Io non so parlar d'amore

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Io non so parlar d’amore
Студійний альбом
Виконавець Адріано Челентано
Дата випуску 6 травня 1999
Записаний 1998—1999
(Air studio
Top Studio Savio
Blues Studio)
Жанр поп
поп-рок
Тривалість 55:02 хв
Мова італійська
Лейбл Clan Celentano
Продюсер Адріано Челентано
Професійні огляди
Хронологія Адріано Челентано
Попередній
←
 Mina Celentano
(1998)
Esco di rado e parlo ancora meno
(2000)
Наступний
→
Сингли з Io non so parlar d'amore
  1. «Gelosia»
    Випущений: 1999
  2. «L'emozione non ha voce»
    Випущений: 1999
  3. «L'arcobaleno»
    Випущений: 1999
  4. «Senza amore»
    Випущений: 1999
  5. «Le pesche d'inverno»
    Випущений: 1999

Io non so parlar d'amore (укр. «Я не вмію говорити про любов») — студійний альбом італійського співака та кіноактора Адріано Челентано, що вийшов 6 травня 1999 року на його власному лейблі «Clan Celentano». Перший альбом у співпраці Челентано з Джанні Беллою і Моголом.

Про альбом[ред. | ред. код]

Передумови[ред. | ред. код]

З випуском альбому «Io non so parlar d'amore», у творчості Адріано Челентано почалася нова дуже продуктивна та успішна епоха — співпраці з композитором Джанні Белла і поетом-пісенником Моголом, протягом якої між 1999—2007 роками вийшло п'ять студійних альбомів. Могол вже писав тексти до деяких пісень Челентано ще у 1960-ті роки.[2][3]

На думку італійського музичного та театрального критика, Массіміліано Бенеджі, альбом «Io non so parlar d'amore» ознаменував собою «велике повернення» Челентано на сцену після випуску «малозрозумілих» критикам альбомів. Після успіху телешоу «Fantastico» 1987 року, для Челентано почалося десятиліття труднощів, які були улюбленими темами преси: альбом «Il re degli ignoranti» 1991 року був дуже далекий від «творчого генія» співака, а наступний альбом, «Quel Punto», 1994-го, став комерційно провальним через судові позови ді-джея, що створив ремікс до нього. Альбом «Arrivano gli uomini» 1996 року також не мав комерційного успіху, попри велику рекламну компанію на телебаченні. Після випуску у 1998 році альбому «Mina Celentano» в італійської публіки «відродилася любов» до артиста, але Челентано цього було недостатньо: він хотів «дати ще більше», і не тільки в «музичному ключі», тому співпраця з Моголом і Беллою була «чудовою можливістю» для цього.[4]

Виробництво[ред. | ред. код]

Диск складався з 13 композицій, серед них була лише одна кавер-версія — раніше опублікована пісня «Mi domando», яку Джанні Белла спочатку написав у 1984 році для свого студійного альбому «G.B.2», потім її записала його сестра, Марчелла Белла, для свого альбому «Verso l'ignoto…» 1990 року.[5][2] Частина тексту пісні «Sarai uno straccio» міститься у буклеті попереднього альбому «Mina Celentano».

Альбом записувався у 1998—1999 роках на студіях «Air Studio» (Гальб'яте), «Blues Studio» (Монцуно) і «Top Studio Savio» (Равенна). Струнний оркестр, для запису альбому, був поставлений диригентом Ренато Серіо та записаний у «Forum Music Village» в Римі Лучано Торані.

Крім Белли, Могола і Челентано, у написанні пісень взяли участь й інші автори: Маттео Ді Франко, Карло Мадзоні, Марко Ваккаро і Фіо Дзанотті, який також створював аранжування до альбому.[5] Більшість цих авторів вже співпрацювала з Челентано раніше: Ваккаро брав участь у написанні пісні «Dolly» для альбому співака «Mina Celentano» (1998); Мадзоні написав пісню «Cosi come sei», а Дзанотті створив аранжування до альбому «Arrivano gli uomini» (1996). Це другий альбом Челентано, у записі якого брав участь американський гітарист Майкл Томпсон, за що співак подякував йому, вказавши на обкладинці диску слова англійською «Thank you Friend!» («Дякую тобі, Друже!»). Челентано взяв участь у написанні лише двох пісень «Una rosa pericolosa» й «Sarai uno straccio».

