Важкі крейсери класу «Дойчланд»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Важкі крейсери класу «Дойчланд»
Schwerer Kreuzer Deutschland-Klasse
Bundesarchiv Bild 146-1973-077-63, Panzerschiff "Lützow".jpg
«Lützow» (колишній «Deutschland»). 1933
Служба
Тип/клас Важкий крейсер
Держава прапора War Ensign of Germany (1938-1945).svg
Верф "Deutschland" - Deutsche Werke[de], Кіль • "Admiral Scheer", "Admiral Graf Spee" - Reichsmarinewerft[de], Вільгельмсгафен
Спущено на воду "Deutschland" - 19 травня 1931 • "Admiral Scheer"- 1 квітня 1933 • "Admiral Graf Spee" - 30 червня 1934
Введено в експлуатацію "Deutschland" - 1 квітня 1933 • "Admiral Scheer" - 12 листопада 1934 • "Admiral Graf Spee" - 6 січня 1936
Статус "Deutschland" 4 травня 1945 затоплений • "Admiral Scheer" 9 квітня 1945 затоплений • "Admiral Graf Spee" 17 грудня 1939 самозатопився
Параметри
Тоннаж 12.630 т • 13.660 т • 14.890 т
Довжина 186, 0 м
Ширина 20,69 • 21,34 м • 21,65 м
Осадка макс. 7,25-7,34 м
Бронювання Борт 60-80 мм

Палуба 18-40 мм Башти 85-140 мм Барбети 10 мм Протиторпедне 45 мм Передня бойова рубка 50-150 мм Задня рубка 20-50 мм

Технічні дані
Силова установка 8×9-циліндрові дизелі MAN
Гвинти 2 трилопатеві ⌀ 4,4 м
Потужність 48.390 к.с. (35.591 кВт)
Швидкість max. 28 вуз. (52 км/год.)
Автономність плавання 16.300 миль ( км)(18,6 - вузловим ходом ( км/год.))
Екіпаж 951 - 1.150 чол.
Озброєння
Артилерія 6 × 280 мм L/52 (720 набоїв)

8 × 150 мм L/55 (1200 набоїв) 3 × 2 - 88 мм L/75 (3.000 набоїв)

Торпедно-мінне озброєння 8×⌀ 533 мм, 2×4-трубні ТА
Авіація Arado Ar 196

Важкі крейсери класу «Дойчланд» — тип важких крейсерів Крігсмаріне періоду Другої світової війни. У 1930-х роках було побудовано три важкі крейсери даного класу:

Через обмеження Версальського договору на час розробки проекту і закладення у Рейхсмаріне класифікувались панцирний корабель (нім. Panzerschiff). Лише 15 лютого 1940 були кваліфіковані як важкі крейсери. В Англії їх назвали «кишеньковими лінкорами» (англ. pocket battleships, нім. Westentaschen-Schlachtschiffe) через розміри і потужну артилерію, що переважала старі панцирники і нові важкі крейсери. У Франції у відповідь заклали доволі дорогі лінкори типу «Дюнкерк».

Історія[ред.ред. код]

Згідно накладених обмежень Райхсфлот міг зберігав 8 застарілих лінкорів, закладених до 1906/08 років. З них 6 були списані до 1931/34 років.[1]. Німеччина могла будувати нові панцерні кораблі стандартною тоннажністю[de] до 10.000 т, що за Вашингтонським договором 1922 відповідало важким крейсерам (лінкори до 35.000 т). Згідно ескізних проектів при такому тоннажі можна було створити корабель з 6×280 мм гарматами у двох баштах, швидкістю 28 вузлів (kn), захистом борту 80 мм панцирними плитами, палуби 30-45 мм. Згідно обмежень договору важкі крейсери інших країн могли нести озброєння не більше 20,3 мм.

За поданням командуючого флотом Ганса Зенкера[de] 30 березня 1928 Райхстаг[de] виділив 9,3 млн. райхсмарок попри опір фракцій СДП і КПН.

Конструкція[ред.ред. код]

Спуск «Deutschland» на воду
Президент Гінденбург на урочистому спуску на воду «Дойчланд»

На початку 1920-х років у Німеччині розглядали два основні варіанти нових кораблів — гарно озброєні, захищені, але з малою автономністю плавання, поганими морехідними властивостями (панцирники берегової охорони), чи корабель типу «вашингтонського важкого крейсера». Та командування флоту не бажало будувати жодного з даних варіантів, що не могли переважати кораблі потенційних ворогів. Адмірал Зенкер запропонував закласти кораблі, які могли б завдяки швидкості уникати бою з ворожими лінкорами і переважати по озброєнні ворожі важкі крейсери.

