Playboy

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Плейбой
Playboy
KamenskihPlayboyRU.jpg
Українська співачка Настя Каменських на обкладинці російського видання Playboy
Тематика еротика, розваги
Періодичність виходу щомісячно
Мова багатомовний
Країна видання: США
Рік заснування: 1953

Веб-сторінка: http://www.playboy.com

Playboy – це американський чоловічий лайф-стайл журнал розважального характеру. Він був заснований в Чикаго в 1953 році Г'ю Гефнером і його колегами, і частково був фінансований за рахунок кредиту від матері Гефнера сумою в $1000.[1] Видання відоме своїми фотографіями оголених і напівоголених[2] моделей (Playmates). Playboy зіграв важливу роль у ході сексуальної революції[3] і залишається одним з найвідоміших у світі брендів, які виросли в Playboy Enterprises, Inc. На додаток до флагманського журналу в Сполучених Штатах також виходять спеціальні національні  версій Playboy по всьому світу.

Журнал має насичену історію публікацій коротких оповідань від відомих письменників, таких як Артур Кларк, Ян Флемінг, Володимир Набоков, Сол Беллоу, Чак Паланік, П. Ґ. Вудхауз, Харукі Муракамі, і Маргарет Етвуд. Playboy публікує щомісячні інтерв'ю з відомими громадськими діячами, художниками, архітекторами, економістами, композиторами, диригентами, кінорежисерами, журналістами, письменниками, драматургами, релігійними діячами, політиками, спортсменами і водіями автомобілів. Журнал в цілому відображає ліберальну редакційну позицію, хоча часто містить інтерв'ю з консервативними знаменитостями.

Історія публікацій[ред.ред. код]

1950-ті[ред.ред. код]

Спочатку Гефнер хотів назвати журнал "Stag Party" ("Холостяцька вечірка") і навіть попросив свого друга А. Міллера намалювати емблему для журналу, той намалював оленя одягненого в смокінг. Задуму Гефнер завадив уже існуючий журнал "Stag magazine", який заявив про свої права на видання. Гефнеру в терміновому порядку довелося міняти назву журналу - його запозичили в маленької компанії з продажу автомобілів - «Playboy». Емблему кролика, тепер уже впізнавану у всьому світі, намалював художник - Арт Поль. Його кролик теж красувався в смокінгу. Чому вибір припав саме на кролика? Як зізнався згодом Г'ю Гефнер, через прихований сексуальний підтекст, а смокінг уособлював інтелектуальність читача.

Перший номер журналу "Playboy" укладався Гефнером на власній кухні, оскільки про окреме приміщення для редакції годі було й мріяти. Ідея про те, щоб розміщувати на розвороті журналу красуню прийшла з армійського минулого Г'ю: він згадав, як пришпилював біля ліжка фотокартки дівчат-кінозірок. Звернувшись до приятеля Джона Баумгартена - власника кампанії з випуску календарів з красунями, - Гефнер одержав у нього фотографію молодої актриси Норми Джин Мортенсон (Мерилін Монро). Саме її фото помістили на обкладинку першого номера журналу, який приніс Гефнеру дохід і можливість випустити другий номер журналу. У 1955 році Гефнер вирішує поміщати в журналі фото не тільки кінозірок, але й звичайних дівчат, наділених красою. Зокрема, під вигаданим ім'ям Джанет Пілгрім на обкладинці журналу з'являється фото дівчини, що в редакції займалася передплатою. Таким чином у підсвідомості читачів закріплюється думка про те, що красиві дівчата не так недосяжні - вони буквально по сусідству.

В 1950-ті роки зародилася легенда навкруги Гефнера для його дівчат-моделей, ця легенда пов'язана з маркуванням на обкладинці журналу. З 1955 до 1976 року (за винятком шести місяців 1976р.) літера "Р" в назві Playboy була надрукована в зірках, або вони були навколо неї. За легендою кількість цих зірок відповідала кількості разів коли Гефнер спав з дівчиною, або це було місце у рейтингу привабливості , чи оцінка дівочих умінь в ліжку. Але насправді ці зірки, кількість яких була від 0 до 12, вказували на внутрішній і регіональній рекламний регіон.