«Io non so parlar d'amore» видавався у форматах CD, LP і касет, також він увійшов до бокс-сету Челентано «Questa E' la Storia di Uno di Noi» 1999 року. Обкладинка альбому, чорно-білого кольору, спереду містила портретне зображення Челентано в окулярах, на її задній стороні співак сидів прикривши обличчя рукою (це фото також використовувалося для оформлення всіх синглів альбому).[6]

Складова[ред. | ред. код]

Основною темою пісень альбому-першої колаборації Могола-Белла, які написали більшість треків, була любов, оспівана Челентано у всіх її проявах: від згаслого кохання між зрілим чоловіком і жінкою («L'emozione non ha voce») — до любові до друга, що зник назавжди («L'arcobaleno»), та до ревнощів до коханої жінки («Gelosia», «Una rosa pericolosa», «Il sospetto»). Протягом всього альбому аранжування пісень, створене Фіо Дзанотті, виконується з різним темпом, іноді навіть з різкими перепадами, як від ритмічного в стилі рок — до спокійного з меланхолійними інтонаціями. За жанром музики — альбом був виконаний, як поп та поп-рок. «Qual'è la direzione» була єдиною піснею альбому де використовуалися звукові ефекти у вигляді нарізок діалогів з різних телепередач.

Особливістю альбому стала пісня «L'arcobaleno» («Веселка»), присвячена знаменитому італійському музикантові Лучіо Баттісті, другу Адріано Челентано і Могола, який помер у віці 55 років, 9 вересня 1998 року, приблизно за чотири місяці до виходу альбому. Текст пісні — це, по суті, розповідь від першої особи, адресована померлою людиною її другу («Я пішов так раптово, що не встиг привітатися»). Челентано, під враженням від прослуховування пісні «L'arcobaleno», отриманної від Могола та Белли, записав її у себе вдома пізно вночі і вирішив включити її в альбом, не перезаписуючи потім.[7] Пронизлива і меланхолійна за складовою пісня «L'arcobaleno» також багато в чому сприяла успіху альбому Челентано. Веселка, головний предмет пісні, була обрана тому, що вона символізує дружбу, а також є символічним «союзом» між потойбічним життям і земним світом.[2]

Назва[ред. | ред. код]

Назвою альбому послужив перший рядок другої пісні альбому,«L'emozione non ha voce», який перекладається, як «Я не вмію говорити про любов». Цей рядок був обраний для назви альбому після того як успіх пісні став очевидним для Челентано. Спочатку Челентано ставився скептично та критично до всіх творів, які йому запропонували Могол та Белла, але коли йому дали послухати пісні, втрутилась Клаудія Морі: «Якщо ти їх не приймеш, ти божевільний!», після чого він погодився записати їх.[8]

Комерційний успіх[ред. | ред. код]

Вийшов лише через рік після дуже успішного альбому Челентано «Mina Celentano», «Io non so parlar d'amore» став одним з найуспішніших дисків в кар'єрі співака, він посідав 1 сходинку італійського чарту 11 тижнів і входив у його «топ-50», згідно класифікації FIMI, протягом 101 тижня поспіль. З 6 січня 2000 року (35 тиждень у рейтингу FIMI) до 14 вересня 2000 року (71 тиждень) він входив до топ-20.[9][10] «Io non so parlar d'amore» став найпродаванішим альбомом Італії за період з другої половини 1999 року й до кінця 2001 року. Було заздалегідь замовлено 150.000 екземплярів й продано 2.200.000 копій. Вподальшому, згідно рейтингу IFPI, в Італії він став тричі «діамантовим» (продано більше 1.8 копій) і «платиновим» за європейською класифікацією (продано більше 1 мільйона копій).[11][12] У 2009 році альбом став «золотим» в Італії, згідно класифікації FIMI (продажі склали більше 25 000 копій).[13] Успіх альбому також зміцнила телевізійна програма «Francamente me ne infischio», яка ознаменувала повернення Челентано, як ведучого, на телеканал Rai 1.

