Ентре-Ріос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ентре-Ріос
Entre Ríos
Escudo de la Provincia de Entre Ríos.svg Entre rios prov arg.png
Герб провінції Ентре-Ріос Прапор провінції Ентре-Ріос
Провінція Ентре-Ріос на мапі Аргентини
Провінція Ентре-Ріос на мапі Аргентини
Інші провінції Аргентини
Столиця Парана
Департаментів 17
Офіційна мова Іспанська
Населення (2010)
 - повне 1 236 300[1] (7-ма)
 - густота 15,69 (7-ма)
Етнікон Entrerriano
Площа
 - повна 78 781 км² (17-та)
Часовий пояс UTC-3
ВВП 8,18 млрд. $
ІРЛП 0,822 (2010)[2]
Губернатор Серхіо Уррібаррі
Веб-сторінка www.EntreRios.gov.ar
Код ISO 3166-2 AR-E

Е́нтре-Рі́ос (ісп. Entre Ríos — «між ріками») — провінція Аргентини, розташована на північному сході країни. Межує з провінціями Буенос-Айрес на півдні, Коррієнтес на півночі, Санта-Фе на заході, і з Уругваєм на сході. Столиця провінції — Парана. Разом з провінціями Кордова і Санта-Фе, починаючи з 1999 року, провінція розглядається як частина економічно-політичної асоціації, відомої як Центральний регіон[3].

Географія[ред.ред. код]

Провінція Ентре-Ріос разом з провінціями Місьйонес і Коррієнтес входить до складу Аргентинської Месопотамії, обмеженої на сході і заході ріками Парана і Уругвай відповідно.

Рельєф Ентре-Ріоса горбистий, поборознений великою кількістю річок. Найважливішими річками є Парана, Гвайкіраро, Мокорета, Уругвай.

У провінції Ентре-Ріос переважають 5 типів ґрунтів[4]:

Клімат Ентре-Ріоса змінюється від субтропічного на півночі до помірного на півдні. Переважають вітри Памперо і Судестада. Середня річна кількість опадів становить 1000 мм. Середня температура повітря влітку 26 °C на півночі і 19-23 °C на півдні, узимку — 7-10 °C[5].

Історія[ред.ред. код]

Франсіско Рамірес
Спорудження тунелю Рауль Уранга — Карлос Сильвестре Беньїс (1970-ті)

До приходу європейців територія, де зараз знаходиться провінція Ентре-Ріос, була заселена індіанцями чана, тумбуе, чарруа, гуарані.

Під владою іспанської корони Ентре-Ріос входив з 1617 року до віце-королівства Перу, а з 1783 року — до віце-королівства Ріо-де-ла-Плата. Перші європейські поселення Ентре-Ріоса Сан-Антоніо-де-Гвалегвай-Гранде, Консепсьйон-дель-Уругвай і Сан-Хосе-де-Гвалегвайчу були засновані 1783 року.

1810 року населення Ентре-Ріоса підтримало Травневу Революцію і надало допомогу військам Мануеля Бельграно. Але 1811 року відносини з Буенос-Айресом різко погіршилися через те, що центральна влада погодилася на окупацію міст провінції військами роялістів. 1820 року Франсіско Рамірес оголосив про незалежність Республіки Ентре-Ріос, до якої також увійшла територія сучасної провінції Коррієнтес, але держава проіснувала лише рік, до смерті засновника.

З 1853 по 1860 роки, внаслідок виходу Буенос-Айреса з Аргентинської конфедерації, конгрес назвав Парану тимчасовою столицею країни, а губернатора Ентре-Ріоса Хусто Хосе де Уркісу — президентом. 1860 року була прийнята конституція провінції.

У 1853-1930 роках до Ентре-Ріоса прибула значна кількість європейських мігрантів, які переважно засновували сільськогосподарські поселення. У 1930-х роках внаслідок Великої Депресії селяни почали масово переселятися до міст, завдяки чому розпочалася хвиля індустріалізації.

Численні державні перевороти у 1930—1983 роках звели до мінімуму автономію Ентре-Ріоса. Найпомітнішими подіями цього періоду вважається спорудження тунелю Рауль Уранга — Карлос Сильвестре Беньїс, який поєднав міста Парана і Санта-Фе, та будівництво ГЕС Сальто-Гранде у 1974—1979 роках.

Створення Меркосур 1991 року мало велике значення для провінції Ентре-Ріос завдяки її розташуванню на перетині шляхів сполучення чотирьох країн, які увійшли до блоку.

2004 року спорудження целюлозно-паперового комбінату на уругвайському березі річки Уругвай стало причиною відтоку туристів з міст Гвалегвайчу і Колон у провінції Ентре-Ріос, що згодом вилилося у дипломатичний конфлікт між двома країнами.

1 листопада 2008 року була затверджена нова конституція провінції Ентре-Ріос[6].

