Шевченко Едуард Григорович
| Шевченко Едуард Григорович | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Капітан 1 рангу | |||||||||
| Загальна інформація | |||||||||
| Народження |
19 квітня 1977 (47 років) Камчатський край, РРФСР | ||||||||
| Alma Mater | ЧВВМУ ім. Нахімова (2000) | ||||||||
| Псевдо | «Майстер» | ||||||||
| Військова служба | |||||||||
| Роки служби | 2000—по т.ч. | ||||||||
| Приналежність |
 Україна | ||||||||
| Вид ЗС |
 ССО України | ||||||||
| Формування | |||||||||
| Війни / битви | |||||||||
| Командування | |||||||||
| |||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||
| |||||||||
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Капітан І рангу — Шевченко Едуард Григорович, фото Романа Ніколаєва |
Едуа́рд Григо́рович Шевче́нко — український військовик Військово-Морських Сил Збройних Сил України, капітан I рангу, начальник 73 МЦСпО (2016―2017), учасник російсько-української війни. Лицар орденів Богдана Хмельницького II та III ступенів, повний кавалер ордена «За мужність».
Біографія
Народився в 1977 році на Камчатці (РРФСР) в родині військового, продовжив сімейну традицію чоловіків-військовослужбовців.
Строкову військову службу проходив у м. Владивостоці РФ.
В 2000 році закінчив навчання в Чорноморському вищому військово-морському училищі ім. Нахімова, м. Севастополь[1] та у званні лейтенанта розпочав службу в морській піхоті України.
Російсько-українська війна
На початку 2014 року, коли почалась російська збройна агресія проти України, обіймав посаду командира загону 73 МЦСпО. У березні 2014 підрозділ Едуарда Шевченка на військовому полігоні «Широкий Лан» почав готуватися до можливої атаки російських військ з боку тимчасово окупованого Криму.
З початку червня 2014 року перебував в зоні бойових дій на сході України. Брав участь у визволенні Слов'янська, боях за Торецьк, Краматорськ, Сіверськ та Ямпіль. Воював під Вуглегірськом, Дебальцевим і Рідкодубом, де його група фактично «витягала» з оточення особовий склад 25-го батальйону «Київська Русь».
Після Іловайської трагедії його група супроводжувала й забезпечувала рейд 79-ї та 95-ї аеромобільних бригад у район розташування противника біля с. Гранітного, вказувала місця для спорудження і подолання водних перешкод. Командир зайшов туди першим, а вийшов — останнім.
Так, перед взяттям м. Торецька, Шевченко сам, у цивільному одязі, зайшов у місто, щоб оцінити обстановку й підконтрольні бойовикам об'єкти. Після цього зведений загін з 33 осіб під його командуванням дістався до Торецька в обхід сепаратистських блокпостів, через поля, і протягом півгодини підняв українські прапори над адміністративними будівлями. Після цього бійцям довелося майже вісім годин чекати приходу основних сил ЗС України. Це були 7 годин 40 хвилин безперервного обстрілу — з танків, стрілецької зброї, ПТРК. 33 українські вояки протистояли 200 бойовикам, 2 танкам і БМП. Тільки по міськраді, де зайняли оборону бійці Шевченка, танки стріляли 29 разів. Коли ворог підійшов упритул, Шевченко наказав бійцям переміститися до підвалу, а сам піднявся на дах будівлі, щоб викликати вогонь на себе. В цьому бою, група не втратила жодного бійця, лише трьох — було поранено[2][3][4].
У березні 2016 року був призначений на посаду начальника 73 МЦСпО, в/ч А1594, м. Очаків[5].
У травні 2017 року Військово-лікарська комісія (ВЛК) діагностувала у Едуарда Шевченка посттравматичний синдром внаслідок служби в зоні бойових дій на сході і визнала його обмежено придатним до військової служби. На підставі висновків ВЛК, його було виведено у розпорядження Генерального штабу ЗС України. Шевченко не погодився з таким рішенням та подав позов до адміністративного суду. 7 вересня 2017 року суд визнав дії військового керівництва протиправними та зобов'язав направити офіцера на повторне проходження ВЛК[6].
24 січня 2018 року група учасників бойових дій—ветеранів та діючих військовослужбовців 73 МЦСпО вийшли на пікет до Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних сил України в Києві, щоб привернути увагу до дискримінації командуванням свого колишнього комбрига — капітана 1-го рангу Едуарда Шевченка[7].
26 лютого 2018 року Одеський апеляційний адміністративний суд у справі № 483/1384/17 скасував постанову Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 вересня 2017 року та офіцер продовжив військову службу у складі Військово-Морських Сил Збройних Сил України[8].
Нагороди
- Орден Богдана Хмельницького II ступеня (28 червня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[9]
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (8 вересня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[10]
- Орден «За мужність» I ступеня (27 листопада 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.[11]
- Орден «За мужність» II ступеня (21 жовтня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[12]
- Орден «За мужність» III ступеня (8 серпня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.[13]
- Нагрудний знак «Знак пошани».
- Іменна вогнепальна зброя.
- Недержавна відзнака Народний Герой України (жовтень 2015).
Примітки
- ↑ Список випускників Севастопольського військово-морського інституту ім. П. С. Нахімова 2000 року(рос.)
- ↑ Едуард Шевченко. Командир одного із загонів легендарних «морських котиків»(рос.)
- ↑ Тихо прийшли, тихо пішли: п'ять історій українських бійців ССО. 29.07.2019, 17:38
- ↑ Герої серед нас. «Батя» Едуард Шевченко з Очаківському «морських котиків»: «Я давав присягу народу України». 04.09.2015, 15:56(рос.)
- ↑ Добра новина: керувати очаківськими «морськими котиками» буде Едуард Шевченко(рос.)
- ↑ «Я незручний»: командира очаківських «морських котиків» Едуарда Шевченка намагаються посунути з посади. 25.09.2017, 18:56(рос.)]
- ↑ Командир очаківських «морских котиків» заявив, що його хочуть незаконно зняти з посади. 25.09.2017
АТОшний скандал: Кому заважає "морський котик" Едуард Шевченко. 25.01.2018, 09:00 - ↑ Результати перегляду апеляційних скарг ОААС за 23-26.02.2018 р. 01.03.2018, 10:14
- ↑ Указ Президента України від 28 червня 2015 року № 366/2015 «Про відзначення державними нагородами України»;
- ↑ Указ Президента України від 8 вересня 2014 року № 708/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;
- ↑ Указ Президента України від 27 листопада 2014 року № 892/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;
- ↑ Указ Президента України від 21 жовтня 2014 року № 817/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;
- ↑ Указ Президента України від 8 серпня 2014 року № 640/2014 «Про відзначення державними нагородами України»;
Джерела
- Ukraine's President Insists The War Hasn't Been Lost: Russian Roulette на YouTube
- Запитайте правду про війну у військових
- Герої серед нас. «Батя» Едуард Шевченко з очаківських «морських котиків»: «Я давав присягу народу України»(рос.)
- Герої України: Шевченко Едуард Григорович
- Капітани 1 рангу (Україна)
- Народились 19 квітня
- Народились 1977
- Військовики 73-го морського центру спеціальних операцій
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького II ступеня
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» I ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» II ступеня
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені нагрудним знаком «Знак пошани»
- Лицарі Ордена «Народний Герой України»
- Нагороджені відзнакою Президента України «Іменна вогнепальна зброя»
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Уродженці Камчатського краю
- Випускники Академії військово-морських сил імені П. С. Нахімова