Враховуючи великий успіх, альбом кілька разів перевидавався на CD (997 4 97368 2 і CLN 20452) і піддавався ремастерингу в 2010 році (CLN 2076-CCC Mondadori edition) і в 2011 році (CLN 2045).

Оцінки критиків[ред. | ред. код]

Альбом отримав високі оцінки від італійських критиків. Сайт «AllMusic» дав альбому чотири зірки з п'яти.[1]

У 2019 році італійський музичний критик та блогер Ніко Донвіто назвав альбом «одним з безперечних шедеврів Адріано Челентано». Пісню «L'emozione non ha voce» він назвав «маніфестом челентанівської поетики», а також «однією з найбільш надихаючих пісень останніх двадцяти років», а «L'arcobaleno» — «чудовою баладою». Продовжуючи далі, розглядаючи пісні «Una rosa pericolosa», «Senza amore», «Il sospetto» й «Mi domando», він відмітив, що «у центрі оповідання, як і в найкращих традиціях — стоїть любов, як головний герой». Серед найвдаліших творів Донвіто також назвав пісні «Angel», «Le pesche d'inverno» і «Sarai uno straccio», які, за його словами, «дивним і психоделічним чином завершують альбом, гідно представляючи його інтерпретатора». Відзначив він й аранжування альбому, створені Фіо Дзанотті, назвавши їх «чудовими» та «моментами абсолютної досконалості». Свій огляд Донвіто підсумував словами: «Ми можемо дискутувати з Адріано, та він і сам хотів би цього: але краса цього диску, який сьогодні відзначає своє двадцятиріччя, робить нас ще ностальгічнішими до музики, яку сьогодні було би дуже складно повторити. Пройшло стільки часу, Італія загубилася у стількох монологах і урядах, ставала ще корумпованішою, тож альбом про кохання (а Адріано чудово вміє говорити про любов своїм голосом) є, можливо, єдиним способом знову вдихнути це повітря надії та оптимізму, яке здається сьогодні втраченим».[14]

Інший італійський музичний критик, Массіміліано Бенеджі, також у 2019 році, зробив доволі детальний огляд всього альбому, починаючи з першого треку, він дав йому дуже високу оцінку. Пісню «Gelosia» він описав словами: «динамічний ритм, влучні слова, які описують бажання звільнення та важливість співучасті, автентичну багатонаціональність аранжування, приспів, який легко запам'ятовується, і, звичайно, його голос: тут було все, щоб ця пісня могла стати головним шлягером літа, і це в той рік, коли з'явилися такі пісні, як "Supercafone", "Me cago nell'amor", "Rewind", "Mi piaci", "Il mio corpo che cambia", "Per te", "Troppo bella", які утворили певний простір для того, щоб "Gelosia", народжена для того, щоб задовольнити певну публіку, стати піснею, яку співають різні покоління. Але це ще було не найкраще». Продовжуючи далі, він дав високу оцінку пісні «L'emozione non ha voce», якій, на його думку, «просто не вистачило часу стати піснею 20-го століття на тлі дюжини інших, які вийшли набато раніше та писалися зі схожими планами». Пісню «L'arcobaleno» Бенеджі назвав «сміливою та романтичною, згадкою про Баттісті в популярній культурі, яка містить вірші, звернені до рано померлого друга, що заторкують душу, і в кожного слухача від них стискається горло». Пісню «Senza amore» він назвав «неймовірно успішним синглом». Наступні пісні («Una rosa pericolosa», «Qual è la direzione», «L'uomo di cartone», «Le pesche d'inverno», «Sarai uno straccio», «Il sospetto», «Angel» і «Mi domando») він назвав «ласощами, відомими лише тим, хто купив альбом». Особливо критик відокремив пісню «Angel», нававши її «більш делікатною, можливо, менш безпосередньою, але несказанно поетичною». Свій огляд Бенеджі підсумував словами: «На відстані двадцяти років "Я не вмію говорити про любов" є диском універсальної мови, який демонструє великий талант Челентано, який завжди ставав все досконалішим у роботі над новими записами. Можливо, саме цей диск зробив його легендою італійської поп-музики, після якого з'явилися менш переконливі твори, хоча й пов'язані з цим альбомом, який ми можемо спокійно зарахувати до великого класичного репертуару національної популярної музики [...] Ми можемо посперечатися з Адріано, він сам цього хоче: але краса того запису, якому сьогодні виповнюється 20 років, змушує нас ще більше відчувати ностальгію по музиці, яку сьогодні здається дуже важко відтворити. Минуло багато часу, Італія загубилася у безлічі монологів, урядів, стаючи все більш корумпованою: любовний альбом (Адріано прекрасно знає, що він вміє говорити про любов своїм голосом), можливо, єдиний спосіб повернутися, щоб дихати тією атмосферою надії і оптимізму, яка в протилежному випадку здавалася втраченою».[4]

