Дицієміди

Диціємі́ди (Dicyemida) — тип примітивно влаштованих безхребетних тварин, що паразитують на головоногих молюсках. Містить понад 70 видів. Раніше диціємід через простоту їхньої організації об'єднували з прямоплавами в групу мезозоїв, розглядаючи як перехідну групу між протистами та багатоклітинними тваринами. Як наслідок, коли широкої підтримки зазнала гіпотеза про вторинне спрощення у зв'язку з паразитним способом життя, ці погляди відкинули.

Будова

Ниткоподібний дорослий організм називають нематогеном, він є завдовжки від одного до декількох міліметрів. Його епідерміс складється з 40—50 багатовійкових клітин, короткі війки яких розділені численними вузькими складками. На передньому кінці тіла два ряди клітин утворюють головний капор, оснащений короткими війками. Ці війки переплітаються з мікроворсинками клітин ниркового епітелію, таким чином прикліплюючись до нирки господаря. Складки епітелію збільшують площу поверхні всмоктування, крізь яку паразит поглинає поживні речовини господаря. Клітини капору також іменуються полярними клітинами, і зазвичай вони впорядковані двобічно-симетрично. Деталі розміщення полярних клітин є специфічними для родів і видів. Внутрішня частина тіла представлена єдиною довгою аксіальною (осьовою) клітиною, яка містить одне велике ядро. Усередині осьової клітини містяться стовбурові клітини, що іменуються аксобластами. Кожен аксобласт або група аксобластів уміщені у везикули, що вільно плавають у цитоплазмі аксіальної клітини. М'язових клітин у диціємід немає.

Мітохондрії клітин диціємід мають трубчасті, а не пластинчасті кристи, характерні для більшості багатоклітинних тварин.

Голівка ромбогену з роду Dicyema

Спосіб життя

Дицієміди паразитують у нирках восьминогів і каракатиць (у кальмарах їх зазвичай не виявляють). У великих кількостях вони заселяють нирки та перикард молюска-господаря. Зараженість господарів часто досягає 100 %. Один кінець тіла черв'яка прикріплений до ниркового епітелію, а інший вільно звисає в порожнину нирки. Тіло дицієміди поглинає поживні речовини, ендоцитуючи наявні в первинній сечі низькомолекулярні сполуки та, таким способом, конкуруючи за всмоктування з нирковим епітелієм. Відповідно до одного з поглядів, диціємід потрібно розглядати не як паразитів, а як мутуалістів чи коменсалів, позаяк вони підвищують кислотність середовища та сприяють виділенню аміаку молюском.

Класифікація

Тип об'єднує 1 клас, 2 родини, 5 родів та 13 видів:

• Родина Dicyemidae
  • Рід Dicyema
  • Рід Dicyemennea
  • Рід Pseudicyema
• Родина Conocyemidae
  • Рід Conocyema
  • Рід Microcyema

Література

• Щербак, Г. Й.; Царичкова, Д. Б.; Вервес, Ю. Г. (1995), Зоологія безхребетних: Підручник у 3 кн. Кн. 1, К.: Либідь, с. 138-141, ISBN 5-325-00663-0
• Зоология позвоночных в 2 т / Под ред. В. Вестхайде и Р. Ригера. — М. : Товарищество научных изданий КМК, 2008. — Т. 1: от простейших до моллюсков и артропод. — iv + 512 + iv с. с. — ISBN 978-5-87317-491-1.(рос.)
• Рупперт Э. Э., Фокс Р. С., Барнс Р. Д. Зоология беспозвоночных: Функциональные и эволюционные аспекты в 4 т / под ред. А. А. Добровольского и А. И. Грановича. — М. : Издательский центр «Академия», 2008. — Т. 1. — 496 с. — ISBN 978-5-7695-3493-5.(рос.)

Посилання

• Енциклопедия Брокгауза и Эфрона [Архівовано 5 грудня 2008 у Wayback Machine.](рос.)