Embraer

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Embraer
Логотип
Зображення
Галузь промисловості оборонне виробництво, авіакосмічна промисловістьd і авіабудування[d]
Дата створення / заснування 1969
Офіційна назва Empresa Brasileira de Aeronáutica S.A.
Засновник Федеральний уряд Бразиліїd
Держава Flag of Brazil.svg Бразилія
Організаційно-правова форма Société anonyme
Загальна виручка 950 000 000 $ (2017)[1]
Чистий прибуток 879 000 000 (2015)[2]
Власник Федеральний уряд Бразиліїd
Є власником Neivad, Elebd, Атехd і Ембраер Захист і Безпекаd
Розташування штаб-квартири Сан-Жозе-дус-Кампус
Біржа Помилка Lua у Модуль:Wikidata/item у рядку 97: bad argument #1 to 'gsub' (string expected, got nil).
Кількість працівників 19 131 осіб (2014)
Продукція Пасажирський літак, військовий літак, сільськогосподарська авіація і літак
Офіційний сайт
CMNS: Embraer у Вікісховищі

Embraer (порт. Empresa Brasileira de Aeronáutica) — бразильський авіабудівний конгломерат, який виробляє комерційні, військові, корпоративні та сільськогосподарські літаки, а також надає послуги в галузі авіації. Штаб-квартира розташована в місті Сан-Жозе-дус-Кампус, штат Сан-Паулу.

Компанія конкурує на міжнародному рівні з канадською Bombardier за звання третього за величиною виробника літаків після Airbus і Boeing.

Історія[ред. | ред. код]

Embraer EMB 110 Bandeirante, рання модель

Прагнучи розвинути галузь регіональних літаків, бразильський уряд в 1940-50-х роках інвестує в цю область.[3] Незважаючи на це, результат — створення компанії Embraer — з'явився тільки в 1969 році. Вона заснована як компанія, контрольована державою. Її першим президентом став призначений на цю посаду урядом Озіріс Сілва[en].[4] Першим літаком компанії став турбогвинтовий пасажирський EMB 110 Bandeirante.

Раннє зростання[ред. | ред. код]

Зростанню компанії в перший час сприяли контракти на виробництво з боку бразильського уряду.[5] Вона залишалася єдиним постачальником літаків для місцевого ринку аж до 1975 року.

У 1970-х більшість продукції Embraer становили військові літаки, в тому числі AT-26 Xavante (вироблений за ліцензією італійський Aermacchi MB-326) і EMB 312 Tucano. Ситуація змінилася в 1985 році, коли був представлений регіональний пасажирський літак EMB 120 Brasilia.[6] Він був націлений на експорт і став найбільш успішним на той момент літаком Embraer.

Виробництво літаків Piper за ліцензією[ред. | ред. код]

У 1974 почала виробництво за ліцензією легких літаків компанії Piper Aircraft. Виробництво було організовано за принципом CKD: деталі вироблялися на заводі Piper в США, після чого доставлялися Embraer для остаточного складання і продажу в Бразилії і країнах Латинської Америки. До 1978 року більшість деталей і компонентів проводилися вже на місці. У період з 1974 по 2000 рік було продано близько 2,5 тисячі вироблених за ліцензією літаків.

Приватизація[ред. | ред. код]

Створена за задумом бразильського уряду і контрольована державою з самого моменту створення і згодом Embraer почала процес приватизації під час правління Ітамара Франку.[7] У той період приватизувалися і багато інших бразильських компаній, доти підконтрольні уряду. Embraer була продана 7 грудня 1991 року,[8] що дозволило уникнути назріваючого банкрутства. При цьому компанія продовжила вигравати державні контракти.

В уряду залишилася лише «золота акція», що дає можливість права вето в питаннях поставок військових літаків.

Вихід на біржі[ред. | ред. код]

У 2000 проводиться первинне публічне розміщення акцій Embraer одночасно на двох фондових біржах: NYSE і BM & F Bovespa. Акції компанії (станом на 2008 рік) були поділені наступним чином: Bozano Group — 11,10 %, Previ (бразильський пенсійний фонд) — 16,4 %, Sistel — 7,4 %, Dassault Aviation — 2,1 %, EADS — 2,1 %, Thales — 2,1 %, Safran — 1,1 %, уряд Бразилії — 0,3 %, інші нині котируються на біржі.

Створення нових літаків: військових, регіональних і адміністративних[ред. | ред. код]

У середині 1990-х років компанія фокусується на виробництві невеликих комерційних авіалайнерів, віддаючи їм пріоритет над військовою авіацією, яка раніше становила більшість вироблених Embraer літаків.[3] Незабаром виробництво розширилося і до більших регіональних авіалайнерів, розрахованих на 70-110 пасажирських місць, а також менших за розміром адміністративних літаків. Сьогодні компанія продовжує виробляти літаки як для цивільних, так і для військових потреб.