Телебачення[ред. | ред. код]

Презентацією альбому послужило телешоу у 4 епізодах під назвою «Francamente me ne infischio» («Сказати по правді — мені начхати»), яке транслювалося на телеканалі Rai 1 в жовтні 1999 року. Протягом телешоу Адріано Челентано виконав 16 пісень, з них 5 пісень з нового альбому: «Gelosia», «L'emozione non ha voce», «‎L'arcobaleno», «Angel» і «Senza amore».[15] Челентано, спільно з акторкою Франческою Нері, були ведучими телешоу, гостями якого були такі знаменитості, як Джанні Моранді, Лучано Ліґабуе, Девід Бові, Ману Чао, Компай Сегундо, гурт «Jamiroquai», Горан Брегович й багато інших. Крім музичної складової Челентано вставив і соціальну, демонструючи шокуючі відеокадри різних проблем недосконалості людства, наприклад: виконання смертної кари, жорстокості над тваринами, педофілії тощо. Таким чином, співак, відчуваючи себе не зовсім «затишно» на тлі лише схвальних відгуків щодо його альбому, хотів не тільки привернути увагу суспільства до цих проблем, але й викликати хоч-якусь критику на свою адресу.[4]

Сингли[ред. | ред. код]

Окладинка альбому «Io non so parlar d'amore» ззаду

У 1999 році в Італії вийшло п'ять синглів до альбому: «Gelosia», «L'Arcobaleno», «Senza Amore», «Le Pesche D'inverno» і «L'Emozione Non Ha Voce», що випускалися як на CD, так і на 7-дюймових LP.[16][17] Хоча альбом «Io non so parlar d'amore» і очолив італійський чарт — немає жодних данних щодо потрапляння синглів з нього у «топ-100» італійського чарту.[18] У 2009 році сингл «L'Emozione Non Ha Voce» отримав «платинову» сертифікацію від FIMI, тому що його продажі на той момент склали більше 2 мільйонів копій.[19]

Відеокліпи[ред. | ред. код]

Були зняті відеокліпи до таких пісень альбому, як: «L'emozione non ha voce» (містить нарізку кадрів з концерту Челентано у Мілані 1994 року і телепередачі «Francamente me ne infischio»), «Gelosia» (складається з відеонарізок з фільму «Безумство Джеппо», концертних та студійних виступів Челентано) й «L'arcobaleno» (з використанням яскравокольорової анімації).[20][21][22]

Список композицій[ред. | ред. код]

#НазваАвторТривалість
1.«Gelosia» (Ревнощі)Джанні Белла, Могол4:31
2.«L'emozione non ha voce» (Почуття не має голосу)Джанні Белла, Могол4:09
3.«‎L'arcobaleno» (Веселка)Джанні Белла, Могол3:32
4.«Una rosa pericolosa» (Небезпечна роза)Адріано Челентано, Могол4:35
5.«Qual'è la direzione» (Який напрям)Джанні Белла, Могол5:15
6.«Angel» (Янгол)Маттео Ді Франко5:09
7.«L'uomo di cartone» (Мямля)Джанні Белла, Могол4:27
8.«Le pesche d’inverno» (Зимові персики)Джанні Белла, Могол3:50
9.«Senza amore» (Без кохання)Карло Мадзоні5:00
10.«Il sospetto» (Підозра)Фіо Дзанотті, Могол4:34
11.«Mi domando» (Я питаю себе)Джанні Белла, Могол4:18
12.«Sarai uno straccio» (Ти будеш ганчіркою)Адріано Челентано, Марко Ваккаро5:39
55:02