Вирощування сої у провінції Ентре-Ріос

Економіка[ред.ред. код]

Найважливішими галузями економіки провінції Ентре-Ріос є сільське господарство та туризм, дещо менше значення мають гірництво та промисловість.

Головними сільськогосподарськими культурами провінції є рис, соя, пшениця, кукурудза, цитрусові та евкаліпт. Ентре-Ріос є найбільшим аргентинським виробником мандаринів, апельсинів і рису. У скотарстві переважають вирощування великої рогатої худоби і птахівництво, менш розвинене вівчарство.

У промисловості найрозвиненішою є харчова галузь. Також важливою є деревообробна, хімічна, металургійна та машинобудівна промисловість.

Транспорт[ред.ред. код]

Провінція Ентре-Ріос розташована на перехресті важливих шляхів сполучення у Південній Америці. Оскільки провінція оточена річками, мости грають важливу роль у її транспортній системі. Три мости поєднують Ентре-Ріос з Уругваєм: Лібертадор Сан Мартін, Хенераль Артігас та міст по дамбі Сальто-Гранде. Між містами Росаріо у провінції Санта-Фе і Вікторія в Ентре-Ріосі збудовано міст Росаріо-Вікторія. Головним шляхом з провінції Буенос-Айрес до Ентре-Ріоса є міст Сарате — Брасо-Ларго. Водним кордоном з провінцією Коррієнтес є річки Гвайкіраро та Мокорета, над якими проведено три і два мости відповідно. Під річкою Парана прокладено тунель Рауль Уранга — Карлос Сильвестре Беньїс довжиною 2 397 м.

Загалом у провінції налічується 2 500 км асфальтованих доріг, з яких найважливішими є національні автотраси № 12, 14, 18, 127 і провінційні № 11, 6, 39[7]. Також є 2000 км залізничних шляхів.

Освіта[ред.ред. код]

Освіта у провінції Ентре-Ріос (2009)[8]
Рівень Навчальних закладів Учнів Працівників
 Дошкільні 1 174 43 348 2 422
 - державні 1 006 30 167 1 755
 - приватні 168 13 181 667
 Початкові 1 309 157 379 13 059
 - державні 1 148 120 785 10 565
 - приватні 161 36 594 2 494
 Середні 540 112 461 4 480
 - державні 403 85 221 3 589
 - приватні 137 27 240 891
 Вищі[9] 87 15 963 416
 - державні 44 8 847 211
 - приватні 43 7 116 205

Туризм[ред.ред. код]

Національний парк Ель-Паломар

Туризм є важливою галуззю економіки Ентре-Ріоса. Туристичними атракціями провінції є[10]:

Також провінція має багато історичних пам'яток[17].

Адміністративно-територіальний поділ[ред.ред. код]

Департамент Адміністративний центр Рік створення Населення (2010) [18] Площа (км²) Мапа
Колон Колон 1869 61.488 2.893 Departamento Colón (Entre Ríos - Argentina).png
Конкордія Конкордія 1849 169.459 3.357 Departamento Concordia (Entre Ríos - Argentina).png
Діаманте Діаманте 1849 46.117 2.774 Departamento Diamante (Entre Ríos - Argentina).png
Федерасьйон Федерасьйон 1887 68.706 3.760 Departamento Federación (Entre Ríos - Argentina).PNG
Федераль Федераль 1972 25.928 5.060 Departamento Federal (Entre Ríos - Argentina).png
Фелісіано Сан-Хосе-де-Фелісіано 1887 15.150 3.143 Departamento Feliciano (Entre Ríos - Argentina).png
Гвалегвай Гвалегвай 1849 51.756 7.178 Departamento Gualeguay (Entre Ríos - Argentina).png
Гвалегвайчу Гвалегвайчу 1849 108.937 7.086 Departamento Gualeguaychú (Entre Ríos - Argentina).png
Іслас-дель-Ібікуй Вілья-Паранасіто 1984 12.075 4.500 Departamento Islas del Ibicuy (Entre Ríos - Argentina).png
Ла-Пас Ла-Пас 1849 66.988 6.500 Departamento La Paz (Entre Ríos - Argentina).png
Ногоя Ногоя 1849 39.078 4.282 Departamento Nogoyá (Entre Ríos - Argentina).png
Парана Парана 1821 340.861 4.974 Departamento Paraná (Entre Ríos - Argentina).png
Сан-Сальвадор Сан-Сальвадор 1995 17.309 1.275 Departamento San Salvador (Entre Ríos - Argentina).png
Тала Росаріо-дель-Тала 1849 26.198 2.663 Departamento Tala (Entre Ríos - Argentina).png
Уругвай Консепсьйон-дель-Уругвай 1821 100.854 5.855 Departamento Uruguay (Entre Ríos - Argentina).png
Вікторія Вікторія 1849 35.951 6.822 Departamento Victoria (Entre Ríos - Argentina).png
Вільягвай Вільягвай 1849 49.445 6.654 Departamento Villaguay (Entre Ríos - Argentina).png

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]