В'юн
| В'юн | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Променепері (Actinopterygii) |
| Ряд: | Коропоподібні (Cypriniformes) |
| Родина: | В'юнові (Cobitidae) |
| Рід: | В'юн (Misgurnus) Lacepède, 1803 |
 Вікісховище: Misgurnus
| |
В'юн (Misgurnus) — рід риб родини в'юнових (Cobitidae), ряду коропоподібних (Cypriniformes).
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Широко розповсюджений у прісних водоймах Європи, але відсутній на Піренейському півострові, в Італії, Греції, Англії, Скандинавії, в басейні Північного Льодовитого океану, в Криму та на Кавказі; в басейні Амура представлений підвидом. Крім того зустрічається у Південній та Східній Азії.
Будова та спосіб життя[ред. | ред. код]
Довжина до 30 см, вага 25-40 г, іноді більше. Тіло подовжене, попереду майже циліндричне, позаду дещо сплюснуте, вкрите дрібною лускою. Голова невелика, біля роту 10 вусиків. Очі маленькі, жовтого кольору. Плавці закруглені, з темними плямами.
В'юни — придонні мешканці стоячих водойм, відносяться до лімнофілів. Можуть жити у водоймах, які непридатні для інших видів риб, бо гарно переносять дефіцит кисню. Це пояснюється тим, що в'юни можуть дихати не тільки зябрами, але й заднім відділом кишківника, який густо оплетений капілярами. Для цього риба час від часу підіймається на поверхню води та ковтає повітря, яке пропускає через кишківник (цим пояснюється писк риби, яку витягнули з води) . Ця властивість дає змогу в'юнам можливість виживати у водоймах, що повністю пересихають. При цьому риби занурюються глибоко у мул (на 1—2 м) та впадають у сплячку, доки у водоймі не з'явиться вода.
Найактивніші риби вночі та ввечері. Тримаються біля дна, або занурюються у мул, полюючи різноманітних дрібних безхребетних. Знищують велику кількість личинок комарів. Можуть поїдати ікру інших видів риб. Водоймою переміщуються мало.
Розмноження[ред. | ред. код]
Статевої зрілості досягає у віці 3 років. Нерест відбувається у квітні — травні, біля берегів в густих заростях підводної рослинності. Самка відрізняється великою плодючістю. Ікринки великі, діаметром 1,7-1,9 мм, з тонкою оболонкою, прикріплюються до рослин. Личинки, що проклюнулись, утримуються на рослинах та живляться вмістом жовткового мішка. Мають ниткоподібні зовнішні зябра, оскільки живуть, як правило, в умовах дефіциту кисню. З часом зовнішні зябра зникають.
Значення[ред. | ред. код]
В Україні не мають великого промислового значення. Використовуються рибалками як наживка для хижих видів риб. В деяких країнах Азії (наприклад у Японії) смакові якості риби високо цінуються, внаслідок чого її спеціально вирощують. Також в'юнів тримають у акваріумах як "живих барометрів". Вони відчувають зміну атмосферного тиску та починають при цьому дуже часто підійматись до поверхні води. У наукових лабораторіях в'юнів використовують як тест-об'єкт для фізіологічних досліджень, зокрема для дослідження активності гонадотропних гормонів гіпофізу. У водоймах поїдають у досить великих кількостях ікру інших риб, зокрема цінних промислових видів, та наносять цим шкоду.
Види в'юнів[ред. | ред. код]
Включає 8 видів:[1]
- Misgurnus amamianus Nakajima & Hashiguchi, 2022
- Misgurnus anguillicaudatus (Cantor, 1842)
- Misgurnus buphoensis R. T. Kim & S. Y. Park, 1995
- Misgurnus fossilis (Linnaeus, 1758)
- Misgurnus mohoity (Dybowski, 1869)
- Misgurnus multimaculatus Rendahl (Hialmar Rendahl), 1944
- Misgurnus nikolskyi Vasil'eva, 2001
- Misgurnus tonkinensis Rendahl (Hialmar Rendahl), 1937
Література[ред. | ред. код]
- Froese, Rainer, and Daniel Pauly, eds. (2012). Види роду Misgurnus на FishBase. Версія за May 2012 року.
- В'юни [Архівовано 11 жовтня 2008 у Wayback Machine.] у Великій радянській енциклопедії (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- НАУКА И ЖИЗНЬ №7, 2000 рік [Архівовано 5 червня 2009 у Wayback Machine.]
- В'юн [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
|
- ↑ Kottelat, M. (2012): Conspectus cobitidum: an inventory of the loaches of the world (Teleostei: Cypriniformes: Cobitoidei). [Архівовано 2013-02-11 у Wayback Machine.] The Raffles Bulletin of Zoology, Suppl. No. 26: 1-199.