Leuciscidae

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ялецеві)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ялецеві
Верховодка звичайна (Alburnus alburnus)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Надряд: Остаріофізи (Ostariophysi)
Ряд: Коропоподібні (Cypriniformes)
Підряд: Коропоповидні (Cyprinoidei)
Родина: Leuciscidae
Bonaparte, 1835
Підродини
  • Pseudaspininae
  • Laviniinae
  • Plagopterinae
  • Leuciscinae
  • Phoxininae
  • Pogonichthyinae
Посилання
Вікісховище: Leuciscinae
Віківиди: Leuciscidae
NCBI: 2743728
Fossilworks: 252922

Ялецеві (Leuciscidae) — родина[1][2] коропоподібних риб, колишня підродина раніше ширшої родини коропових (Cyprinidae), що тепер загалом відповідає підряду короповидних (Cyprinoidei).

Поширення

[ред. | ред. код]

Родина ялецевих є однією з найбільших, найпоширеніших і найрізноманітніших груп коропоподібних. Її представники утворюють головний компонент голарктичної прісноводної іхтіофауни, вони широко розповсюджені в Північній Америці та на півночі Євразії, натомість відсутні в Африці на південь від Сахари та в тропічній Азії.

Завдяки широкому розповсюдженню в різноманітних середовищах існування риби цієї родини демонструють широкий спектр трофічної різноманітності та пов'язаної з нею морфології. Це в переважній більшості прісноводні риби, лише деякі види пристосувалися до життя в солонуватих водах. Незважаючи на значні варіації розмірів тіла, зазвичай це дрібні риби, розмір більшості з них не перевищує 150 мм стандартної (без хвостового плавця) довжини.

Серед представників родини багато видів, що є звичайними для водойм України, серед них бистрянка (Alburnoides bipunctatus), білизна (Aspius aspius), білоочка (Ballerus sapa), бобирець (Petroleuciscus borysthenicus), верховодка (Alburnus alburnus), вирозуб (Rutilus frisii), в'язь (Leuciscus idus), головень (Squalius cephalus), краснопірка (Scardinius erythrophthalmus), лящ (Abramis brama), мересниця озерна (Rhynchocypris percnurus), мересниця річкова (Phoxinus phoxinus), підуст (Chondrostoma nasus), плітка (Rutilus rutilus), плоскирка (Blicca bjoerkna), рибець (Vimba vimba), синець (Ballerus ballerus), тараня (Rutilus heckelii), чехоня (Pelecus cultratus), ялець (Leuciscus leuciscus). Більшість із них є об'єктом рибальства.

В'язь (Leuciscus idus)

Склад родини

[ред. | ред. код]

Станом на червень 2024 року родина ялецевих включала 100 родів і 699 видів риб[3], які об'єднуються в 6 підродин: Pogonichthyinae, Leuciscinae, Plagopterinae, Laviniinae, Phoxininae та Pseudaspininae:

Філогенетичні зв'язки

[ред. | ред. код]

Систематика коропоподібних останнім часом зазнала значних змін. Традиційно існувала велика родина коропових, яку на підставі морфологічних ознак поділяли на різні підродини, окремі автори виділяли від 2 до 12 підродин. До числа цих підродини входила й Leuciscinae, хоча її склад у різних авторів різнився. До числа характерних морфологічних ознак цієї групи риб належать відсутність вусів, відсутність верхньощелепного отвору (maxillary foramen), глоткові зуби зазвичай посаджені в два ряди, велика кількість хребців[4].

Проте в більшості прісноводних риб дуже важко зробити висновок про філогенетичні зв'язки та систематику шляхом традиційного підходу через нечітку гомологію морфологічних ознак навіть на рівні роду. Тому класифікація коропових завжди була предметом суперечок. Починаючи з 1998 року коропові стали об'єктом молекулярних досліджень, присвячених еволюційній історії родини та валідності її підродин. Традиційна морфологія іноді суперечить молекулярним дослідженням, оскільки деякі морфологічні ознаки схильні до гомоплазії й зазвичай існує нечітка гомологія морфологічних ознак. На основі широкомасштабного філогенетичного аналізу ряду короподібних (Cypriniformes) раніше визнана родина коропових Cyprinidae (еквівалент Cyprinoidei) була розділена на ряд нових родин і підродин. Зокрема статус окремої родини отримала колишня підродина ялецевих (Leuciscinae).

Філогенетичні аналізи підтвердили монофілію Leuciscidae. Клада добре підтримується морфологічними та молекулярними даними. Проте, незважаючи на кілька досліджень, присвячених цій групі, внутрішні зв'язки всередині родини, її структура та склад окремих підрозділів ще остаточно не узгоджені. Родина поділяється на 7 підродин на основі морфологічних ознак, на 6 підродин за остеологічними ознаками та на 6 підродин за молекулярними даними[5].

Були також запропоновані альтернативні гіпотези щодо сестринських зв'язків ялецевих з іншими родинами коропоподібних. Морфологічні ознаки свідчать про тісний зв'язок між Leuciscidae та Xenocyprididae, а молекулярні дослідження підтверджують сестринський зв'язок Leuciscidae із Tanichthyidae, Tincidae, а також кладою Acheilognathidae + Gobionidae.

Походження

[ред. | ред. код]

Реконструкція прабатьківщини ялецевих показує, що ця група риб походить зі стародавньої Європи. Її предковий вид мав з'явитися в добу пізньої крейди (70,7 млн років тому). Після цього за відносно короткий період часу відбулася швидка диверсифікація основних ліній родини, вона орієнтовно датується періодом 27–33 млн років тому.

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Froese R., Pauly D. (eds.) (2024). Родина Leuciscinae на FishBase. Версія за лютий 2024 року.
  2. Eschmeyer's Catalog of Fishes Classification. California Academy of Sciences (12.06.2024)
  3. Genera/Species of Fishes by Family/Subfamily. Eschmeyer's Catalog of Fishes (Updated 11 Jun 2024)
  4. Joseph S. Nelson, Terry C. Grande, Mark V. H. Wilson. Fishes of the World, 5th Edition. John Wiley & Sons, 2016, p. 182-183: Subfamily Leuciscinae ISBN 978-1-118-34233-6
  5. Fahretti̇n Küçük, Yılmaz Çi̇ftçi, Sali̇m Serkan Güçlü, Ayşe Gül Mutlu, Davut Turan. Taxonomic review of the Chondrostoma (Teleostei, Leuciscidae) species from inland waters of Turkey: an integrative approach. Zoosystematics and Evolution, vol. 99, no. 1 (2023), pp. 1-13 DOI:10.3897/zse.99.91275 (англ.)