Нетопир

Нетопир (Pipistrellus Kaup, 1829) — рід кажанів родини лиликових (Vespertilionidae), клас ссавців (Mammalia). У складі роду в обсязі світової фауни — бл. 60 сучасних видів, хоча родовий склад є одним з найбільш спірних серед рукокрилих.

Назва

Назви «нетопир» походить від давніх слів «нето» = ніч і «пир» — пиряти, ширяти, тобто «той, що літає в ночі». Етимологія наукової назви: італ. Pipistrello — «кажан».

Характеристики

Зовнішність

Голова і тіло довжиною 35—62 мм, хвіст довжиною 25—50 мм, передпліччя довжиною 27—50 мм, вага дорослих особин: 3—20 гр. Вуха коротші й ширші ніж в Myotis. Забарвлення зазвичай темно-коричневе чи чорне, в деяких видів сіре, шоколадно-коричневе, червонувато-коричневе чи блідо-коричневе.

Поведінка

Мешкає у найрізноманітніших середовищах проживання: відкриті місцевості, ліси, гори. Як спальні місця вони використовують будівлі, порожнисті колоди, печери і багато іншого. Загалом, вони менш товариські, ніж, наприклад, Myotis, багато видів самітники або знаходяться в невеликих групах до 12 тварин. Вони зазвичай вирушають за харчами на початку вечора, а іноді навіть серед білого дня. Види в холодних регіонах зимують або мігрують в більш теплі райони. Раціон складається головним чином з комах, на яких нетопирі полюють у польоті. Один або два рази на рік, самиця народжує після 40—60-денного періоду вагітності усереднено 1-2 нетопирят. Самиці багатьох видів утворюють розплідники, в яких вони готуються до народження й виховують своїх дітей.

Значення і обсяг поняття

«Нетопир» (від давньоруських «ното» — ніч, «пире» — пиряти, літати) — одна з найдавніших назв лиликів і загалом кажанів, присутня у всіх східнослов'янських мовах. Польською «нетопир» (Nietopierze) означає загалом всіх кажанів. Те саме (у деякій видозміні) — у Словаччині, Словенії (netopir) тощо. Тлумачення назви є у Фасмера. В сучасній українській науковій мові назва «нетопир» закріпилася тільки за найдрібнішими кажанами, переважно за родом Pipistrellus, інколи — за Pipistrellus + Hypsugo.

Нетопирі у фауні України

В Україні рід нетопирів представлений 5 видами, у тому числі парою видів-двійників «малих» нетопирів (Pipistrellus pipistrellus = P. pipistrellus + P. pygmaeus):

• Pipistrellus nathusii (Keyserling, Blasius, 1839) — нетопир лісовий
• Pipistrellus pipistrellus (Schreber, 1774) — нетопир карлик
• Pipistrellus pygmaeus (Leach, 1825) — нетопир пігмей
• Pipistrellus kuhlii (Kuhl, 1817) — нетопир білосмугий
• Hypsugo savii (=Pipistrellus savii auct.) (Bonaparte, 1837) — нетопир Саві

Перші три види є перелітними і здійснюють сезонні міграції і зимують за межами України, переважно на Балканах, Кавказі і, ймовірно, в Малій Азії. Останній вид (нетопир білосмугий) є інвазійним, чужорідним, який вселився на територію України на початку 1980-х років. До того він був відомий за однією сумнівною давньою знахідкою в Криму, проте протягом 1980—1990 років активно розселився в Криму і Приазов'ї, а протягом 2000–2010 рр. розселився по всій території Причорномор'я, східної і центральної частин України і досяг Білорусі.

Перші два види види, наведені у переліку, є дендрофілами і характерні для лісів та лісопаркових зон (переважно дупла дерев). Третій вид тяжіє до пагоценозів, і його материнські колонії відомі майже виключно з «легких» будівель (лісництва, дачі, вагончики, церкви). Четвертий вид відомий майже виключно з урбоценозів, де найчастіше оселяється у господарських приміщеннях, технічних поверхах, під підвіконням тощо.

