Баранець малий
| Баранець малий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Lymnocryptes minimus (Brunnich, 1764) | ||||||||||||||||
 Ареал L. minimus гніздування зимування | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Баранець малий[1] , гаршнеп (Lymnocryptes minimus) — невеликий прибережний птах родини баранцевих (Scolopacidae). Єдиний представник роду Малий баранець (Lymnocryptes). В Україні пролітний, зрідка зимуючий птах.
Морфологічні ознаки та діагностика в природі[ред. | ред. код]
Кулик середнього розміру, забарвленням дуже подібний до баранця звичайного, але помітно менший за нього. Маса тіла 50-90 г, довжина тіла 11-19 см, розмах крил 30-36 см. Зверху темно-бурий, зі світлою строкатістю; спина з зеленим і пурпуровим полиском та поздовжніми вохристо-жовтими смугами; через лоб, тім'я і потилицю проходить темна смуга; воло буре, з темними рисками; решта низу біла, на боках жовтий відтінок; махові пера темно-бурі, другорядні — з вузькою білуватою верхівкою; хвіст загострений, темно-бурий, з іржастими плямами; дзьоб і ноги зеленкувато-бурі[2].
Від інших баранців і слукви відрізняється меншими розмірами і відносно коротшим дзьобом, від болотяного побережника — рівним дзьобом і вохристо-жовтими смугами на спині. Характерний зліт баранця малого, під час якого він летить нешвидко, повільніше від баранця звичайного, і пурхає то в один, то в другий бік, нагадуючи польотом денного метелика або кажана. Після короткого перельоту знову сідає на землю.
Поширення[ред. | ред. код]
Гніздовий ареал охоплює Євразію від Скандинавії на схід до нижньої частини басейну Колими. На північ — до зони тундри, на південь — до південного узбережжя Ботнічної затоки, Латвії, північних частин Смоленської, Тульської, Орловської областей Росії, нижньої течії Сури, долини Ками, південної частини Тюменської області, района Томська, басейна Підкам'яної Тунгуски.
Зимує малий баранець в Західній Європі, Середземномор'ї, Прикаспії, тропічній Африці, Індії.
В Україні мігрує на всій території, інколи трапляється взимку на півдні країни[2].
Чисельність[ред. | ред. код]
Чисельність малого баранця у світі оцінюється в понад 1 млн особин, тому його відносять до природоохоронної категорії видів із найменшим ризиком[3]
Місця існування[ред. | ред. код]
Тримається сирих трав'янистих заплав, мохово-осокових боліт, вологих луків з кущами.
Розмноження[ред. | ред. код]
У шлюбний період здійснює складні польоти, під час яких вони ритмічно клацають та пікірують з висоти 50 метрів, а також здійснюють хвилеподібні рухи.
Гніздяться на тайгових болотах або заплавних луках. Гніздо на землі. Як і інші кулики, відкладаються зазвичай 4 яйця.
Живлення[ред. | ред. код]
Живляться малі баранці головним чином дрібними безхребетними та насінням, яке вони знаходять на поверхні ґрунту.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ а б Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х.
- ↑ BirdLife International 2012. Lymnocryptes minimus. In: IUCN 2012. IUCN Red List of Threatened Species. Version 2012.2. <www.iucnredlist.org>. Downloaded on 18 December 2012 (англ.) . Архів оригіналу за 25 серпня 2013.
Література[ред. | ред. код]
- Фауна України. Т. 4. Птахи: Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / Кістяківський О.Б. — К. : АН УРСР, 1957. — 432 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Хребетні тварини Росії: баранець малий [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
| ||||||||