Вівсянка (риба)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Leucaspius)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вівсянка (риба)

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Надряд: Остаріофізи (Ostariophysi)
Ряд: Коропоподібні (Cypriniformes)
Родина: Ялецеві (Leuciscidae)
Рід: Вівсянка (Leucaspius)
Heckel & Kner, 1858
Вид: Вівсянка
Leucaspius delineatus
Heckel, 1843
Синоніми
Leucaspius abruptus Heckel & Kner, 1858
Посилання
Вікісховище: Leucaspius delineatus
Віківиди: Leucaspius delineatus
EOL: 208728
ITIS: 163737
МСОП: 11873
NCBI: 58322

Вівсянка[1], також вівсянка неповнолінійна[2] (Leucaspius delineatus) — риба родини ялецевих (Leuciscidae), єдиний представник роду Leucaspius.

Розповсюдження

[ред. | ред. код]

Розповсюджена на території Центральної та Східної Європи від Рейну до Волги та від басейну Північної Двіни до Закавказзя. Звичайна в річках басейну Чорного та Каспійського морів, зустрічається в річках басейну Білого та Балтійського морів. На Кавказі та Закавказзі утворює місцеву форму. Особливо численна в південних районах в басейні Дніпра.

Будова

[ред. | ред. код]

Довжина 4—5, іноді до 8 см, вага до 7 г. Тіло видовжене. Вівсянка схожа на невелику верховодку, від якої відрізняється ширшим тулубом та головою, короткою бічною лінією (розповсюджується на 2—12 лусок). На голову заходить мережа чутливих канальців. У спинному плавці 3 нерозгалужених та 7—9 розгалужених променів, в анальному відповідно 3 та 10—13. Спинний плавець зміщений назад. Рот верхній, нижня щелепа піднята вверх. Глоткові зуби дворядні. Луска відносно велика, легко відділяється. Є пара маленьких вусиків. Інтенсивність забарвлення може відрізнятись в залежності від водойми. Голова темно-сіра, спина зеленувато-жовта, боки та черево сріблясті, плавці прозорі, іноді з жовтуватим відтінком.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]
Зграйка вівсянки на мілині

Тривалість життя не перевищує 3—4 роки. Зустрічається у річках з повільною течією, ставках та озерах з піщаним дном. Збирається у зграї. Влітку тримається біля поверхні води, навесні та восени біля дна, взимку закопується в ґрунт. Активна вдень і вночі. Живиться дрібними безхребетними, ікрою та личинками риб. Молодь живиться зоопланктоном.

Розмноження

[ред. | ред. код]

Статевої зрілості досягає на 2 році життя при розмірі 3—4 см, та вазі близько 5 г. Нерест починається в травні та продовжується до червня в декілька етапів. Відкладання ікри починається при температурі води не нижче 15 °C. Ікра відкладається на підводні предмети (здебільшого на листя водних рослин). Плодючість від 1 до 4 тисяч ікринок діаметром 0,8 мм. Для вівсянки характерна турбота про потомство — самець охороняє ікру. Росте вівсянка повільно, в перший рік досягає довжини 2 см та маси близько 0,2 г, в 2-й — довжини 3—4 см та маси — 4—5 г, в 3-й — довжини 5—6 см, маси — до 6 г.

Значення

[ред. | ред. код]

Промислового значення не має. В деяких регіонах, де кількість риби велика, виловлюється місцевим населенням та використовується для приготування рибних котлет, іноді у в'яленому вигляді або засолюється. Використовується рибалками-аматорами як наживка для лову хижих видів риб. Деякі аматори тримають вівсянку в акваріумах.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Куцоконь Ю., Квач Ю. Українські назви міног і риб фауни України для наукового вжитку // Біологічні студії. — 2012. — Т. 6, №2. — С. 199—220. Архів оригіналу за 23 червня 2013.
  2. Макодай О. І., Алексієнко В. Р. «До фауни риб Вінницької області». — Вінницький державний педагогічний університет, Київський національний університет імені Тараса Шевченка. УДК 597.2/5 (477.44)

Посилання

[ред. | ред. код]