)
 - густота 15,69 (7-ма)
Етнікон Entrerriano
Площа
 - повна 78 781 км² (17-та)
Висота
 - максимальна 57 м
 - мінімальна 57 м
Часовий пояс UTC-3
ВВП 8,18 млрд. $ ]]
ІРЛП 0,822 (2010)[2]
Губернатор Густаво Бордет
Вебсайт entrerios.gov.ar
Код ISO 3166-2 AR-E
Провінція Ентре-Ріос на мапі Аргентини
Провінція Ентре-Ріос на мапі Аргентини

Провінція Ентре-Ріос на мапі Аргентини
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Ентре-Ріос

Е́нтре-Рі́ос (ісп. Entre Ríos — «між річками») — провінція Аргентини, розташована на північному сході країни. Межує з провінціями Буенос-Айрес на півдні, Коррієнтес на півночі, Санта-Фе на заході, і з Уругваєм на сході. Столиця провінції — Парана. Разом з провінціями Кордова і Санта-Фе, починаючи з 1999 року, провінція розглядається як частина економічно-політичної асоціації, відомої як Центральний регіон[3].

Географія

Провінція Ентре-Ріос разом з провінціями Місьйонес і Коррієнтес входить до складу Аргентинської Месопотамії, обмеженої на сході і заході річками Парана і Уругвай відповідно.

Рельєф Ентре-Ріоса горбистий, поборознений великою кількістю річок. Найважливішими річками є Парана, Гвайкіраро, Мокорета, Уругвай.

У провінції Ентре-Ріос переважають 5 типів ґрунтів[4]:

Клімат Ентре-Ріоса змінюється від субтропічного на півночі до помірного на півдні. Переважають вітри Памперо і Судестада. Середня річна кількість опадів становить 1000 мм. Середня температура повітря влітку 26 °C на півночі і 19-23 °C на півдні, узимку — 7-10 °C[5].

Історія

Франсіско Рамірес
Спорудження тунелю Рауль Уранга — Карлос Сильвестре Беньїс (1970-ті)

До приходу європейців територія, де зараз знаходиться провінція Ентре-Ріос, була заселена індіанцями чана, тумбуе, чарруа, гуарані.

Під владою іспанської корони Ентре-Ріос входив з 1617 року до віце-королівства Перу, а з 1783 року — до віце-королівства Ріо-де-ла-Плата. Перші європейські поселення Ентре-Ріоса Сан-Антоніо-де-Гвалегвай-Гранде, Консепсьйон-дель-Уругвай і Сан-Хосе-де-Гвалегвайчу були засновані 1783 року.

1810 року населення Ентре-Ріоса підтримало Травневу Революцію і надало допомогу військам Мануеля Бельграно. Але 1811 року відносини з Буенос-Айресом різко погіршилися через те, що центральна влада погодилася на окупацію міст провінції військами роялістів. 1820 року Франсіско Рамірес оголосив про незалежність Республіки Ентре-Ріос, до якої також увійшла територія сучасної провінції Коррієнтес, але держава проіснувала лише рік, до смерті засновника.

З 1853 по 1860 роки, внаслідок виходу Буенос-Айреса з Аргентинської конфедерації, конгрес назвав Парану тимчасовою столицею країни, а губернатора Ентре-Ріоса Хусто Хосе де Уркісу — президентом. 1860 року була прийнята конституція провінції.

У 1853—1930 роках до Ентре-Ріоса прибула значна кількість європейських мігрантів, які переважно засновували сільськогосподарські поселення. У 1930-х роках внаслідок Великої Депресії селяни почали масово переселятися до міст, завдяки чому розпочалася хвиля індустріалізації.

Численні державні перевороти у 1930—1983 роках звели до мінімуму автономію Ентре-Ріоса. Найпомітнішими подіями цього періоду вважається спорудження тунелю Рауль Уранга — Карлос Сильвестре Беньїс, який поєднав міста Парана і Санта-Фе, та будівництво ГЕС Сальто-Гранде у 1974—1979 роках.

Створення економічного союзу Меркосур 1991 року мало велике значення для провінції Ентре-Ріос завдяки її розташуванню на перетині шляхів сполучення чотирьох країн, які увійшли до блоку.

2004 року спорудження целюлозно-паперового комбінату на уругвайському березі річки Уругвай стало причиною відтоку туристів з міст Гвалегвайчу і Колон у провінції Ентре-Ріос, що згодом вилилося у дипломатичний конфлікт між двома країнами.

1 листопада 2008 року була затверджена нова конституція провінції Ентре-Ріос[6].

Вирощування сої у провінції Ентре-Ріос

Економіка

Найважливішими галузями економіки провінції Ентре-Ріос є сільське господарство та туризм, дещо менше значення мають гірництво та промисловість.

Головними сільськогосподарськими культурами провінції є рис, соя, пшениця, кукурудза, цитрусові та евкаліпт. Ентре-Ріос є найбільшим аргентинським виробником мандаринів, апельсинів і рису. У скотарстві переважають вирощування великої рогатої худоби і птахівництво, менш розвинене вівчарство.

