Asimina triloba

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Asimina triloba
Плоди Asimina triloba
Плоди Asimina triloba
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Streptophytina
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Магноліїди (Magnoliids)
Порядок: Магнолієцвіті (Magnoliales)
Родина: Annonaceae
Рід: Азіміна (Asimina)
Вид: A. triloba
Біноміальна назва
Asimina triloba
(L.) Dunal
Поширення A. triloba в США
Поширення A. triloba в США
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Asimina triloba
EOL logo.svg EOL: 1054816
IPNI: 72521-1
ITIS logo.svg ITIS: 18117
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 12953

Asimina triloba, також відома під назвами азімі́на трилопате́ва, папа́я або гірськи́й бана́н — вид дводольних квіткових рослин із роду Азіміна родини Аннонових. Єдиний вид цієї родини, який може зростати та давати плоди за межами тропічного клімату.

Назва[ред. | ред. код]

Наукова назва роду Asimina triloba взята з індіанської назви assimin через французьку asiminier, епітет triloba відноситься до квітів («трилопатеві» чашечки).

Вид має багато народних назв: «папая», «Paw Paw», «лапа-лапа», «динне дерево». Серед інших місцевих назв: «дикий банан», «банан прерії», «Indiana-банан», «Hoosier-банан», «західновіргінський банан», «канзаський банан», «кентуккійський банан», «мічиганський банан», «міссурійський банан», «банан бідняка», «Ozark-банан», «бананґо».

Історія[ред. | ред. код]

Найперша документальна згадка про папаю віднайдена за 1541 рік в доповіді іспанської експедиції Ернандо де Сото, яка знайшла її в індіанців Північної Америки, які вирощували її на схід від річки Міссісіпі.

Охолоджені фрукти папаї були улюбленим десертом Джорджа Вашингтона і Томаса Джефферсона.

Експедиції Льюїса і Кларка іноді харчувалися папаєю під час своїх подорожей.

Опис[ред. | ред. код]

Листопадне дерево або чагарник висотою до 15 м, зазвичай 4-5 м. Молоді пагони густо опушені; однорічні — голі, оливково-коричневі, блискучі; дворічні — сірі, з помітними сочевичками.

Бруньки коричнево-червоні, шерстисті. Листки обернено-довгасто-яйцеподібні, довжиною 12-30 см, шириною 4,5-12 см, на вершині коротко загострені, що поступово звужуються до черешка, цілокраї, шкірясті, з частими точковими залозками, видимими на просвіт, молоді листки знизу з червонувато-коричневим опушенням, пізніше цілком голі, світло-або сіро-зелені. Черешки довжиною 0,8-1,2 см. В середині осені вони жовтіють і опадають, нове листя з'являється в кінці квітня, коли рослина вже відцвітає.

Квітки зазвичай поодинокі, коричнево-пурпурові, діаметром до 4,5 см, з'являються в пазухах листків попередніх років, на кудлатій, опушеній квітконіжці завдовжки 1 — 3 см; три чашолистки яйцеподібні, гострі, зовні блідо-зелені і опушені; шість пелюсток широкояйцеподібні, тупо-загострені, темно-пурпурові або винно-червоні, з сітчастими жилками, рано відцвітають, зовнішні відігнуті, внутрішні прямостоячі. Кожна квітка містить кілька маточок, чим пояснюється здатність однієї квітки утворювати кілька плодів. Квітки двостатеві, але запилюються перехресно. У природних умовах азіміну трилопатеву запилюють падальні мухи і жуки-мертвоїди — її квіти видають несильний, але дуже неприємний запах, схожий на запах гнилого м'яса.

Плоди[ред. | ред. код]

Квітка
Плід

Плоди довжиною 5–16 см, шириною 3–7 см, важать від 20 до 500 г, по 2–8 плодів на одній плодоніжці, зазвичай довгасті, циліндричні або округлі, зазвичай дещо криві.

Насінини коричневі, довжиною 2–2,5 см, по 10–12 у кожному плоді, розташовані двома рядами (12-16% загальної ваги плоду). Насіння отруйне.

Шкірка у плодів тонка, напівпрозора, легко зчищається. Колір у міру дозрівання змінюється від зеленого до лимонно-жовтого, а після перших заморозків стає коричневим або чорним. М'якуш стиглого плоду м'який, білувато-жовтий або помаранчево-жовтий, з нудотно солодким смаком і приємним ананасово-суничним ароматом. Плоди багаті на фруктозу і сахарозу, а також на мікроелементи. Смаком зріла азіміна трохи нагадує банан або манго.

