Ми так любили одне одного

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:57, 18 травня 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Не можна використовувати інші статті у Вікіпедії як джерела, див. ВП:АД)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ми так любили одне одного
італ. C'eravamo tanto amati
Жанр драма, кінокомедія
Режисер Етторе Скола
Продюсер Пio Анджелетті
Адріано де Мікелі
Сценарист Age & Scarpelli
Етторе Скола
У головних
ролях
Ніно Манфреді
Вітторіо Гассман
Стефанія Сандреллі
Стефано Сатта Фльорес
Оператор Клаудіо Чірілльо
Композитор Армандо Тровайолі
Художник Лучано Річчеріd
Кінокомпанія Deantir
Delta
Тривалість 120 хв.
Мова італійська
Країна Італія Італія
Рік 1974
Касові збори 3 584 378 000 італійська ліра
IMDb ID 0075793
Рейтинг IMDb: 8.1/10 stars

«Ми так любили одне одного» (італ. C'eravamo tanto amati) — італійський драматичний фільм 1974 року режисера Етторе Скола. У фільмі відображені майже 30 років італійської історії та ряд кінематографічних ідей з пошани до італійських кінорежисерів Вітторіо Де Сіка, Федеріко Фелліні, Мікеланджело Антоніоні, Роберто Росселліні і французького режисера Алена Рене. Фільм здобув ряд призів на міжнародних кінофестивалях і згодом був внесений до списку 100 італійських фільмів, які потрібно зберегти, від післявоєнних до вісімдесятих років.

Фільм присвячений Вітторіо Де Сіка, який помер у час створення фільму.

Сюжет

У фільмі показана 30-ти літня історія про трьох товаришів Антоніо (Ніно Манфреді), Джанні (Вітторіо Гасман) і Нікола (Стефано Сатта Фльорес), які познайомилися і зблизилися у партизанському загоні під час Другої світової війни. Після війни їх шляхи розійшлися, Нікола живе в Ночера-Інферіоре (Південна Італія), Антоніо в Римі і Джанні в Павії. Єдине, що їх пов'язує тепер, це любов до Лючії (Стефанія Сандреллі), в яку вони по черзі закохуються. Та хто буде тим, з ким вона пов'яже своє життя. Чи вдасться їм — колишнім друзям і Лючії зберегти любов, яка колись об'єднувала їхні серця.

Ролі виконують

Нагороди

Примітки

Посилання