Ґран Торіно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ґран ТоріноPicto infobox cinema.png
англ. Gran Torino
Українізований постер до фільму
Жанр драма
Режисер Клінт Іствуд
Продюсер Клінт Іствуд
Брюс Берман
Білл Гербер
Сценарист Нік Шенк
Дейв Джонсон
У головних
ролях
Клінт Іствуд
Крістофер Карлі
Бі Ванг
Ені Хе
Брайан Хейлі
Джералдін Хьюз
Оператор Том Стернd
Композитор Кайл Іствуд
Майкл Стівенс
Кінокомпанія Matten Productions
Double Nickel Entertainment
Gerber Pictures
Malpaso Productions
Media Magik Entertainment
Village Roadshow Pictures
Warner Brothers
Дистриб'ютор Warner Brothers, InterComd[1], Netflix і FandangoNowd
Тривалість 116 хв.
Мова Англійська
Країна США США
Рік 2008
Дата виходу 9 грудня 2008
Кошторис $33 млн.
Касові збори $269,958,228 [2]
IMDb ID 1205489
warnerbros.com/movies/gran-torino
CMNS: Ґран Торіно у Вікісховищі

«Ґран Торіно» (англ. Gran Torino) — американський фільм-драма, режисера і продюсера Клінта Іствуда, який знявся у головній ролі Волта Ковальського. Прем'єра відбулася у США 12 грудня 2008 року, в Україні9 квітня 2009 року. Фільм отримав переважно позитивні коментарі та відгуки критиків. По всьому світу фільм зібрав $269 958 228. Станом на 6 липня 2020 року фільм займав 178-у позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.

Події фільму відбуваються у невеличкому місті Гайленд-Парк штату Мічиган, у неблагополучному передмісті Детройта. Фільм оповідає про життя Волта Ковальського, ветерана Корейської війни, який після смерті дружини залишається на самоті, покинутий навіть власними синами, що породжує його озлобленість на весь світ. Його дратує сім'я американських хмонгів, яка поселилася у сусідньому будинку. Багато Лао хмонгів, військових біженців, переселилися до США після комуністичного перевороту в Лаосі у 1975 році. Молодий сусід Волта, Тао Ванг Лор, намагається вкрасти його автомобіль серії «Ford Torino», який цінувався у 1970-х роках, щоб пройти обряд посвяти в банду свого двоюрідного брата. Волт, озброєний гвинтівкою «M1 Garand», проганяє бандитів, однак пізніше його відносини з хлопчиком і його родиною стають дружніми.

Фільм «Ґран Торіно» став найкасовішим фільмом Іствуда. Критики відзначили вдалу режисуру та акторську роботу Іствуда, але висловили невдоволення показаними у фільмі стереотипами про азійців. Серед спільноти хмонгів у США фільм отримав як похвальні, так і критичні відгуки.

Сюжет[ред. | ред. код]

Фільм починається сценою похорону дружини сварливого старого Волта Ковальського, який все своє життя пропрацював на заводі «Форд» і нині перебуває на пенсії. На похоронах також присутні дорослі сини Волта — Мітч і Стів — які живуть окремо зі своїми сім'ями, і яким немає ніякого діла до свого батька. Онуки ж навіть не ставляться до похорону з належною повагою і дозволяють собі недоречні жарти та поведінку. Після того, як святий отець Янович закінчує проповідь, Волт з родичами і близькими повертається додому в передмістя Детройта, де відбуваються поминки. По їх завершенню, герой усвідомлює, що йому до кінця своїх днів доведеться жити на самоті разом зі своєю собакою, лабрадором-ретривером на прізвисько Дейзі.

У минулому район був повністю заселений білими американцями, переважно представниками робітничого класу, але нині там переважають імігранти з Азії, а на вулицях орудують озброєні до зубів молодіжні банди кольорових і чорношкірих. Будучи ветераном Корейської війни, Волт ненавидить азіатів, а у сусідній будинок переїхала сім'я хмонгів,  яка постійно викликає в старого роздратування. Волт багато курить і дуже важко кашляє, а єдиною радістю в його житті залишається автомобіль «Ford Torino» 1972 року випуску, у збірці якого він сам колись брав участь, і на якому він навіть не їздить, а щовечора викочує з гаража і просто милується.

