Лавра

Ла́вра (грец. Λαύρα — «вулиця, провулок, ущелина») — назва деяких найбільших чоловічих православних монастирів, що мають особливе історичне та духовне значення. Лаврами можуть називатися також католицькі монастирі східних традицій (перш за все, греко-католицькі).

Історія

Лаври з'явились в 4 ст. в Палестині, як монастирі з певним устроєм чернечого життя, що передбачав спільний захист від кочівників, спільні богослужіння, але зберігав елементи відлюдницького життя.

З 10 ст. в Греції лаврами називають монастирі які відіграють значну роль в духовному та політичному житті країни. Пізніше в слов'янських країнах, Грузії та Румунії лаврами називають монастирі, що мають найбільший вплив на духовне життя цих країн.

Лаври в різних країнах

Україна

В Україні відповідний статус мають чотири монастирі:

• Києво-Печерська лавра, Київ (існує з 1051)
• Почаївська лавра, Почаїв, Тернопільська область (з 1833)
• Святогірська лавра, Святогірськ, Донецька область (перша згадка 1526, статус лаври з 2004)
• Унівська лавра студійського уставу (греко-католицька), Унів (з 1898)

Росія

• Олександро-Невська лавра
• Троїце-Сергієва лавра

Грузія

• Лавра Давид-Гареджі

Польща

• Супрасльський Благовіщенський монастир

Румунія

• Нямецька лавра

Палестина

• Лавра Сави Освяченого

Греція

• Велика лавра, Афон
• Агія-Лавра

Джерела та література

• Т. С. Новікова. Лавра // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 8 - 9. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• О. Н. Саган. Лавра // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.

Посилання

• Лавра // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.