1960-1990[ред.ред. код]

З 1966 по 1976 р. в журналі працював редактор фантастики Робі Маколей. Протягом цього періоду журнал опублікував таких авторів як з Сол Беллоу, Джон Апдайк, Джеймс Дікі, Джон Чівер, Доріс Лессінг, Джойс Керол Оутс, Володимир Набоков, Майкл Крайтон, Джон ле Карре, Ірвін Шоу, Жан Пастир, Артур Кестлер, Ісаак Башевис Зінгер, Бернард Маламуд, Джон Ірвінг, Енн Секстон, Надін Гордімер, Курт Воннегут і Джеймс Патрік Донліві, а також вірші Євгена Євтушенка.[4] Після досягнення піку популярності в 1970-х роках, відбулося зниження кількості обігу і впав рівень культурної значущості через конкуренцію в різних галузях. У відповідь Playboy спробував відновити свою владу над чоловічою аудиторією віком 18-35 років, робилося це завдяки невеличким змінам у змісті та додаванням актуальних і цікавих для аудиторії матеріалів, таких як інтерв'ю з хіп-хоп артистами. Крісті Гефнер, дочка засновника Г'ю Гефнера, приєдналася до журналу в 1975 році і стала главою компанії в 1988 році. В 2008-му вона оголосила, що покине місце глави компанії у 2009 році, і сказала, що вибір Барака Обами в якості президента надихнув її присвятити більше свого часу благодійності, а також, що рішення піти у відставку було її власне.

Після 2000-х[ред.ред. код]

Журнал відсвяткував своє 50-річчя в січні 2004 року. Свята проходили в Лас-Вегасі, Лос-Анджелесі, Нью-Йорку та Москві протягом року. Підбиваючи підсумки журнал складає різноманітні щорічні рейтинги та списки. Одним з найпопулярніших є щорічний рейтинг найкращих "Вечірок факультету" серед усіх університетів і коледжів США. У 2009 році журнал використовує такі критерії для формування рейтингу: бікіні, розум, кампуси, секс і спорт. Перше місце в 2009 році дісталося Університету Майамі.[5] У червні 2009 року журнал скоротив графік публікацій до 11 номерів на рік, із загальним випуском липень/серпень. Лондонська Daily Telegraph повідомила, що Г'ю Гефнер продав свій Англійський Садибний будинок (поруч зі знаменитим маєтком Playboy) за $ 18 мільйонів, що на $ 10 млн менше, ніж у початкова ціна. Також через значні втрати у вартості компанії (від $ 1 млрд в 2000 році до $ 84 млн у 2009 році) видавницька імперія Playboy була виставлена на продаж за $ 300 млн.[6] У грудні 2009 року, журнал ще більше зменшив графік публікації – 10 номерів на рік, із загальним січень/лютий. У жовтні 2015 року Playboy оголосив, що починаючи з березня 2016 року їх випуски більше не будуть містити фотографії повністю оголених дівчат.[7] Генеральний директор журналу Скотт Фландрія визнав, що журнал не здатен конкурувати з вільно доступною інтернет-порнографією. За його словами: "Тепер ми на відстані одного кліку від будь-якого уявного статевого акту безкоштовно. Тому це просто застаріло на даному етапі".[8] Гефнер погодився з цим рішенням. Перероблений Playboy, однак, буде як і раніше обирати дівчину місяця і фотографії жінок, але вони будуть мати вікову заборону для дітей у віці до 13 років.[9] Цей крок не вплине на PlayboyPlus.com (який включає підписку на оголені фото).[10] На прийняття цього рішення вплинули такі країн як Індія и Китай, де журнал добре продається, але моє проблемі через ліцензування і девіантний зміст.[11]

Історія тиражу та статистика[ред.ред. код]

Пік популярності Playboy був у листопаді 1972 року, за цей місяць було продано 7,161,561 примірників. На обкладинці була модель Пем Ролінгс, сфотографував її Роланд Шерман. Чверть всіх американських хлопців-студентів купували журнал кожен місяць або були підписані на нього.[12]

Особливості та формат[ред.ред. код]

Логотип[ред.ред. код]

Знаковим талісманом журналу э стилізований силует кролика що носити краватку-метелик, цей логотип був створений арт-директором Playboy Полом Артуром. Спочатку його було намальовано в якості виноски в другому номері, але він був прийнятий в якості офіційного логотипу і з'являється з тих пір у всіх номерах.[13] В якості жарту цей логотип ховають десь на обкладинці журналу, будь то малюнок чи фотографія. Гефнер сказав, що він обрав кролика для логотипу через його "гумористичний сексуальний підтекст", і тому, що зображення було "жвавим і грайливим". Ось як Г'ю Гефнер обґрунтував свій вибір логотипа в розмові з італійською журналісткою Оріаною Фаллачі: "Кролик, чи заєць, в Америці має сексуальне значення; і я вибрав його, тому що це свіжа тварина, сором'язлива, жвава, стрибка – сексуальна. По-перше, коли кролик вас внюхає, то тікає, але потім він повертається, і ви відчуваєте, як ніби пестите його, граєтесь з ним. Дівчина нагадує кролика. Радісна, жартівлива. Розглянемо тип дівчини, яку ми зробили популярною – дівчину місяця. Вона не э складною, це не та дівчина якої ви не можете дістатися. Вона молода, здорова, проста дівчина – дівчина, яка живе по сусідству... ми не зацікавлені в таємничій, фатальній жінці, яка носить елегантну нижню білизну з мереживом, і вона сумна і якась нечиста думками. Дівчина Playboy не має мережив, не має нижньої білизни, вона гола, добре вимита водою і милом, і вона щаслива." Жвавий кролик швидко став популярним символом у чоловічій культурі, тому став прибутковим джерелом доходу для мерчандайзингу Playboy.[14] У 1950-і роки він був прийнятий в якості військового знаку літака-винищувача VX-4 дивізії МВФ.