Через деякий час після похорону священик Янович приходить навістити Волта і намагається умовити його сходити до церкви на сповідь, оскільки цього перед смертю хотіла його дружина. Старий зневажає молодого, недосвідченого чоловіка, категорично відмовляється, але визнає, що кошмарні спогади про Корейську війну переслідують його і до сьогодні.

У той час в родині хмонгів теж не все гладко: сором'язливий юнак на ім'я Тао, який захоплюється не «чоловічою роботою», постійно піддається нападам і знущанням банди свого двоюрідного брата Фонга на прізвисько Павук. Вони усяко примушують Тао вступити в банду і, у якості обряду посвяти, підмовляють його викрасти припарковану в сусідньому гаражі машину Волта. Вночі Тао намагається це зробити, але, почувши шум, старий спускається в гараж і відлякує малолітнього викрадача. Наступного дня бандити приїжджають додому до Тао, але той разом зі своєю сестрою заявляють, що він не збирається ставати членом їх банди. Між сім'єю підлітка і бандитами починається бійка, яка плавно переходить на територію газону Волта. Оскаженілий старий виходить на ґанок з гвинтівкою «Гаранд», погрожує нею і тим самим змушує бандитів відступити.

Сусіди неймовірно вдячні Волту, і в знак поваги всі хмонги, які живуть по сусідству, починають приносити йому різні подарунки, а Тао, охоплений почуттям провини, зізнається, що це саме він намагався викрасти машину старого. Волт не зраджує своєму важкому характеру — відмовляється від подарунків і вимагає, щоб хмонги залишили його в спокої.

Кілька днів по тому Волт на машині їде по району і бачить, як до сестри Тао, юної дівчини на ім'я Сю, разом з білим хлопцем, який недоречно наговорив зайвого, пристала група трьох чорношкірих. Волт зупиняється і після невеликого розмови дістає з-під куртки спочатку «палець у вигляді пістолета», але це не працює і викликає насмішки у хлопців, тоді він дістає бойовий пістолет «Кольт», після чого хулігани відпускають Сю. По дорозі додому в автомобілі Волт і Сю спілкуються, вона відповідає на питання Волта і розповідає йому про причини появи хмонгів в Америці. Як виявилося, вони були союзниками американців під час Другої Індокитайської війни, і саме тому їм довелося стати біженцями. Наступного дня Сю запрошує Волта на святкову вечірку хмонгів. Спочатку Волт відмовляється, але після сварки з одним із синів, який пропонує йому переселитися в будинок для людей похилого віку, все ж вирішує прийти, тим більше, що у цей день був день його народження, і йому не дуже хотілося проводити свято на самоті. В гостях Волт раптово усвідомлює, що азіати подобаються йому більше, ніж йому здавалась, а головне, що він має з ними більше спільного, ніж із власною «гнилою сімейкою». Пізніше мати Тао просить дати хлопцеві можливість спокутати провину за спробу викрадення машини, шляхом безоплатної допомоги старому у побутових справах. Протягом тижня Волт змушує Тао виконувати різну роботу: Тао покірно ремонтує дах, викорчовує бур'яни і дерева, позбавляється від осиних гнізд, здирає стару облізлу фарбу і фарбує знову. Волт, бачачи слабохарактерність підлітка, намагається йому допомогти: починає проводити з ним більше часу, дає життєві поради, навчає теслярському ремеслу і ремонтній справі, а пізніше дарує йому інструменти і допомагає влаштуватися робітником на будівництво. Також Волт вмовляє Тао припинити боятись і нарешті запросити привабливу дівчину Юа (яку сам Волт називає «Ням-Ням») на побачення. Крім того, Волт починає приймати подарунки, які сусіди лишають на ґанку, і поступово його відносини з азіатами налагоджуються. При цьому, він не припиняє використовувати расистську лайку, на що, втім, ніхто не звертає особливої ​​уваги. Але здоров'я Волта погіршується, він починає кашляти кров'ю, і Тао починає побоюватися за його життя. Волт проходить медичне обстеження, але його результати залишаються для глядача невідомим.