Учасники запису[ред. | ред. код]

  • Джанні Белла — композитор;
  • Рікі Беллоні — бек-вокал;
  • П'єтро Беніні — технік звукозапису;
  • Альберто Бонарді — інженер;
  • Адріано Челентано — продюсер, композитор, вокал;
  • Чезаре К'йодо — бас-гітара;
  • Емануела Кортезі — бек-вокал;
  • Роберта Факкані — бек-вокал;
  • Джулія Фасоліно — бек-вокал;
  • Ніколо Фрагіле — програмування;
  • Лелла Франча — бек-вокал;
  • Мауріціо Маджі — інженер;
  • Карло Мадзоні — композитор;
  • Леле Мелотті — ударні;
  • П'єро Мікелатті — бас-гітара;
  • Могол — композитор;
  • Клаудіо Поркареллі — фотограф;
  • Сільвіо Поццолі — бек-вокал;
  • Поль Роззете — бек-вокал;
  • Майкл Томпсон — соло-гітара;
  • Лучані Торані — технік звукозапису;
  • Фіо Дзанотті — аранжування, композитор, піаніно,
    програмування, сінтезатор.

Чарти[ред. | ред. код]

Оформлення компакт-диску «Io non so parlar d'amore» зсередини
Класифікація (1999) Позиція Тиждень
Італія Італія[10] 1 35
Європейський Союз Європейський Союз[23] 57 ?
Класифікація (2000) Позиція Тиждень
Італія Італія[10] 1 90
Швейцарія Швейцарія[10] 25 31
Європейський Союз Європейський Союз[24] 74 ?

Видання[ред. | ред. код]

Альбом[ред. | ред. код]

Назва Формат Лейбл Маркування Країна Рік
Io Non So Parlar D'Amore CD, Album, Sli Clan Celentano CLN 13642 Італія 1999
Io Non So Parlar D'Amore CD, Album, Dig Clan Celentano, Clan Celentano CLN 20452, 4973682 Європа 1999
Io Non So Parlar D'Amore CD, Album, Unofficial Clan Celentano CEL-099 Росія 1999
Io Non So Parlar D'Amore Cass, Album Clan Celentano CLN 13644 Італія 1999
Io Non So Parlar D'Amore LP, Album, Pic, Ltd Clan Celentano CLN 13641 Італія 1999
Io Non So Parlar D'Amore CD, Album, RE Sony BMG Music Entertainment 497368 0 Росія 2002
Io Non So Parlar D'Amore CD, Album, RM Clan Celentano, Arnoldo Mondadori Editore CLN 2076-CCC Італія 2010
Io Non So Parlar D'Amore CD, Album, RM Clan Celentano CLN 2045 Європа 2011
Io Non So Parlar D'Amore CD, Album Universal Music Russia 4605026711426 Росія 2012
Io Non So Parlar D'Amore CD, Album, RM, Dig Clan Celentano, Universal Music Group CLN 2045 Росія 2012
Io Non So Parlar D'Amore LP, Pic, RE Clan Celentano CLN 2045-1 Італія 2012
Io Non So Parlar D'Amore CD, Album, Unofficial Clan Celentano CLN 13642 Росія невідомо
Io Non So Parlar D'Amore CD, Album, Unofficial Clan Celentano S.r.l. STAC08003 Росія невідомо

Сингли[ред. | ред. код]

Назва Формат Лейбл Маркування Країна Рік
Gelosia CD Clan Celentano PFM 3792 Італія 1999
L'Arcobaleno CD Clan Celentano PFM 3952 Італія 1999
Senza Amore CD Clan Celentano PFM 3822 Італія 1999
Le Pesche D'inverno CD Clan Celentano SAMPCS 8623 1 Італія 1999
L'Emozione Non Ha Voce CD Clan Celentano PFM 3942 Італія 1999

