Волошник Маршалла
| Волошник Маршалла Psephellus marschallianus | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
._Zaporizhia.jpg) | ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Psephellus marschallianus (Spreng.) K.Koch, 1851 | ||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||
| Centaurea marschalliana Spreng. | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Волошник Маршалла[1] (Psephellus marschallianus; волошка Маршалла[2][3] як Centaurea marschalliana) — вид рослин з родини Айстрові (Asteraceae).
Опис[ред. | ред. код]
Багаторічна трав'яниста рослина з повзучим, висхідним, одягненим волокнистими рештками відмерлих листків кореневищем, яке часто вгорі розгалужене і випускає, крім квітконосних стебел, ще вкорочені пагони з розеткою прикореневих листків. Квітконосні стебла по 1—2 виходять із пазух листків, полеглі, 4—20 см заввишки, прості або трохи розгалужені, густо вкриті довгими волосками, під кошиками більш-менш потовщені. Листки крапчасто-залозисті, густо волосисті, зісподу білі від повстистого запушення. Прикореневі листки на більш-менш довгих черешках, з довгастою (3—6 × 2—4 см) пластинкою, перисто- або двоперистороздільною на довгасті або довгасто-яйцеподібні частки. Стеблові листки (3—3,5 × 1,8—2 см) цілісні або перистороздільні, з 1—2 частками з кожного боку: верхівкові листки значно дрібніші за середні, лінійні (10—15 × 1,5—2 мм)[4].
Квітки зібрані в поодинокі кошики, розташовані на верхівках квіткових стебел, вгорі підведених. Обгортка коротко-яйцеподібна, близько 15 мм завдовжки, 12–14 мм завширшки, більш-менш сплюснута, її листочки лише частково прикриті придатками. Зовнішні листочки ланцетні або широко яйцеподібні (4—6 × 2—2,5 мм). Придатки зовнішніх і середніх листочків обгортки яйцеподібні або довгасто-трикутні, світло-коричневі, по краях з більш-менш численними бахромками. Квітки пурпурові, крайові до 25 мм завдовжки, серединні — 12—15 мм завдовжки. Плід — сім'янка, 3,5–4 мм завдовжки, бурувата; чубчик 1—1.5 мм завдовжки з рудуватих нерівних волосків[4][3].
Цвіте в травні—червні, іноді — восени. Запилення здійснюють комахи (ентомофілія). Поширення насіння відбувається переважно вітром (анемохорія)[5].
Поширення[ред. | ред. код]
Південнопонтичний ендем[4]. Ареал виду охоплює Болгарію, Румунію, Молдову, Україну і південь Росії[6][7][8].
В Україні вид спорадично трапляється в південних областях[3].
Екологія[ред. | ред. код]
._Zaporizhia.jpg)
Волошник Маршаллів — короткокореневищний трав'янистий багаторічник, за сезонним життєвим циклом належить до гемікриптофітів.
Рослина світлолюбна, але здатна витримувати короткочасне помірне затінення (сціогеліофіт), посухостійка (ксерофіт), морозостійка (добре витримує ранньовесняні й пізньоосінні приморозки), відносно невибаглива до плодючості ґрунтів (мезотроф)[5].
Є типовим мешканцем відкритих, переважно кам'янистих, ландшафтів (степовий петрофіт). У межах ареалу зростає на кам'янистих оголеннях, в петрофітних степах, на галявинах серед сухих дібров[9], в Україні – на вапнякових оголеннях і степових схилах[3].
В умовах Запорізької області зростає на кам'янистих відслоненнях і прилеглих ділянках петрофітного та псамофітного степу[10].
Охоронний статус[ред. | ред. код]
В Україні вид перебуває під охороною — занесений до офіційних переліків регіонально рідкісних видів рослин Запорізької, Івано-Франківської, Тернопільської і Хмельницької областей.
У Запорізькій області охороняється в Національному заповіднику «Хортиця»[11].
Практичне значення[ред. | ред. код]
Широко використовується в декоративному садівництві в групових або змішаних посадках, рабатках та бордюрах, а також як ґрунтопокривна рослина, здатна утворювати куртини.
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Мойсієнко І. І. Флора Північного Причорномор'я. — Київ : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2011. — С. 119. — УДК 581.9 (477.75).
- ↑ Centaurea marschalliana // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в г Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 358, 359. (рос.)(укр.)
- ↑ а б в Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР. — Т. 12 / Ред. О. Д. Вісюліна. — 594 с. (с. 95—96)
- ↑ а б Тарасов В. В. Флора Дніпропетровської і Запорізької областей. Судинні рослини: монографія. — Дніпропетровськ : Ліра, 2012 — Видання друге. — 296 с. (с. 37). — ISBN 966-551-166-1
- ↑ The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 24.09.2019. (англ.)
- ↑ Plants of the World Online / Kew Science. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 24.09.2019. (англ.)
- ↑ Catalogue of Life. Процитовано 24.09.2019. (англ.)
- ↑ Флора Европейской части СССР / Отв. ред. Н. Н. Цвелев. — СПб : Наука, 1994. —Т. 7. — 317 с. (с. 277)
- ↑ Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя : Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 66). — ISBN 966-375-018-9
- ↑ Охрименко С. Г., Шелегеда О. Р. Флора вищих судинних рослин острова Хортиця // Природа острова Хортиця : колективна монографія / [за ред. С. Г. Охрименко]. — Запоріжжя : Дніпровський металург, 2016. — Вип. 2. — С. 5—91
Література[ред. | ред. код]
- Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР. — Т. 12 / Ред. : О. Д. Вісюліна. — 594 с. (с. 95—96).
|
Це незавершена стаття про айстрові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||