Тим часом, на Тао знову нападає банда двоюрідного брата: вони ловлять його на шляху з роботи, ламають інструменти і припікають до щоки Тао сигарету. Кілька днів по тому Волт дізнається про це і в люті знаходить і б'є одного з учасників їх угруповання, вимагаючи залишити хлопця в спокої. У відповідь на це бандити нападають на будинок хмонгів: під'їжджають вночі на машині і обстрілюють будинок з пістолетів-кулеметів «MAC-10». Крім цього, вони до напівсмерті б'ють Сю і ґвалтують її. Тао, у пориві лютості, хоче негайно піти і вбити бандитів, і просить допомоги у Волта. Старий, будучи сам вкрай розгніваним і відчуваючи провину за те, що трапилося, погоджується з хлопцем, але говорить при цьому, що не можна сліпо нападати на ворога стрімголов: план помсти необхідно ретельно продумати. Він просить Тао заспокоїтися і повернутися завтра в другій половині дня. Тим часом, Волт готується: косить газон, вперше замовляє костюм у кравця, та йде на сповідь до отця Яновича. Потім зустрівшись з Тао, все ретельно спланувавши, Волт показує парубку зброю і орден, а трохи пізніше замикає Тао в підвалі свого будинку. При цьому він розповідає йому про безліч вбивств на війні і особливо про один свій безславний вчинок, який сильно мучить його кожного дня: на війні він застрілив корейського солдата, який хотів здатися в полон. І саме тому тепер він не хоче, щоб подібний важкий тягар ліг на душу молодого хлопця.

Переконавшись, що Тао в безпеці, Волт відправляється до бандитів і біля їх будинку вступає зі злочинцями в конфронтацію. На шум з сусідніх будинків виходять люди, хтось викликає поліцію, а Волт, діставши з-за куртки сигарету, просить у бандитів вогню і ще раз засовує руку у внутрішню кишеню куртки, сказавши «вогню у мене у самого хоч відбавляй». На цей раз бандити, думаючи, що він збирається дістати зброю, розстрілюють Волта. Його тіло падає на землю, і стає видно, що насправді він дістав із кишені свою нагородну запальничку з емблемою 1-ї кавалерійської дивізії. Свідками вбивства були багато людей; поліція, яка була в засідці, арештовує всіх членів банди — більше тероризувати сім'ю Тао вони не зможуть, оскільки надовго сядуть за грати. Приходить Тао, який бажає пройти і побачити, що сталося, дізнається від поліцейського, що Волт був беззбройний.

Наступна сцена — похорони Волта. Молодий святий отець Янович у проповіді розказує, що він дійсно багато чого дізнався від Волта про життя і смерть за цей недовгий час. При ознайомленні із заповітом, сім'я з подивом дізнається, що свій будинок Волт залишив церкві отця Яновича, а свою улюблену машину подарував сусідові і своєму другу Тао.

Фільм закінчується сценою, де вже Тао їде на «Ford Torino» з собакою Волта на передньому сидінні.

В ролях[ред. | ред. код]

  • Клінт ІствудВолт Ковальський
  • Крістофер Карлі — отець Янович
  • Бі Ванг — Тао Ланг Ло
  • Ені Хі — Сю Ло
  • Дуа Муа — Фонг, двоюрідний брат Тао
  • Сонні Вуе — права рука Фонга
  • Елвіс Тао — вуличний бандит
  • Чоа Ке — потенційна дівчина Тао
  • Брайан Хейлі — Мітч Ковальський
  • Джеральдін Г'юз — Карен Ковальський
  • Дріма Уокер — Ешлі Ковальський
  • Браян Хоу — Стів Ковальський

Виробництво[ред. | ред. код]

Сценарій фільму написав Нік Шенк, який знайомий з культурою хмонгів з особистого досвіду: на початку 1990-х він працював разом з ними на фабриці в Міннесоті[3]. Клінту Іствуду настільки сподобався сценарій, що він відзняв його практично не змінюючи[4]. Єдина принципова відмінність фільму від початкового сценарію в тому, що дія була перенесена з Міннесоти в Мічиган, оскільки там діє вигідна система податкових субсидій для кіновиробництва[5].

