Пергач
Перга́ч (Eptesicus) — рід ссавців (Mammalia) з ряду рукокрилих (Chiroptera, seu Vespertilioniformes) родини лиликових (Vespertilionidae).
Етимологія
Слово пергач походить від ранішої форми пиргач (перехід и > е пов'язаний зі збігом звуків [ɛ] й [ɪ] у ненаголошеному положенні). У слові пиргач виділяють компоненти пир- (входить також до складу назви нетопир) і -гач (від гачі — «штани»). Аналогічним чином утворені пол. gacek, gacopierz (останнє буквально значить «летючий у штанях»). Малопереконлива версія запозичення українських назв з польської мови[1].
Латинська назва Eptesicus утворена від дав.-гр. ἔπτην («літати»; форма аориста від πέτομαι) і οἶκος («дім»), що пов'язане із спостереженою звичкою літати біля будинку[2].
Таксономія
У довідковій літературі цей рід нерідко позначають як «лилик» (спільна назва з Vespertilio, а інколи й з іншими Vespertilionidae), «кажан» (це загальна назва для підряду Microchiroptera), або «кожан» (запозичення з російської).
У світовій фауні відомо 26 видів цього роду, у фауні України мешкають три види:
- Пергач північний (Eptesicus nilssonii),
- Пергач пізній (Eptesicus serotinus),
- Пергач донецький (Eptesicus lobatus).
Біологія
Ці кажани є одними з найзвичайніших в урболандшафті й часто оселяються в будівлях людей. Більшість випадків виявлення кажанів в оселях людей також пов'язані саме з цією групою кажанів. Їх нерідко виявляють в відлиги на вулицях міст, часто безсилими. В Україні накопичено великий досвід утримання і реабілітації цих кажанів, зокрема, завдяки діяльності Центру реабілітації кажанів при Київському зоопарку (на жаль, 2009 року центр фактично припинив своє існування у зв'язку зі скороченням наукового підрозділу за наказом директора зоопарку).
Живляться пергачі різноманітними летючими комахами з сутінковою і нічною активністю. Оселяються звичайно поодиноко (насамперед самці) або невеликими групами (взимку або в материнських колоніях).
З пергачами асоціюють більшість випадків виявлення вірусу сказу європейських кажанів генотипу «EBLV-1» (European Bat Lissavirus 1), вірулентність якого значно нижча у порівнянні з класичним «лисячим» генотипом RABV.
Див. також
Примітки
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
- ↑ T.S. Palmer. Index Generum Mammalium: a List of the Genera and Families of Mammals. — Washington : Government Printing Office, 1904. — С. 268. — (North American Fauna) (англ.)
Джерела
- Годлевська Л. Лилики та пергачі: Vespertilio et Eptesicus // Міграційний статус кажанів в Україні. — Київ: Українське теріологічне товариство, 2001. — С. 73-80.
- Загороднюк І. В., Коробченко М. А. Кажани та ліссавіруси: аналіз даних з України та гіпотези міграції сказу в антропоценози // Вісник Луганського педагогічного університету. Біологічні науки. — 2007. — № 16 (132). — С. 104—116.
- Загороднюк І. Морфологія епіблеми у кажанів та її мінливість у Eptesicus «serotinus» (Mammalia) // Вісник Львівського національного університету. Серія Біологічна. — 2009. — Вип. 51. — С. 157—175.
|
|