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б «Io non so parlar d'amore» [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.] allmusic.com Процитовано 29 січня 2021
  2. ↑ а б в Celentano canta per Lucio Battisti. archiviostorico.corriere.it. Маріо Лудзатто. 1999. Архів оригіналу за 16 жовтня 2014. Процитовано 22 жовтня 2014. (італ.)
  3. ↑ Ликбез: Челентано. archives.colta.ru. Андрій Бухарін. 2011. Архів оригіналу за 17 лютого 2015. Процитовано 22 жовтня 2014. (рос.)
  4. ↑ а б в Vent’anni fa usciva “Io non so parlar d’amore”: e con “Francamente me ne infischio” Adriano fece storia. [Архівовано 17 січня 2021 у Wayback Machine.] Massimiliano Beneggi. 06/05/2019. teatroemusicanews.com Процитовано 29 січня 2021
  5. ↑ а б Adriano Celentano ‎– Io Non So Parlar D'Amore. discogs.com. Архів оригіналу за 5 січня 2015. Процитовано 15 лютого 2015. (англ.)
  6. ↑ «Io non so parlar d'amore» [Архівовано 9 квітня 2017 у Wayback Machine.] discogs.com Процитовано 1 лютого 2021
  7. ↑ Mogol: un braccio alzato per dirigere il coro [Архівовано 30 січня 2021 у Wayback Machine.] corriere.it Процитовано 23 січня 2021
  8. ↑ Vent'anni fa usciva «Io non so parlar d'amore»: e con «Francamente me ne infischio» Adriano fece storia [Архівовано 17 січня 2021 у Wayback Machine.] teatroemusicanews.com Процитовано 24 січня 2021
  9. ↑ Alberto Moneti (ред.). Gelosia, testo e accordi. Accordi e spartiti. Процитовано 21 agosto 2014.
  10. ↑ а б в г ItalianCharts (ред.). Classifiche album e formati (англ.). Процитовано 21 agosto 2014.
  11. ↑ IFPI Platinum Europe Awards [Архівовано 27 листопада 2013 у Wayback Machine.] ifpi.org Процитовано 24 січня 2021
  12. ↑ MUSICA: CLASSIFICHE, CELENTANO SCHIZZA SUBITO IN TESTA [Архівовано 8 січня 2021 у Wayback Machine.] adnkronos.com Процитовано 24 січня 2021
  13. ↑ Richiedi targhetta [Архівовано 8 листопада 2020 у Wayback Machine.] fimi.it Процитовано 24 січня 2021
  14. ↑ Celentano, vent'anni di «Io non so parlar d'amore». Ніко Донвіто. 6 травня 2019. recensiamomusica.com Процитовано 25 січня 2021
  15. ↑ Adriano Celentano VIDEORAI. musicaitaliana.ru. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 15 лютого 2015. (італ.)
  16. ↑ Adriano Celentano — Singles & EPs. discogs.com. Архів оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 15 лютого 2015. (англ.)
  17. ↑ Adriano Celentano — Singles & EPs. discogs.com. Архів оригіналу за 29 листопада 2016. Процитовано 15 лютого 2015. (англ.)
  18. ↑ I singoli più venduti del 1999 [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] hitparadeitalia.it Процитовано 1 лютого 2020
  19. ↑ Dal 1°gennaio 2009/2010 FIMI, in collaborazione con GfK che rileva le vendite dei prodotti fisici e delle singole tracce online, ufficializza le certificazioni di vendita di ogni singola registrazione musicale pubblicata e venduta in Italia. [Архівовано 6 грудня 2019 у Wayback Machine.] fimi.it Процитовано 31 січня 2021
  20. ↑ Adriano Celentano - L'arcobaleno на YouTube
  21. ↑ Adriano Celentano - L'emozione non ha voce - Official Video (With Lyrics/Parole in descrizione) на YouTube
  22. ↑ Adriano Celentano La Gelosia на YouTube
  23. ↑ European top 100 2000 [Архівовано 3 червня 2020 у Wayback Machine.] worldradiohistory.com Процитовано 24 січня 2021
  24. ↑ European top 100 2000 [Архівовано 15 червня 2020 у Wayback Machine.] worldradiohistory.com Процитовано 24 січня 2021

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Io_non_so_parlar_d%27amore&oldid=42188939