Нетопир
Нетопир | ||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
![]() Нетопир карлик (Pipistrellus pipistrellus)
|
||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
||||||||||||||
|
||||||||||||||
61 (див. текст)
|
||||||||||||||
|
||||||||||||||
|
Нетопир (Pipistrellus Kaup, 1829) — рід кажанів родини лиликових (Vespertilionidae), клас ссавців (Mammalia). У складі роду в обсязі світової фауни — бл. 60 сучасних видів, хоча родовий склад є одним з найбільш спірних серед рукокрилих.
Зміст
Назва[ред. • ред. код]
Назви «нетопир» походить від давніх слів «нето» = ніч і «пир» — пиряти, ширяти, тобто «той, що літає в ночі». Етимологія наукової назви: італ. Pipistrello — «кажан».
Характеристики[ред. • ред. код]
Зовнішність[ред. • ред. код]
Голова і тіло довжиною 35—62 мм, хвіст довжиною 25—50 мм, передпліччя довжиною 27—50 мм, вага дорослих особин: 3—20 гр. Вуха коротші й ширші ніж в Myotis. Забарвлення зазвичай темно-коричневе чи чорне, в деяких видів сіре, шоколадно-коричневе, червонувато-коричневе чи блідо-коричневе.
Поведінка[ред. • ред. код]
Мешкає у найрізноманітніших середовищах проживання: відкриті місцевості, ліси, гори. Як спальні місця вони використовують будівлі, порожнисті колоди, печери і багато іншого. Загалом, вони менш товариські, ніж, наприклад, Myotis, багато видів самітники або знаходяться в невеликих групах до 12 тварин. Вони зазвичай вирушають за харчами на початку вечора, а іноді навіть серед білого дня. Види в холодних регіонах зимують або мігрують в більш теплі райони. Раціон складається головним чином з комах, на яких нетопирі полюють у польоті. Один або два рази на рік, самиця народжує після 40—60-денного періоду вагітності усереднено 1-2 нетопирят. Самиці багатьох видів утворюють розплідники, в яких вони готуються до народження й виховують своїх дітей.
Значення і обсяг поняття[ред. • ред. код]
«Нетопир» (від давньоруських «ното» — ніч, «пире» — пиряти, літати) — одна з найдавніших назв лиликів і загалом кажанів, присутня у всіх східнослов'янських мовах. Польською «нетопир» (Nietopierze) означає загалом всіх кажанів. Те саме (у деякій видозміні) — у Словаччині, Словенії (netopir) тощо. Тлумачення назви є у Фасмера. В сучасній українській науковій мові назва «нетопир» закріпилася тільки за найдрібнішими кажанами, переважно за родом Pipistrellus, інколи — за Pipistrellus + Hypsugo.
Нетопирі у фауні України[ред. • ред. код]
В Україні рід нетопирів представлений 5 видами, у тому числі парою видів-двійників «малих» нетопирів (Pipistrellus pipistrellus = P. pipistrellus + P. pygmaeus):
- Pipistrellus nathusii (Keyserling, Blasius, 1839) — нетопир лісовий
- Pipistrellus pipistrellus (Schreber, 1774) — нетопир карлик
- Pipistrellus pygmaeus (Leach, 1825) — нетопир пігмей
- Pipistrellus kuhlii (Kuhl, 1817) — нетопир білосмугий
- Hypsugo savii (=Pipistrellus savii auct.) (Bonaparte, 1837) — нетопир Саві
Перші три види є перелітними і здійснюють сезонні міграції і зимують за межами України, переважно на Балканах, Кавказі і, ймовірно, в Малій Азії. Останній вид (нетопир білосмугий) є інвазійним, чужорідним, який вселився на територію України на початку 1980-х років. До того він був відомий за однією сумнівною давньою знахідкою в Криму, проте протягом 1980—1990 років активно розселився в Криму і Приазов'ї, а протягом 2000–2010 рр. розселився по всій території Причорномор'я, східної і центральної частин України і досяг Білорусі.
Перші два види види, наведені у переліку, є дендрофілами і характерні для лісів та лісопаркових зон (переважно дупла дерев). Третій вид тяжіє до пагоценозів, і його материнські колонії відомі майже виключно з «легких» будівель (лісництва, дачі, вагончики, церкви). Четвертий вид відомий майже виключно з урбоценозів, де найчастіше оселяється у господарських приміщеннях, технічних поверхах, під підвіконням тощо.
Повір'я про нетопирів[ред. • ред. код]
Завдяки широкій синантропізації нетопира карлика (в сільській місцевості) і нетопира білосмугого (у містах) частота їх появи в людських оселях надзвичайно велика. За В. Далем [1], «Нетопыри разыгрываются — к ведру. Нетопырь залетает в дом, к беде.». Такі твердження найімовірніше пов'язані не з самими нетопирами (Pipistrellus), а з кажанам загалом, частина з яких може бути переносниками сказу (зокрема, пергачі й нічниці). По-друге, такі приказки можуть бути образними, пов'язаними не так з самими тваринами, як з докорами недбалим господарям щодо запустіння господарки: нетопирі звичайно утворюють великі колонії, проте в добре обжитих приміщеннях такого не трапляється. Повір'я про те, що заліт кажана у помешкання або у будівлю є нічим не виправданим забобоном. У такому випадку краще подбати про те, щоби тварина могла знайти вихід з пастки, в яку потрапила, ніж переживати щодо нічим не обґрунтованих «прикмет».
Видовий склад світової фауни[ред. • ред. код]
Література про нетопирів України[ред. • ред. код]
- Абелєнцев В. I., Попов Б. М. Ряд рукокрилі, або кажани — Chiroptera // Фауна України. — Київ: Вид-во АН УРСР, 1956. — Том 1, випуск 1. — С. 229–446. [2]
- Волох А. М. Особенности формирования приазовской части ареала средиземноморского нетопыря Pipistrellus kuhlii // Вестник зоологии. — 2002. — Том 36, N 1. — С. 101–104.
- Загороднюк І., Негода В. Нетопири: Pipistrellus та Hypsugo // Міграційний статус кажанів в Україні. — Київ, 2001. — С. 65-72. — (Novitates Theriologicae, pars 6). [3]
- Загороднюк І., Годлевська Л., Тищенко В., Петрушенко Я. Кажани України та суміжних країн: керівництво для польових досліджень. — Київ, 2002. — 110 с. — (Серія: Праці Теріологічної школи, випуск 3). [4]
- Häussler U., Nagel A., Braun M., Arnold A. External characters discriminating sibling species of European pipistrelles, Pipistrellus pipistrellus (Schreber, 1774) and P. pygmaeus (Leach, 1825) // Myotis. — 2000. — Vol. 37. — P. 27-40.
- Hulva, P., A. Fornůsková, A. Chudárková, A. Evin, B. Allegrini, P. Benda. Mechanisms of radiation in a bat group from the genus Pipistrellus inferred by phylogeography, demography and population genetics // Molecular Ecology. — 2010. — 19. — P. 5417-5431.
Примітки[ред. • ред. код]
Джерела[ред. • ред. код]
- Ronald M. Nowak. Walker's Bats of the World. — JHU Press, 1994. — С. 193—195. — ISBN 0801849861.
- Веб-сайт МСОП
![]() |
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |