Z3 Max Schultz

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Z3 «Макс Шульц»
Німецький есмінець Z3 «Макс Шульц» типу 1934
Служба
Тип/клас Ескадрений міноносець типу 1934
Держава прапора Третій Рейх Третій Рейх
Належність Крігсмаріне 1933-1945 Крігсмаріне
Замовлено 7 квітня 1934
Закладено 2 січня 1935
Спущено на воду 30 листопада 1935
Введено в експлуатацію 8 квітня 1937
На службі 1937–1940
Загибель 22 лютого 1940 року підірвався на міні та затонув у Північному морі
Бойовий досвід Друга світова війна
Битва за Атлантику
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 2 259 тонн (стандартна)
3 207 тонн (повна)
Довжина 119 м
Ширина 11,31 м
Осадка 4,23 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парових турбіни Wagner
6 × парових котлів Wagner
Гвинти 2
Потужність 69 000 к.с.
Швидкість 36 вузлів (67 км/год)
Дальність плавання 1 530 миль (2 830 км)
Автономність плавання 8 діб
Екіпаж 325 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія 5 (5 × 1) × 127-мм корабельних гармат SKC/34
Торпедно-мінне озброєння 8 (2 × 4) × 533-мм торпедних апаратів
60 морських мін загородження
2 бомбоскидачі
4 бомбомети
18 глибинних бомб
Зенітне озброєння 4 (2 × 2) × 37-мм зенітних гармати SKC/30
6 (6 × 1) × 20-мм зенітних гармат FlaK 30

Z3 «Макс Шульц» (нім. Z3 Max Schultz) — військовий корабель, ескадрений міноносець типу 1934 Кріґсмаріне за часів Другої світової війни.

Есмінець Z3 «Макс Шульц» був закладений 2 січня 1935 року на верфі Deutsche Werke у Кілі, 30 листопада 1935 року спущений на воду, а 8 квітня 1937 року введений до складу військово-морських сил Третього Рейху.

22 лютого 1940 року німецькі есмінці типу 1934 Z-1 «Леберехт Маасс» та Z-3 «Макс Шульц» у ході операції «Вікінгер» помилково атаковані і пошкоджені німецьким бомбардувальником He-111 зі складу 4./KG 26. При ухиленні від атаки з повітря кораблі підірвалися на мінах і затонули на північний захід від острова Боркум. Z3 «Макс Шульц» утратив 308 людей, весь екіпаж; жодна людина не вціліла[1]

Історія служби

У квітні 1938 року Z3 «Макс Шульц» здійснив візит до норвезького порту Ульвік разом з однотипними есмінцями Z-2 «Георг Тіле» та Z4 «Ріхард Бітцен». 26 жовтня корабель увійшов до 1-ї флотилії есмінців (нім. 1. Zerstörer-Flottille), а в грудні Z3 «Макс Шульц» разом з Z-1 «Леберехт Маасс», Z-2 «Георг Тіле» і Z4 «Ріхард Бітцен» відплили до району біля узбережжя Ісландії, щоб оцінити їхню плавучість після модернізації в умовах північноатлантичної зими. З 23 по 24 березня 1939 року корабель був одним із есмінців, які супроводжували Адольфа Гітлера на борту «кишенькового» лінкора «Дойчланд» в ході окупації Мемеля. У квітні та травні 1939 року есмінець брав участь у навчаннях флоту в західному Середземномор'ї та кілька разів відвідував порти Іспанії та Марокко.

За кілька днів до початку Другої світової війни, рано вранці 27 серпня 1939 року Z3 «Макс Шульц» випадково зіткнувся з міноносцем «Тигр» поблизу Борнгольма. На борту міноносця загинули двоє людей та шестеро дістали поранень, а на борту Z3 «Макс Шульц» ніхто не постраждав. Ніс есмінця був серйозно пошкоджений, і його довелося буксирувати Z-2 «Георг Тіле». Z3 «Макс Шульц» знаходився на ремонті до кінця вересня і участі в Польській кампанії не брав.

9-10 лютого 1940 року Z3 «Макс Шультц», Z4 «Ріхард Бітцен» і Z16 «Фрідріх Еккольдт» встановили 110 магнітних мін у районі біля міста Гарідж, де затонуло шість суден (28 496 GRT) та ще одне дістало пошкоджень.

22 лютого есмінці Z3 «Макс Шультц», Z4 «Ріхард Бітцен», Z-1 «Леберехт Маасс», Z6 «Теодор Рідель», Z13 «Еріх Келлнер» і Z16 «Фрідріх Еккольдт» вирушили до Доггер-банки для перехоплення британських риболовецьких суден в операції «Вікінгер». По дорозі флотилія була помилково атакована бомбардувальником Heinkel He 111 з 26-ї бомбардувальної ескадри. Z-1 «Леберехт Маасс» був уражений принаймні однією бомбою, втратив рульове управління і переламався навпіл, потонувши, втративши 280 людей екіпажу. Під час рятувальних зусиль Z3 «Макс Шультц» натрапив на міну і затонув з втратою всього свого екіпажу у 308 людей. Гітлер наказав провести розслідування причин катастрофи, комісія дійшла висновку, що обидва кораблі були затоплені бомбами He 111. Командування Крігсмаріне не попередило свої есмінці про те, що Люфтваффе в той час проводить протикорабельне патрулювання, а також не проінформувало керівництво Люфтваффе про те, що їхні есмінці перебуватимуть у морі в цьому районі. Післявоєнні дослідження довели, що один або обидва німецькі есмінці підірвалися на британських мінах, встановлених есмінцями «Айвенго» та «Інтрепід».

Див. також

Примітки

Виноски
Джерела
  1. ↑ Гибель ЭМ Leberecht Maass (Z-1) и Max Schultz (Z-3)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Z3 Max Schultz

Література

  • Erich Gröner, Dieter Jung [Bearb.]: Die Schiffe der deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939—1945 und ihr Verbleib. Bernard & Graefe, Bonn 2000 (9., neu bearb. und erw. Aufl.), ISBN 978-3-7637-6215-6.(нім.)
  • Koop, Gerhard; Schmolke, Klaus-Peter (2003). German Destroyers of World War II. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-59114-307-1.(англ.)
  • Wolfgang Harnack: Zerstörer unter deutscher Flagge: 1934 bis 1945. Koehler, Hamburg, 1997 (3., überarb. Aufl.), ISBN 3-7822-0698-3.(нім.)
  • Ulrich Elfrath: Deutsche Zerstörer, 1934—1945. Podzun-Pallas, 1990, ISBN 3-7909-0161-X.
  • Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Z3_Max_Schultz&oldid=33710441