Перший проект 1926 був доволі вдалим, але відхилили через тоннажість більшу за 10.000 т. При переробці проекту зменшили товщину панцирного поясу, змінили форму корпусу, озброєння. Кошти на змінений проект і були затверджені 1928 р. Корабель не потрапляв у звичні класи кораблів крейсер чи лінкор, що викликало певні суперечки в Британії, Франції про його призначення, сходячись на тому, що кораблі даного класу можуть вплинути на тактику війни на морі.

Для полегшення корпусу застосували зварювання листів, перекриття яких у місцях зварюваня посилювало корпус, та панцирні листи були елементами конструкції. Нова конструкція башт дозволила перезаряджати гармати у будь-якому положенні дула, без повернення у «нульове положення», що збільшило їхню швидкострільність.

Енергетична установка[ред.ред. код]

«Адмірал фон Шпеє» в Англії з нагоди коронації Георга VI. 1937

Головна особливість крейсерів «Deutschland» була схована у корпусі. Замість паротурбінних установок на них встановили дизелі, що дозволило при випробуваннях отримати небачену автономність плавання в 16.300 миль при 18,6 вузла (проектну 20.000 миль перевершили лише кораблі з ядерними реакторами). При швидкості 26 вузлів вони могли пройти 7900 миль, більше ніж ворожі крейсери при 13-15 вузлах. При максимальній швидкості 28,0-28,3 вузли з ними могли суперничати лише британські крейсери «HMS Hood», «HMS Renown», «HMS Repulse», французькі «Дюнкерк», а решта сильно поступалась по озброєнні, захисту. Для досягнення максимальної швидкості дизелям необхідно було декілька хвилин, а не десятків хвилин, як у паротурбінних установках. Єдиним недоліком були сильний шум і вібрації при ході на максимальній потужності. При першому океанському рейсі "" за 161 день без зупинок пройшов 46.419 миль без поломок.

Захист[ред.ред. код]

Кораблі класу «Дойчланд» мали індивідуальні та унікальні систему захисту, що не застосовувалась на крейсерах інших флотів. 60-мм панцирний пояс під кутом 12°(13,5°), 30-45 мм панцирну палубу, внутрішні панцирні 40-45 мм переборки, 140 мм рубки управління, башти, протиосколкове постів далекомірів, що мали захистити від обстрілу 120—152 мм гармат. В «Admiral Scheer» збільшили площу захисту борту, корми, барбетів, нижньої частини перегородок, при зменшенні товщини захисту палуби.

«Адмирал Шеер» отримав посилений захист з більшою площею захисту бортів при меншій товщині, як і товщині палуби. При цьому покращився захист нижньої частини з більш товстим захистом переборок.

Захист «Admiral Graf Spee» нагадував перший корабель серії при захисті борту більш вузькому, але товщиною 100 мм. Разом з внутрішніми переборками він у певних випадках витримати попадання 203 мм набоїв. Була збільшена площа захисту палуби, досягаючи біля башт 70 мм. Вага панцирного захисту становила 3000 т — 24 % тоннажності.

Системи управління артилерією[ред.ред. код]

Основна система управління артилерією головного калібру складалась з трьох постів управління з двома 10,5 м далекомірами і одним 6 м. Дані з них поступали до двох командних пунктів, обладнаних приладами обчислення.

Кожна з башт мала свій 10,5 м далекомір для самостійної стрільби. Окремі 4 м далекоміри мала 150 мм артилерія, важкі зенітні установки. Для зенітної артилерії використовували два стабілізовані директори.

На «Дойчланд» 1937 встановили перший радар FuMG-39, замінений за два роки на FuMo-22 на усіх кораблях серії. Зенітні автомати малого калібру наводились самостійно обслугою.

Артилерія[ред.ред. код]

Гармати головного калібру SK C/28 не мали аналогів у інших флотах. При довжині дула 52,35 калібру при початковій швидкості набою 910 м/сек дальність стрільби при куті 40° виносила 36 475 м. При куті 2° швидкострільність сягала 3 пострілів за хв. Застосовували набої трьох типів. 150 мм гармати стріляли набоями вагою 45,3 кг з початковою швидкістю 875 м/сек з швидкострільністю до 10 п/хв. До недоліків озброєння даного класу називали обмежену кількість 150 мм допоміжних гармат і 88 мм зенітних замість більшої кількості універсальних 120—127 мм гармат, що посилило б захист проти ворожих легких кораблів і проти літаків.