У жовтні 2010 року було оголошено про плани з розвитку далекомагістральних адміністративних авіалайнерів, серед яких на той момент переважали літаки Gulfstream, Bombardier і Dassault. Через три роки, в жовтні 2013, компанія представляє Lineage 1000E.[9]

Військово-транспортна авіація[ред. | ред. код]

19 квітня 2007 року було оголошено про розгляд виробництва двомоторного військово-транспортного літака KC-390. Робота почалася в 2009 році з фінансування ВПС Бразилії. Інтерес у купівлі такого літака також висловила бразильська поштова служба Correios. Крім того, зацікавлені були і деякі країни Південної Америки, включаючи Аргентину.[10] З використанням багатьох технологій, розроблених для Embraer 190, KC-390 повинен забезпечити вантажопідйомність до 23 тонн,[11] а також покликаний замінити транспортні літаки часів Холодної війни.

Розбіжності через урядові субсидії[ред. | ред. код]

Світовою організацією торгівлі було встановлено, що уряди Бразилії та Канади в кінці 1990-х — початку 2000-х надавали незаконні субсидії приватним місцевим авіабудівним компаніям (Embraer і Bombardier Aerospace відповідно).

Виробничі потужності[ред. | ред. код]

Штаб-квартира розташована в місті Сан-Жозе-дус-Кампус, штат Сан-Паулу. Там же знаходиться і одне з виробництв. Інші заводи Embraer в Бразилії є на території того ж штату в містах Ботукату, Гавіала-Пейшоту і, можливо, деяких інших. Компанія має представництва в Пекіні, Парижі, Сінгапурі, Форт-Лодердейлі і Вашингтоні.

Виробництва за межами Бразилії[ред. | ред. код]

Дочірні компанії[ред. | ред. код]

Спільні підприємства[ред. | ред. код]

Продукція[ред. | ред. код]

Комерційні літаки[ред. | ред. код]

Embraer 195LR авіакомпанії Lufthansa CityLine
Embraer 175 авіакомпанії Air Canada Express

Військові літаки[ред. | ред. код]

EMB-145 AEW&C ВПС Греції

Корпоративні літаки[ред. | ред. код]

приватний джет Legacy 600

Сільськогосподарські літаки[ред. | ред. код]

Літаки загального призначення[ред. | ред. код]

Експериментальні літаки[ред. | ред. код]

Літаки, вироблені за ліцензією[ред. | ред. код]

Військові[ред. | ред. код]

Цивільні (загального призначення)[ред. | ред. код]

Плани на майбутнє[ред. | ред. код]

У травні 2011 Embraer заявила про розгляд планів зі створення більших авіалайнерів з п'ятимісними рядами (п'ять місць, розділених проходом), але в підсумку вирішує розвивати сімейство E-Jet і розробляти його в другому поколінні — E-jet E2.

Поставки[ред. | ред. код]

Рік 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013
Кількість поставлених літаків
4
32
60
96
160
161
131
101
148
141
130
169
204
244
246
204[13]
205[14]
209

Дані включають в себе військові модифікації пасажирських літаків.

Станом на 2015 рік в світі експлуатується 620 літаків сімейства ERJ 145 і 1102 — E-Jet.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. SIPRI Arms Industry DatabaseСтокгольмський інститут дослідження проблем миру.
  2. http://ri.embraer.com.br/Download.aspx?Arquivo=5QjXT9Bt2eaIHjlqenPhYg==
  3. а б [1] — OECD Publishing, 2007-10-23. — 262 с. — ISBN 9789264038486. Архівовано з джерела 20 січня 2016
  4. Ozires Silva. epocanegocios.globo.com. Архів оригіналу за 25 жовтня 2014. Процитовано 20 грудня 2015. 
  5. History - Centro Histórico Embraer. www.centrohistoricoembraer.com.br. Архів оригіналу за 28 квітня 2017. Процитовано 20 грудня 2015. 
  6. Embraer EMB120 Brasilia | Airliners.net. www.airliners.net. Архів оригіналу за 10 січня 2009. Процитовано 20 грудня 2015. 
  7. John Eckhouse. Brazil on Road Peddling State-Owned Enterprises // The San Francisco Chronicle. — 1991. — Помилка: неправильний час.
  8. Francisco Anuatti-Neto, Milton Barossi-Filho, Antonio Gledson de Carvalho, Roberto Macedo. Os efeitos da privatização sobre o desempenho econômico e financeiro das empresas privatizadas : [арх. 22 грудня 2015] // Revista Brasileira de Economia. — Т. 59, вип. 2. — С. 151-175. — ISSN 0034-7140. — DOI:10.1590/S0034-71402005000200001.
  9. Embraer Executive Jets Introduces the Lineage 1000E. www.embraer.com.br. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 21 грудня 2015. 
  10. Argentina to buy 6 military transport jets from Brazil's Embraer. EFE News Service. 30 октября, 2010. 
  11. Embraer Defesa & Segurança. www.embraerdefensesystems.com. Архів оригіналу за 24 квітня 2013. Процитовано 20 грудня 2015. 
  12. Approval Imminent for Embraer Legacy 450/500 U.S. Plant. Aviation International News. Архів оригіналу за 27 жовтня 2014. Процитовано 20 грудня 2015. 
  13. Embraer deliveries in 2011. Архів оригіналу за 29 липня 2016. Процитовано 12 березня 2016. 
  14. Embraer deliveries in 2012. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 12 березня 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]