Дельфінові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Lissodelphininae)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дельфінові
Період існування: пізній олігоцен — наш час
Дельфін білобокий (Delphinus delphis) — типовий вид
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Парнокопитні (Artiodactyla)
Інфраряд: Китоподібні (Cetacea)
Надродина: Delphinoidea
Родина: Дельфінові (Delphinidae)
Gray, 1821
Роди
Вікісховище: Delphinidae
Анімація ехолокації дельфіна

Дельфі́нові (Delphinidae) — родина ссавців підряду зубатих китів ряду китоподібних (Cetacea). Представники родини трапляються в усіх океанах і морях, а також у деяких річкових системах. Дельфінові видаються дуже розумними, вони швидко й гнучко можуть адаптуватися до нових ситуацій. Харчуються переважно рибою та кальмарами[1]. Ця різноманітна група ссавців налічує 41 сучасний вид у 19 родах[2].

Морфологія, біологія

[ред. | ред. код]

Довжина тіла 1,2–3 м, у деяких видів до 10 м. Вага від 50 кг до 7200 кг[1].

Живуть переважно в помірно-теплих морських водах. Їхні родичі (річкові дельфіни) живуть у прісних водах. Більшість дельфінів — стадні тварини. Вони чудово плавають, можуть розвивати швидкість до 55 км/год. Як правило, вони живуть на мілководді або принаймні залишаються поблизу поверхні. При пошуках їжі й орієнтуванні під водою використовують ехолокацію, мають розвинену звукову сигналізацію. Харчуються рибою і кальмарами; косатки також полюють на ссавців (інші китоподібні й ластоногі), а також на птахів. Тривалість життя — 30 (дрібні дельфіни) — 50 років. Це товариські й приязні тварини, які добре приживаються і розмножуються в неволі, піддаються дресуванню.

Походження назви

[ред. | ред. код]

За давньогрецькою легендою, «дельфіном» назвали тварину, в яку перетворився Аполлон, аби показати людям шлях у Дельфи, де потім був заснований знаменитий дельфійський оракул і храм. У перекладі з давньогрецької δελφίς походить від слова δελφύς(матка), дослівно означає «утробний» (тобто «риба» з маткою).

Родина включає 20 родів, 48 видів.

За найвідомішим і найповнішим оглядом «Види ссавців світу» (2005) у складі родини розрізняють такі роди й види (поділу на підродини й триби немає):

Дельфінові у фауні України

[ред. | ред. код]

Гібриди

[ред. | ред. код]

У 1933 році трьох дивних дельфінів було викинуто на Ірландське узбережжя; вони виявились гібридами дельфіна Різо (Grampus griseus) і Афаліни (Tursiops truncatus). Парування було повторено в неволі й дало таке ж потомство. Багато інших гібридів дельфінів живуть у неволі по всьому світі, а також зафіксовані згадки про них і в дикій природі, наприклад про Атлантичну Плямисту Афаліну. Хоча найвідомішим є Косаткодельфін — результат схрещення Афаліни і Псевдокосатки (Pseudorca crassidens). Косаткодельфін є здатним до розмноження гібридом, але в наш час[коли?] лише два таких дельфіни живуть у водяному парку «Sea Life» Гаваї, США. Також вони були помічені в дикій природі.

Див. також: гібриди ссавців

Наукові дослідження

[ред. | ред. код]

Гідродинамічна будова тіла, здатність пірнати на велику глибину, надійність ехолокатора, що дельфін використовує для навігації, пошуку їжі (риби) і комунікації, викликає великий інтерес вчених. У ряді країн велися роботи з використання дельфінів у військових цілях.

Промисел, охорона

[ред. | ред. код]

Промисел дельфінів заборонений, за винятком кількох видів в Японії та на Соломонових островах.

Див. також: загінне полювання на дельфінів

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
1. Наскільки розумними є дельфіни // Канал «Цікава наука» на YouTube, 18 липня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Родина Дельфінові (Delphunidae) [Архівовано 10 березня 2012 у Wayback Machine.] // Види ссавців світу, 2005 (англ.).
  • Delphinidae. Animal Diversity Web. 1999. Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 19.01.2021. (англ.)


  1. а б Smith, C. (2023). Delphinidae. Animal Diversity Web. Процитовано 14.10.2024.
  2. Delphinidae. Mammal Diversity Database. American Society of Mammalogists. Процитовано 14.10.2024.