Астрагал солодколистий
| Астрагал солодколистий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Бобовоцвіті (Fabales) |
| Родина: | Бобові (Fabaceae) |
| Рід: | Астрагал (Astragalus) |
| Вид: | Астрагал солодколистий (A. glycyphyllos)
|
| Біноміальна назва | |
| Astragalus glycyphyllos | |
Астрага́л солодколи́стий (Astragalus glycyphyllos L.) — рослина роду астрагал (Astragalus) родини бобових (Fabaceae).
Інші назви[ред. | ред. код]
Богоростка звичайна, вовчий горошок солодкий; баранчики, Богородиця-роса, богоростка, волосник, волчан, в'язіль, горох вовчий, горох заячий, горошок дикий, горошок заячий, дев'ятижильник, дев'ятилітник, дев'ятисильник, дев'ятосильник, жереб'ятник, зуб чортов, калюжник, колесник, коса Богородишна, коса варварина, косатик, коси Матері Божої, крило орлине, мокріот, ненаситець, перерва польова, ріжечки, розходник боровий, сарачець, семижильник, сплюлист, стручечник, ступа вовча, тирлич, укладник, фасолька дика, фасулі дикі, хрест петрів, чистець, чорне зілля.[1]
Морфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Багаторічна трав'яна рослина, заввишки до 30—80 см. Стебло розгалужене. Листки складні, з 9—12 еліптичними листочками і прилистками. Квітки зеленувато-жовті, зібрані в короткі густі китиці. Цвіте в червні — серпні. Плоди — боби лінійні, зігнуті дугою.
Поширення[ред. | ред. код]
Росте в лісах, на узліссях, серед чагарників у рівнинному і передгірному поясах[2].
Застосування у народній медицині[ред. | ред. код]
В народній медицині використовується трава, корінь і насіння. В листках і стеблах містяться алкалоїди, а також аскорбінова кислота.
Медичне застосування[ред. | ред. код]
Відвар з трави вживається як відхаркувальне, сечогінне і проносне при захворюваннях нирок та сечових шляхів, при каменях у нирках, золотусі і нашкірних висипах, сифілісі, ревматизмі й суглобних болях, поносі, катарах верхніх дихальних шляхів. Крім того, астрагали використовуються в акушерстві для прискорення родів.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Astragalus glycyphyllos - Тулузький музей -
Astragalus glycyphyllos під час цвітіння -
Квітка
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Astragalus glycyphyllos // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Гродзінський, А. М.; Лебеда, А. П.; Джуренко, Н. І.; Ісайкіна, О. П. (1992). Лікарські рослини: енциклопедичний довідник (українська) . Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп». с. с. 46. ISBN ISBN 5-88500-055-7.
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка); Перевірте значення|isbn=: недійсний символ (довідка)
Джерела[ред. | ред. код]
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Астрагал солодколистий // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 46. — ISBN 5-88500-055-7.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Astragalus glycyphyllos |
|