Лин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лин
Lín obecný (3).jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Ряд: Коропоподібні (Cypriniformes)
Родина: Коропові (Cyprinidae)
Підродина: Tincinae
Рід: Лин (Tinca)
Cuvier, 1816
Вид: Лин
Біноміальна назва
Tinca tinca
(Linnaeus, 1758)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Tinca tinca
ITIS logo.jpg ITIS: 163348
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 27717
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Tinca tinca

Лин (Tinca tinca) — риба родини коропових. Широко розповсюджений у прісних водоймах Євразії. Назву риба отримала скоріш за все внаслідок здатності на повітрі "линяти": спійманий лин вкривається великими чорними плямами внаслідок відшарування від шкіри слизу, що вкриває тіло риби.

Особливості будови[ред.ред. код]

Риба може досягати довжини 70 см та ваги 7 кг. Тіло високе, товсте, вкрите густим шаром слизу; луска дрібна. Рот кінцевий, маленький, м'ясистий з маленькими вусиками по боках. Глоткові зуби однорядні (зазвичай 4-5), широкі, на кінцях загнуті в невеликі гачки. Очі невеликі з червоною райдужкою. Всі плавці закруглені, дуже темні. Черевні плавці у самців помітно довші, ніж у самиць. У бічній лінії від 87 до 105 лусок. Забарвлення риби залежить від якості води, характеру ґрунту та освітлення водойми, спина темно-зелена, боки оливкові, черево сіре. В річках лин золотистий, в тінистих лісових озерах темно-зелений, майже чорний.

Ареал[ред.ред. код]

Лин з Влтави на виставі в Празі

Природній ареал охоплює майже всю Європу, крім Ірландії, Скандинавії на північ від 61°30'N, східного адріатичного басейну і західної і північної Греції, де лин вважається інтродуцентом. В Азії природній ареал пролягає на схід до західного Єнісея південніше 60°N. В інших районах Азії є інтродуцентом.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Лин — малорухлива донна риба, живе у стоячих водах із замуленим дном, які гарно прогріваються та мають багато рослинності (затони річок, ставки). Лин уникає течії та холодної води. Гарно переносить дефіцит кисню. Не створює великих скупчень (окрім часу нересту та зимівлі) та мало рухається по водоймі. На зимовий період переміщується у найглибші місця водойми, де може занурюватись у муляку. Прокидаються від сплячки у березні та на початку квітня та починають активно харчуватись, доки не розпочнеться нерест. Дорослі особини харчуються дрібними ракоподібними та молюсками, а також іншими безхребетними, яких розшукують у муляці, крім того можуть споживати водорості.

Розмноження[ред.ред. код]

Молода особина лина

Статевої зрілості лин досягає у віці 3 — 4 роки та довжині 17 — 18 см. Нерест пізній, починається у кінці травня при температурі води 20 °C та продовжується до 2 місяців в 2 — 3 етапи з проміжками, що відповідають часу дозрівання чергових порцій ікри. Ікра відкладається у чистій слабопроточній воді на глибині 0,6 — 1м на підводні частини рослин. Ікра дрібна, зеленуватого кольору. Риби характеризуються великою плодючістю, але велика кількість ікри та молоді гине по різним причинам. Личинки та мальки розвиваються довго та повільно ростуть. Швидкість росту молодих особин залежить від місця проживання — в південних районах вони ростуть та розвиваються значно швидше, ніж у північних. Живляться спочатку зоопланктоном та водоростями, потім різноманітними безхребетними.

Значення для людини[ред.ред. код]

Риба має гарні смакові якості, є об'єктом промислу для рибалок-аматорів та в деяких регіонах об'єктом розведення. Виведена золота форма лина, що аналогічна золотій рибці, яка виведена від карася. В деяких країнах Європи м'ясо, печінка, слиз лина вважаються лікарськими препаратами. Великий лин, через надзвичайну обережність та силу є одним з найскладніших, а отже, найбажаніших трофеїв рибалок. Для ловлі великого лина потрібна дуже тонка волосінь (0,12 мм або тонша), дуже дрібні та тонкі гачки. Водночас, снасть має бути дуже міцною, аби витримати велику та сильну рибу.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]