Кораблі серії[ред.ред. код]

«Deutschland»[ред.ред. код]

«Deutschland». 1936

На час прийняття до флоту 1 квітня 1933 «Deutschland» був найпотужнішим, найсучаснішим кораблем Райсмаріне і у квітні 1934 з пропагандистською метою його відвідав Адольф Гітлер. Його використовували для візитів до іноземних портів. Використовувався у час громадянської війни в Іспанії, де у травні 1937 його пошкодила авіація республіканців.

Після початку війни через можливість негативного пропагандистського ефекту у разі пошкодження чи затоплення йому присвоїли назву «Lützow» від недобудованого важкого крейсера класу Admiral Hipper, проданого до СРСР.

Двічі зазнавав пошкоджень від торпед, переважну частину часу знаходився на ремонті чи у Норвегії. З кінця 1944 використовувався для підтримки наземних сил у Пруссії. У квітні 1945 отримав важкі пошкодження при бомбардуванні Avro Lancaster. Збережену артилерію використовували для обстрілу наземних цілей. 4 травня підірваний власним екіпажем. Крейсер включили до складу Балтійського флоту і піднятий до липня 1947 р. Через пошкодження його визнали непридатним для використання і 20 липня вивели в море і потопили на глибині 110 м.

«Admiral Scheer»[ред.ред. код]

«Admiral Scheer». Гібралтар. 1936

Другий корабель серії у листопаді 1934 зачислили до складу флоту. Використовувався у час громадянської війни в Іспанії, де обстрілював базу республіканського флоту. Був перебудований і видовжений взимку 1939/40 рр. У лютому 1940 перекваліфікований на важкий крейсер. До квітня 1941 здійснив рейд по Атлантичному і Індійському океанах. У листопаді 1940 у північній Атлантиці атакував конвой HX-84, потопивши 5 транспортів, 1 крейсер, потім у грудні 1940 перейшов до південної Атлантики, у лютому 1941 пройшов Індійський океан до Сейшел. 1 квітня повернувся у Кіль, пройшовши за 155 днів 46.000 миль і потопивши 17 кораблів тоннажністю 113.000 брт.

У 1942 з Норвегії брав участь у операції «Wunderland»[de]. У 1943 застосовувався на Балтиці. 9 квітня 1945 був затоплений бомбардувальниками у гавані Кіля. Після часткового демонтажу решки корпусу засипали піском, будівельним сміттям з розбомбленого міста. На насипі заклали Музей німецького флоту[de].

«Admiral Graf Spee»[ред.ред. код]

Пожежа на затопленому крейсері «Admiral Graf Spee»

Третій корабель серії у січні 1936 зачислили до складу флоту. Використовувався у час громадянської війни в Іспанії, де обстрілював місто Малага. Брав участь в Англії у міжнародному морському параді з нагоди коронації Георга VI (1937). як перший корабель Крігсмаріне на початку 1938 отримав радар FuMG 38G[2]. 21 серпня 1939 вийшов з бази для патрулювання південної Атлантики. 26 серпня капітан отримав наказ атакувати ворожі кораблі. До грудня 1939 потопив в Атлантиці, Індійському океані 9 англійських кораблів. При поверненні капітан вирішив пройти вздовж побережжя Південної Америки. 13 грудня 1939 у гирлі річки Ла-Плата зустрівся з 3 англійськими крейсерами. В результаті бою два з них отримали серйозні пошкодження. Отримані «Admiral Graf Spee» пошкодження могли ускладнити перехід через Атлантику. Капітан спрямував крейсер до Монтевідео, де їм дозволили провести 3 дні для ремонту. Англійцям вдалось поширити дезінформацію про підхід їхнього лінкора. За погодженням з командуванням 17 грудня крейсер вийшов з порту і в 19:52 був підірваний екіпажем. Корабель затонув на мілині і горів три дні.

Джерела[ред.ред. код]

  • Gerhard Koop, Klaus-Peter Schmolke: Die Panzerschiffe der Deutschland Klasse. Bernard & Graefe Verlag, Bonn 1993, ISBN 3-7637-5919-0 (нім.)
  • Jochen Brennecke, Theodor Krancke: Schwerer Kreuzer Admiral Scheer, Köhlers Verlagsges., ISBN 3-7822-0831-5 (нім.)
  • Werner Rahn: Marinerüstung und Innenpolitik einer parlamentarischen Demokratie — das Beispiel des Panzerschiffes A 1928. In: Die deutsche Marine — Historisches Selbstverständnis und Standortbestimmung. Schriftenreihe Deutsches Marine Institut, Deutsche Marine-Akademie, Bd. 4, Herford und Bonn 1983, S.53ff, ISBN 3-8132-0157-0 (нім.)

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]