Фільм продюсували Village Roadshow Pictures, Media Magik Entertainment та Malpaso Productions для дистриб’ютора фільмів Warner Bros. Eastwood у співавторстві зі своїми партнерами з Malpaso Робертом Лоренцом та Біллом Гербером[6].

Зйомки розпочалися в липні 2008 р. Фільм знімали протягом п’яти тижнів. На зйомках фільму в Детройті було витрачено понад 10 мільйонів доларів[7].

Реакція[ред. | ред. код]

Відгуки кінокритиків[ред. | ред. код]

Відгуки на фільм були позитивними. Кінооглядач Los Angeles Times висловив здивування тим, наскільки переконливим став 78-річний Іствуд в ролі героя бойовика[8]. Манола Даргіс в New York Times назвала фільм «реквіємом» по «індустріальному кладовищу, яке представляє собою Детройт»[9]. Вона зазначила «монументальність» особи Іствуда, яка все більше нагадує «скам'яніле дерево», і схожість його ролі в фільмі з образом «брудного Гаррі»[9]. Тему «брудного Гаррі на пенсії ... в дикому сучасному містечку» побачив у фільмі і Андрій Плахов; його фільм «підкорив своєю простотою і навіть простацтвом»[10].

Роджер Еберт назвав «Ґран Торіно» фільмом «про запізніле пробудження кращих інстинктів людини»; він бачить основний девіз картини в необхідності більшої відкритості різних народностей по відношенню один до одного. Для Віктора Матізена найцікавіше — «душевний досвід старої людини, що передається Іствудом у всеозброєнні своєї акторської майстерності»: «За тим, як він говорить, ходить, п'є пиво, стриже газон, тримає інструменти і тримається на людях, стежити не менш цікаво, ніж за сюжетними перипетіями»[11].

Матізен і Гладільщіков порівнюють сюжет «Ґран Торіно» з фабулою «Ворошиловського стрілка» С. Говорухіна, причому не на користь останнього: «герой російського фільму зі схвалення режисера здійснює індивідуальну помста через оптичний приціл з безпечної для себе відстані, а герой американського жертвує собою для того, щоб дати можливість представникам закону навести соціальний порядок»[11]. За спостереженням Гладільщікова, в останніх фільмах Іствуда цинічній системі колективної деморалізації протистоїть звичайний американський обиватель, причому — у дусі парадоксу «один в полі воїн» — протистоїть успішно, хоч і ціною величезних особистих втрат.

Касові збори і премії[ред. | ред. код]

Незважаючи на відсутність нагород найвищого калібру (окрім премії «Сезар» за кращий іноземний фільм), «Ґран Торіно» отримав високу глядацьку оцінку, як в США, так і в багатьох країнах Західної Європи, зважаючи на те, що піднімає актуальні для сучасного обивателя проблеми міжрасових взаємин, криміналізації суспільства, зростаючої роз'єднаності поколінь. У всьому світі кінокартина заробила на великому екрані $269 958 228 [12].

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

2010 — премія «Сезар» за кращий іноземний фільм (Клінт Іствуд)

2009 — номінація на премію «Золотий глобус» за кращу пісню (Клінт Іствуд, Джеймі Каллум, Кайл Іствуд, Майкл Стівенс, «Gran Torino»)

2009 — номінація на премію «Вибір критиків» за кращу чоловічу роль (Клінт Іствуд)

2009 — премія «Давид ді Донателло» за кращий іноземний фільм (Клінт Іствуд)

2009 — номінація на премію «Сатурн» за кращий пригодницький фільм, бойовик чи трилер

2008 — 2 премії Національної ради кінокритиків США: краща чоловіча роль (Клінт Іствуд), кращий оригінальний сценарій (Нік Шенк), а також фільм потрапив у  десятку кращих фільмів року

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]