Інтерв'ю в Playboy[ред.ред. код]

Крім розвороту велика частина Playboy протягом більшої частини свого існування була "Playboy Інтерв'ю" – це змістовна і об'ємна (як правило, кілька тисяч слів) розмова між відомою особистістю та інтерв'юером. Наприклад, історик Алекс Хейлі кілька разів виступав в ролі інтерв'юера Playboy, він брав інтерв'ю у Мартіна Лютера Кінга молодшого, Малькольма X і засновника Американської нацистської партії Джорджа Лінкольна Рокуелла в квітня 1966 року, а потім написав у співавторстві його автобіографію. Одним з найвідоміших інтерв'ю журналу була розмова з тодішнім кандидатом в президенти Джиммі Картером в листопаді 1976 року, в якому він заявив, що "я вчинив подружню зраду в моєму серці багато разів."[15] Інший розділ типу інтерв'ю, названий "20Q" (гра в двадцять питань), був доданий у жовтні 1978 року, Шеріл Тігс був першим героєм цього розділу.[16]

Рубрика "Rock the Rabbit"[ред.ред. код]

"Rock the Rabbit" – щорічні ілюстровані музичні новини, публікуються в березневому випуску. Яскраві зображення рок-груп фотографував музичний фотограф Мік Рок. Для святкових подій "Rock the Rabbit" модельєри проектують футболки, натхненні логотипом журналу, для кожної групи. Футболки продавали в роздріб та на аукціоні, все для того, щоб зібрати гроші для боротьби зі СНІДом в Lifebeat: Музична індустрія бореться зі СНІДом.[17] Відомі групи та виконавці, які були представлені в Rock the Rabbit: MGMT, Daft Punk, Іггі Поп, Duran Duran, Flaming Lips, Snow Patrol і The Killers.[18]

"Ключі від дверей"[ред.ред. код]

У 1955 році в Playboy з'являються оголошення, що пропонують придбати "ключі від дверей" чиказького клубу Gaslight. Така рекламна акція викликала величезний ажіотаж у чоловічої частини населення. Гефнер приймає рішення відкрити свій власний клуб. Атмосферу закладів Playboy створювали "дівчатка Банні". Форма дівчат складалась боді ззаду якого був пухнастий заячий хвостик, на голові обов'язковий елемент - заячі вушка. Чоловікам торкатися до "дівчаток Банні" було заборонено. "Дівчата Банні" стають секс-символами свого часу, але це триває до тих пір, поки цінності американського суспільства знов не трансформуються. У 1980 році в пресі починається цькування журналу активістами боротьби зі СНІДом і захисниками прав жінок. Наклад журналу падає, Гефнер зазнає збитків, а вжиті заходи президента Рональда Рейгана по боротьбі з порнографією призводять до того, що журнал перестає видаватися в тисячах точок дистриб'юторської мережі. У 1985 році Гефнер переносить інсульт і кермо влади виданням бере в свої руки дочка Г'ю Гефнера - Крісті Гефнер. На даний, момент основна функція, яку виконує Гефнер - це вибір моделі для обкладинки журналу номера.

Реклама і нестандартні рішення "Playboy" з популяризації свого видання.[ред.ред. код]

Журнал славиться своїми нестандартними рішеннями щодо реклами. Багато хто не може забути білборд німецького підрозділу BBDO, на якому були зображені груди дівчини в білій футболці з написом: "Хлопці, моліться про дощ". При попаданні вологи на білборд під футболкою просвічувалися оголені груди дівчини. Цікаву акцію для аргентинських дівчат придумала агенція Grey Argentina в 2010 році під гаслом "Я теж можу стати дівчиною місяця". У громадських душах і туалетах наклеїли зображення фотографа з камерою, який нібито знімає модель, а також випустили пляжні рушники, виконані так, що дівчина, лягаючи на нього, ніби потрапляла на обкладинку еротичного журналу. Бразильське рекламне агентство Neogama BBH випустило принти на замовлення Playboy. Зображення чоловічих рук з намальованими на них дівчатами топлес супроводжував слоган: "Задоволення в твоїх руках". Левову частку свого капіталу "Playboy" отримав завдяки своєму логотипу - голові кролика. Підрозділ Playboy Licensing займається продажем прав на розміщення логотипу компанії, особливо кролик популярний у виробників одягу, власників казино, клубів.