У промисловості найрозвиненішою є харчова галузь. Також важливою є деревообробна, хімічна, металургійна та машинобудівна промисловість.

Міст Росаріо-Вікторія

Транспорт

Провінція Ентре-Ріос розташована на перехресті важливих шляхів сполучення у Південній Америці. Оскільки провінція оточена річками, мости грають важливу роль у її транспортній системі. Три мости поєднують Ентре-Ріос з Уругваєм: Лібертадор Сан Мартін, Хенераль Артігас та міст по дамбі Сальто-Гранде. Між містами Росаріо у провінції Санта-Фе і Вікторія в Ентре-Ріосі збудовано міст Росаріо-Вікторія. Головним шляхом з провінції Буенос-Айрес до Ентре-Ріоса є міст Сарате — Брасо-Ларго. Водним кордоном з провінцією Коррієнтес є річки Гвайкіраро та Мокорета, над якими проведено три і два мости відповідно. Під річкою Парана прокладено тунель Рауль Уранга — Карлос Сильвестре Беньїс довжиною 2 397 м.

Загалом у провінції налічується 2 500 км асфальтованих доріг, з яких найважливішими є національні автотраси № 12, 14, 18, 127 і провінційні № 11, 6, 39[7]. Також є 2000 км залізничних шляхів.

Освіта

Освіта у провінції Ентре-Ріос (2009)[8]
Рівень Навчальних закладів Учнів Працівників
 Дошкільні 1 174 43 348 2 422
 - державні 1 006 30 167 1 755
 - приватні 168 13 181 667
 Початкові 1 309 157 379 13 059
 - державні 1 148 120 785 10 565
 - приватні 161 36 594 2 494
 Середні 540 112 461 4 480
 - державні 403 85 221 3 589
 - приватні 137 27 240 891
 Вищі[9] 87 15 963 416
 - державні 44 8 847 211
 - приватні 43 7 116 205

Туризм

Національний парк Ель-Паломар

Туризм є важливою галуззю економіки Ентре-Ріоса. Туристичними атракціями провінції є[10]:

Також провінція має багато історичних пам'яток[17].

Адміністративно-територіальний поділ

Департамент Адміністративний центр Рік створення Населення (2010)[18] Площа (км²) Мапа
Колон Колон 1869 61.488 2.893
Конкордія Конкордія 1849 169.459 3.357
Діаманте Діаманте 1849 46.117 2.774
Федерасьйон Федерасьйон 1887 68.706 3.760
Федераль Федераль 1972 25.928 5.060
Фелісіано Сан-Хосе-де-Фелісіано 1887 15.150 3.143
Гвалегвай Гвалегвай 1849 51.756 7.178
Гвалегвайчу Гвалегвайчу 1849 108.937 7.086
Іслас-дель-Ібікуй Вілья-Паранасіто 1984 12.075 4.500
Ла-Пас Ла-Пас 1849 66.988 6.500
Ногоя Ногоя 1849 39.078 4.282
Парана Парана 1821 340.861 4.974
Сан-Сальвадор Сан-Сальвадор 1995 17.309 1.275
Тала Росаріо-дель-Тала 1849 26.198 2.663
Уругвай Консепсьйон-дель-Уругвай 1821 100.854 5.855
Вікторія Вікторія 1849 35.951 6.822
Вільягвай Вільягвай 1849 49.445 6.654

Примітки

  1. ↑ http://www.censo2010.indec.gov.ar/preliminares/cuadro_totalpais.asp
  2. ↑ Архівована копія (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 5 січня 2011. Процитовано 5 січня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ http://www.bcr.com.ar/pagcentrales/RegionCentro/Tratados/ActadeIntegracionEntreRiosAbril1999.pdf[недоступне посилання з квітня 2019]
  4. ↑ http://www.inta.gov.ar/parana/info/documentos/suelos/mapas/20422_queson.htm
  5. ↑ http://www.entreriostotal.com.ar/provincia/clima.htm
  6. ↑ http://www.unoentrerios.com.ar/?mod=ampliar&id=38689
  7. ↑ http://www.entreriostotal.com.ar/infraestructura/caminos.htm
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 квітня 2011. Процитовано 20 квітня 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ без урахування університетів
  10. ↑ http://unatierradiferente.com/
  11. ↑ http://www.entreriostotal.com.ar/turismo/termas.htm
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 березня 2010. Процитовано 1 лютого 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 березня 2010. Процитовано 1 лютого 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  14. ↑ http://www.turismoentrerios.com/carnaval.htm
  15. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 березня 2010. Процитовано 1 лютого 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  16. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 березня 2010. Процитовано 1 лютого 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  17. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 березня 2010. Процитовано 1 лютого 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  18. ↑ INDEC (2010). Перепис 2010. Результати по провінції Ентре-Ріос. Архів оригіналу (HTML) за 25-06-2013. Процитовано 13-01-2011.

Посилання

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Географія та географічні карти
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ентре-Ріос&oldid=34141323