Цвітіння відбувається у квітні — травні, триває близько трьох тижнів. Плоди достигають протягом 4 тижнів у вересні-жовтні.

Asimina triloba2.jpg
Asimina triloba - pawpaw - desc-flower.jpg
Asimina triloba red fern farm.jpg
Asimina triloba.jpg
Зліва направо:
Листя, квітка, розрізаний плід і насіння .

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

У природі ареал виду охоплює Північну Америку — від південної частини Онтаріо (Канада) до Флориди. На заході його ареал доходить до південно-східної Небраски і Техасу[1]. Азіміна була завезена в Іспанію, Францію, Італію, Японію і ряд інших країн.

Asimina triloba в природних умовах росте на пухких, вологих ґрунтах в лісистих місцевостях, по берегах річок, часто утворюючи густі зарості.

Оптимальний клімат: вологе та прохолодне літо, від прохолодної до холодної зими, з мінімумом 810 мм дощу на рік, коли опади рівномірно розподілені протягом року. Добре росте в межах зони 5 (-26 °C) і зони 8 (-9 °C).

Кора

Різноманіття[ред. | ред. код]

Обширний список сортів, багато з яких були виявлені в природі, і в переважній більшості були отримані схрещенням. Деякі сорти були розроблені в США, інші в Європі.

Сорт «Mango», був виявлений у дикій природі (можливо, його назва походить від його схожості з ароматом тропічним фруктів). Ще один дуже популярний сорт в Європі був виведений в Італії «Prima 1216». Дуже важко зробити порівняння сортів за смаковими якостями, так як це суб'єктивний аспект. Однак, у 2008 році в штаті Кентуккі державним університетом проводилися дегустації різних сортів папаї. Дегустатори повинні були вказати, як вони сприймають смак фруктів і класифікувати його. Їх також просили вказати, чи вони відчували присмак дині, гіркий присмак, або не сприймали ніякого післясмаку. Результати вказані в таблиці.

Сорти \Смак Жахливий Поганий Посередній Добрий Відмінний Післясмак дині Гіркий присмак Підсумковий рахунок
Allegheny 0 0 4 19 23 9 2 4,41
G9-108 0 0 6 12 22 2 10 4,40
10-35 0 0 4 19 19 3 10 4,36
Шенандоа 0 0 7 16 16 7 12 4,23
NC-1 (*) 0 2 5 16 15 4 9 4,16
Потомак 0 0 6 22 12 5 10 4,15
Taytwo (*) 1 1 4 24 13 12 9 4,9
Susquehanna 0 1 13 13 16 8 10 2.4
Wabash 1 0 11 19 14 6 10 4,00
Соняшник (*) 0 2 10 16 13 8 7 3,98
Overleese (*) 0 2 15 15 11 5 15 3,81
Wilson (*) 0 4 11 18 8 9 7 3,73
Джеремі ґолд 0 6 13 19 6 16 7 3,57
3-21 1 4 13 21 4 13 2 3,53
PA Золотий (*) 2 4 18 11 7 12 8 3,40
Мітчелл (*) 1 16 12 12 3 15 3 3,00

Сорти позначені (*) можна знайти в європейських розплідниках (Франція, Нідерланди, Чехія, Словаччина тощо)

Біохімія[ред. | ред. код]

Метелики зебра ластівчин хвіст (Eurytides marcellus) з листками папаї

Насіння містить хімічні речовини, які можуть стати корисними при хіміотерапії раку простати і товстої кишки.

Листя також містить речовини, токсичні для більшості комах. Помітним винятком є ​​метелик зебра ластівчин хвіст (Eurytides marcellus), чиї личинки харчуються листям різних видів папаї, і як наслідок, протягом усього життя метелика він залишається неприємним для птахів та інших хижаків.

Кора дерева папая містить інші ацетогеніни, в тому числі asimin, asiminacin і asiminecin, які виявились сильними інгібіторами мітохондрії, що робить Asimina triloba перспективним джерелом пестицидів і протипухлинних сполук.

Значення і застосування[ред. | ред. код]

Інтродукована в 1736 році. У Західній Європі у відкритому ґрунті вирощується в Іспанії, Франції, Італії та Португалії. В Україні поширена в Криму. В останні десятиліття вирощується у Новій Каховці у колишньому відділенні Нікітського ботанічного саду УААН,звідти азіміна поширилася по дачних масивах Херсона та Миколаєва. В невеликій кількості вирощується в Центральному ботанічному саду ім. М. М. Гришка. Центром її комерційного вирощування є південний схід штату Огайо, де щорічно недалеко від м. Олбані проводиться так званий Pawpaw Festival[2].