Повір'я про нетопирів

Завдяки широкій синантропізації нетопира карлика (в сільській місцевості) і нетопира білосмугого (у містах) частота їх появи в людських оселях надзвичайно велика. За В. Далем [1], «Нетопыри разыгрываются — к ведру. Нетопырь залетает в дом, к беде.». Такі твердження найімовірніше пов'язані не з самими нетопирами (Pipistrellus), а з кажанам загалом, частина з яких може бути переносниками сказу (зокрема, пергачі й нічниці). По-друге, такі приказки можуть бути образними, пов'язаними не так з самими тваринами, як з докорами недбалим господарям щодо запустіння господарки: нетопирі звичайно утворюють великі колонії, проте в добре обжитих приміщеннях такого не трапляється. Повір'я про те, що заліт кажана у помешкання або у будівлю є нічим не виправданим забобоном. У такому випадку краще подбати про те, щоби тварина могла знайти вихід з пастки, в яку потрапила, ніж переживати щодо нічим не обґрунтованих «прикмет».

Видовий склад світової фауни

Pipistrellus abramus Pipistrellus adamsi Pipistrellus aero Pipistrellus alaschanicus Pipistrellus anchietae Pipistrellus angulatus Pipistrellus anthonyi Pipistrellus arabicus Pipistrellus ariel Pipistrellus brunneus Pipistrellus cadornae Pipistrellus capensis Pipistrellus ceylonicus Pipistrellus collinus Pipistrellus coromandra Pipistrellus crassulus Pipistrellus deserti Pipistrellus eisentrauti Pipistrellus endoi Pipistrellus flavescens Pipistrellus guineensis

Pipistrellus hanaki Pipistrellus helios Pipistrellus hesperidus Pipistrellus hesperus Pipistrellus imbricatus Pipistrellus inexspectatus Pipistrellus javanicus Pipistrellus joffrei Pipistrellus kitcheneri Pipistrellus kuhlii Hypsugo lanzai Pipistrellus lophurus Pipistrellus macrotis Pipistrellus maderensis Pipistrellus melckorum Pipistrellus minahassae Pipistrellus murrayi Pipistrellus musciculus Pipistrellus nanulus Pipistrellus nanus Pipistrellus nathusii

Pipistrellus papuanus Pipistrellus paterculus Pipistrellus permixtus Pipistrellus pipistrellus Pipistrellus pulveratus Pipistrellus pygmaeus Pipistrellus raceyi Pipistrellus rendalli Pipistrellus rueppellii Pipistrellus savii Pipistrellus somalicus Pipistrellus stenopterus Pipistrellus sturdeei Pipistrellus subflavus Pipistrellus tenuipinnis Pipistrellus tenuis Pipistrellus vordermanni Pipistrellus wattsi Pipistrellus westralis Pipistrellus zuluensis

Література про нетопирів України

• Абелєнцев В. I., Попов Б. М. Ряд рукокрилі, або кажани — Chiroptera // Фауна України. — Київ: Вид-во АН УРСР, 1956. — Том 1, випуск 1. — С. 229–446. [2]
• Волох А. М. Особенности формирования приазовской части ареала средиземноморского нетопыря Pipistrellus kuhlii // Вестник зоологии. — 2002. — Том 36, N 1. — С. 101–104.
• Загороднюк І., Негода В. Нетопири: Pipistrellus та Hypsugo // Міграційний статус кажанів в Україні. — Київ, 2001. — С. 65-72. — (Novitates Theriologicae, pars 6). [3]
• Загороднюк І., Годлевська Л., Тищенко В., Петрушенко Я. Кажани України та суміжних країн: керівництво для польових досліджень. — Київ, 2002. — 110 с. — (Серія: Праці Теріологічної школи, випуск 3). [4]
• Häussler U., Nagel A., Braun M., Arnold A. External characters discriminating sibling species of European pipistrelles, Pipistrellus pipistrellus (Schreber, 1774) and P. pygmaeus (Leach, 1825) // Myotis. — 2000. — Vol. 37. — P. 27-40.
• Hulva, P., A. Fornůsková, A. Chudárková, A. Evin, B. Allegrini, P. Benda. Mechanisms of radiation in a bat group from the genus Pipistrellus inferred by phylogeography, demography and population genetics // Molecular Ecology. — 2010. — 19. — P. 5417-5431.

Джерела

• Ronald M. Nowak. Walker's Bats of the World. — JHU Press, 1994. — С. 193—195. — ISBN 0801849861.
• Веб-сайт МСОП