Mandragora officinarum

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Mandragora officinarum
Duda.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Пасльоноцвіті (Solanales)
Родина: Пасльонові (Solanaceae)
Підродина: Solanoideae
Рід: Mandragora
Вид: M. officinarum
Біноміальна назва
Mandragora officinarum
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Mandragora officinarum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Mandragora officinarum
EOL logo.svg EOL: 486422
IPNI: 816733-1
ITIS logo.svg ITIS: 505823
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 33117

Mandragora officinarum – вид рослин родини Пасльонові (Solanaceae). Етимологія: лат. officina —«аптечна трава»[1].

Опис[ред. | ред. код]

Це багаторічна рослина, яка досягає висоти 0,1 м—0,3 м. Має гермафродитні квіти (з чоловічими і жіночими органами) і запилюються комахами. Рослина може самозапилюватися. Коріння може досягати завдовжки до 1,2 м, часто ділиться на два. Листки темно-зелені, ростуть в розетках, довгасто-яйцеподібні або овальні, зморшкуваті, довжиною від 5 до 40 сантиметрів. Квіти 5-пелюсткові, від білувато-зелених до блідо-синіх і фіолетових. Кульові фрукти від жовтого до оранжево-червоного, діаметром від 5 до 40 міліметрів, нагадують маленькі помідори. Насіння завдовжки від 2,5 до 6 міліметрів, ниркоподібні, від жовтого до світло-коричневого кольору. Всі частини рослини отруйні.

Поширення[ред. | ред. код]

Північна Африка: Алжир; Марокко; Туніс. Західна Азія: Ізраїль; Йорданія; Ліван; Сирія; Туреччина [пд.зх.]. Південна Європа: Колишня Югославія [зх.]; Греція [вкл. Крит]; Італія [вкл. Сардинія, Сицилія]; Португалія; Гібралтар; Іспанія. Натуралізований в деяких інших країнах. Також культивується. Вимагає добре дренованих ґрунтів, кислих або нейтральних, стійкий до холоду.

Використання[ред. | ред. код]

Містить атропін і скополамін. Вважалася в давні часи магічною рослиною. Раніше використовувалася як афродізіак, наркотичний та болезаспокійливий засіб, частково, як галлюциногенний препарат і магічний корінь. Отруєння призводить до почервоніння, сухості в роті, занепокоєння, сонливості й/або галюцинацій, сплутаності свідомості, розширення зіниць, серцевої аритмії й коми і до смерті від паралічу дихання.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Dictionary of Botanical Epithets (англ.). www.winternet.com. Процитовано 2017-04-16. 

Джерела[ред. | ред. код]