Моделі PLAYBOY[ред.ред. код]

Моделями журналу побувало багато відомих жінок: Шерон Стоун; Анджеліна Джолі; Демі Мур; Памела Андерсон; Ніколь Кідман; Шарліз Терон;. Гонорар "дівчини місяця" Playboy, журнал не розголошує. Кандидаток на роль "дівчини місяця" в США шукають агенти. Дівчата яких затвердять для зйомок підписують контракт і строго зобов'язані його дотримуватися. Два роки дівчина зобов'язана з'являтися на заходах Playboy, конференціях, вечірках журналу у всіх країнах. Брати участь у будь-яких проектах, зйомках для інших аналогічних видань суворо заборонено. Але, це того варто, у "дівчини місяця" є непогана можливість стати відомою моделлю. А якщо пощастить стати "дівчиною року" в США, дівчина отримає непогане відшкодування за будь-які незручності у вигляді 100 тис. $ оплати своєї праці.

Інші видання[ред.ред. код]

Спеціальні видання[ред.ред. код]

Спеціальні випуски Playboy є спін-офф серіями, що містять гламур і еротичні ню-фотографії. Спочатку вони були рідкісні, а пізніше стали напіврегулярними виданнями, виходили з 1964 до 2012 року. На відміну від щомісячного журналу, в якому є безліч статей, колонок громадської думки і творів художньої літератури, єдиний текст, знайдений в спеціальних виданнях, це підписи до фотографій і читацькі листи. Два номери зазвичай публікуються кожен місяць. Ранні випуски, починаючи з 1983 року, вміщували приблизно 100 сторінок старих невикористаних фотографій для Playboy. Видання початку 1990-х стали розміщати ряд «разових» моделей, куплених оптом від гламурних фотографів. До середини 1990-х років Playboy створював контент шляхом змішування знімків Дівчат місяця з новими моделями, деякі з яких незабаром ставали такими ж популярними, як самі Дівчата Playmates.

Спеціальні видання:

  1. Книга білизни
  2. Знаменитості
  3. Студентки коледжів
  4. Дівчата/Жінки світу
  5. Оголені
  6. Пошук Дівчат Плейбой
  7. Дівчата Плейбой
  8. Чуттєві лисиці
  9. Вологі і Дикі
  10. Єдиний знімок

Шрифт Брайля[ред.ред. код]

Національна бібліотека служби для сліпих та інвалідів (NLS) опубліковувала шрифтом Брайля видання Playboy з 1970 року. Версія Брайля включає в себе всі написані в журналі тексти, але немає зображень. Конгрес припинив фінансування перекладу журналу шрифтом Брайля в 1985 році, але окружний суд США во главі з суддею Томасом Хоганом скасував рішення на підставі Першій поправки.[19]

Он-лайн[ред.ред. код]

Зростання популярності Інтернету спонукало журнал розробити офіційний веб-сайт під назвою Playboy, який є офіційним веб-сайтом Playboy Enterprises і он-лайн супутником журналу Playboy. Сайт був доступний в інтернеті з 1994 року. Також Playboy розробив платний веб-сайт під назвою Playboy Cyber Club в 1995 році, де можна побачити он-лайн чати, додаткові ілюстрації, відео Дівчаток Плейбой, які не розміщаються в журналі. Також є архів минулих статей та інтерв'ю. У вересні 2005 року Playboy запустив інтернет-видання журналу Playboy. У 2010 році Playboy представив "Смокінг" – "безпечний для роботи" веб-сайт розрахований на молодих чоловіків, в якому уникають оголених зображень або ключових слів, які могли б призвести до бокування сайту на робочому місці.[20] У травні 2011 року Playboy представив i.playboy.com – повна версія без цензури приблизно 700 архівних випусків, орієнтованих на Ipad Apple. Запускаючи архів як веб-додаток, Playboy вдалося обійти контент обмеження Apple App Store і їхню 30% абонентську плату.