Насіння азіміни отруйне, містить алкалоїд азімінін і його настоянка вживається, як блювотний засіб. Листя дає сечогінний ефект, зрілі плоди — проносний.

Свіжі плоди Asimina triloba зазвичай їдять сирими, або охолодженим або при кімнатній температурі. Тим не менш, вони можуть зберігатися 2–3 дні при кімнатній температурі, або близько тижня, при охолодженні. М'якуш плодів також часто використовують у десертах, додають у морозиво або млинці, а також в сокові суміші. Листя, багате на природні інсектициди, а також гілки та кора папаї можуть бути використані як органічниий пестицид.

Деревина Asimina triloba не є комерційно цінною.

Asimina triloba іноді включають в екологічне відновлення насаджень, оскільки це дерево добре росте на вологих ґрунтах і здатне утворювати густі зарості. Папая особливо цінується для створення швидкозростаючої рослинності в районах, де часті повені еродують поверхню, бо її коренева система допомагає утримувати ґрунти.

Агротехніка[ред. | ред. код]

Asimina triloba— єдиний з видів родини аноннових, поширений за межами тропічного клімату. Його стійкість до холоду (до −29 °C) дає змогу вирощувати ці рослини в Європі.

Азіміна трилопатева введена в культуру трохи більше 100 років тому: відомо 68 сортів, плоди яких відрізняються термінами дозрівання, розмірами і величиною насіння. Основним недоліком цієї культури є низька врожайність у порівнянні з багатьма іншими плодовими — вона складає всього 25-40 кг з дерева. Пересадка цієї рослини також пов'язана з труднощами, оскільки у азіміни стрижневий корінь. Плоди азіміни важко зберігати, вони швидко перестигають і набувають неприємного присмаку.

Розмножують азіміну насінням і щепленням. Вирощені з насіння рослини зазвичай починають цвісти і плодоносити через 4-8 років, щеплені — через 2-3 роки. Азіміна дуже стійка до хвороб і шкідників.

Протягом перших двох років саджанці потребують цілковитого затінення, тому що природно ці рослини ростуть в густих лісах при повній відсутності прямих сонячних променів. У третій рік вимагає часткового затінення і вже на четвертому році — прямого сонячного світла. При посадці бажано залишити відстань між деревами 2,5 м.

Є дуже мало сортів, які відомі, як самозапильні. Більшість сортів вимагають іншого сорту для запилення.

Хоча Asimina triloba може давати плоди в тіні, але найкращий урожай дає при повному перебуванні на сонці, і з деяким захистом від вітрів через великі розміри її листя.

Найкраще росте на ґрунтах злегка кислих (рН 5,5-7), глибоких, родючих, добре дренованих, цей останній пункт має важливе значення для її успішного росту. Папая погано почуває себе на важких або перезволожених ґрунтах.

Азіміну ніколи не культивували в великих масштабах, в першу чергу тому, що її плоди починають бродити невдовзі після їх збору, і тільки заморожені фрукти можна зберігати або перевозити. Інші методи збереження включають висушування, виробництво джемів або желе.

В останні роки вирощування азіміни привертає підвищений інтерес, зокрема тому, що вона стійка до шкідників, і її успішно вирощують без пестицидів. Комерційне вирощування і збирання азіміни розвинуто у південно-східному Огайо, а також вивчаються в Кентуккі і Меріленді, а також в різних районах за межами природного ареалу виду, в тому числі в Каліфорнії.

Бажані сорти папаї поширюються щепленням. Відсутність успішного запилення є найбільш поширеною причиною поганого плодоношення. Рекомендується перехресне запилення, принаймні, двох різних генетичних різновидів рослин, і виробники часто вдаються до ручного запилення або використання запилювачів, для принадження яких розпорошують рибну емульсію або розвішують курячі шиї або інше м'ясо поблизу відкритих квіток.

Папая також набирає популярності серед озеленювачів і садівників завдяки відмінному росту дерева, привабливості та смаковими якостями її плодів, високої стійкості до шкідників та хвороб і відносно низьким експлуатаційним затратам. Однак, пересадку дорослого дерева необхідно здійснювати в контейнері, аби не пошкодити його тендітні корінці.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. За даними сайту Germplasm Resources Information Network (див. картку рослини).
  2. Pawpaw Festival