Цензура[ред.ред. код]

Багато членів Американській релігійної громади проти публікації Playboy. Луїзіанський пастор і автор Л.Л. Клевер написав у своєму трактаті 1974 року "Злі духи інтелектуалізму і логіки", що Playboy закликав молодих чоловіків вважати себе "шукачами задоволення, для яких секс це весело, а жінки забавою". У багатьох частинах Азії, включаючи Індію, Китай, М'янму, Малайзію, Таїланд, Сінгапур та Брунеї, продаж і поширення Playboy заборонено. Крім того, продаж і поширення заборонено в більшості мусульманських країн (за винятком Лівану і Туреччини), в Азії та Африці, в тому числі Іран, Саудівська Аравія і Пакистан. Незважаючи на заборону журналу в цих країнах, сам бренд Playboy офіційно може з'явитися на різних товарах, таких як парфуми та дезодоранти. У 1986 році американський магазин 7-Eleven вилучив журнал з продажу. Магазин повернув Playboy на свої полиці в кінці 2003 року. У 1995 році Playboy повернувся на полиці Ірландії після 36-річної заборони незважаючи на наполегливу протидію з боку багатьох жіночих груп.[21]

Міжнародні видання[ред.ред. код]

Колишні[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Можливо це збіг, та обрізане зображення фотомоделі Лени Седерберг з журналу Playboy стало стандартним зображенням для тестування алгоритмів обробки зображень. Це фото відомо просто як "Lenna" в цій галузі.[22]
  • У 1970 році Playboy став першим журналом для джентльменів надрукованим шрифтом Брайля.[23]
  • Він також є одним з небагатьох журналів, чий мікрофільм формат був зроблений у кольорі, а не чорно-білим.[24]
  • Інтерв'ю Девіда Шеффа з Джоном Ленноном і Йоко Оно з'явилося в січні 1981 року, цей випуск був у кіосках на момент вбивства Леннона; інтерв'ю було опубліковано потім у книжковому форматі.
  • Памела Андерсон з'являлася на обкладинці Playboy більше, ніж будь-яка інша модель, а конкретно 10 разів у період між 1989 і 2001 роками.
  • Роман Рея Бредбері "451 градус за Фаренгейтом", був опублікований на сторінках журналу по частинах в березні, квітні і травні 1954 р.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Seib, Christine (December 9, 2008). 
  2. Playboy 'to drop' naked women images. 
  3. Why America loved Playboy. 
  4. AGNI Fiction. www.webdelsol.com. 
  5. Playboy's 2009 The Stats. Процитовано 2016-01-17. 
  6. Hugh Hefner sells LA property as financial crisis hits Playboy. Telegraph.co.uk. 
  7. Playboy says it will no longer print images of nude women - The Boston Globe. BostonGlobe.com. 
  8. Somaiya, Ravi (2015-10-12). Nudes Are Old News at Playboy. The New York Times. ISSN 0362-4331. 
  9. Playboy magazine to stop publishing pictures of naked women. The Guardian (en-GB). 2015-10-12. ISSN 0261-3077. 
  10. The fascinating economics behind Playboy's decision to drop nudes from its magazine. Vox. 
  11. China—not online porn—is why Playboy is dumping nude photographs. Quartz (en-US). 
  12. Acocella, Joan (2006-03-20). The Girls Next Door. The New Yorker. ISSN 0028-792X. 
  13. Heller, Steven (2006-01-01). The Education [of] an Art Director (en). Allworth Press. ISBN 9781581154351. 
  14. Playboy’s Logo Is What Matters—It Earns More Than Nudes Do. WIRED (en-US). https://plus.google.com/+WIRED. 
  15. Faculty of Arts | Faculty of Arts - McGill University. www.arts.mcgill.ca. 
  16. playboy.com / world of playboy / events. 2011-06-07. Процитовано 2016-01-17. 
  17. Duran Duran And Playboy Team Up To 'Rock The Rabbit,' Celebrate Band's 13th LP. MTV News. Процитовано 2016-01-17. 
  18. MGMT Poses For Playboy In Rock The Rabbit Campaign. The FADER. Процитовано 2016-01-17. 
  19. The Braille Forum, June 2000. 2011-05-10. Процитовано 2016-01-17. 
  20. Playboy busts out of mold on the Smoking Jacket. SFGate. Процитовано 2016-01-17. 
  21. Sun Journal – Google News Archive Search. 
  22. The Rest of the Lenna Story. www-2.cs.cmu.edu. Процитовано 2016-01-17. 
  23. Times, Special To The New York (1986-08-29). BLIND WIN RULING ON BRAILLE PLAYBOY. The New York Times. ISSN 0362-4331. 
  24. Re: Nicholson Baker and NEH. www.ibiblio.org. 

Посилання[ред.ред. код]