SMS Graudenz

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Ґрауденц»
SMS Graudenz
Німецький легкий крейсер «Ґрауденц». Перша світова війна
Служба
Тип/клас легкий крейсер типу «Ґрауденц»
Держава прапора Німецька імперія Німецька імперія
Королівство Італія
Належність  Імператорські військово-морські сили Німеччини
 Королівські військово-морські сили Італії
На честь міста Ґрауденц
Корабельня Німецька імперія Kaiserliche Werft Kiel, Кіль
Замовлено 1911
Закладено 1912
Спущено на воду 25 жовтня 1913
Введено в експлуатацію 10 серпня 1914
На службі 1914–1920
Статус 1938 року списаний на брухт
Бойовий досвід Перша світова війна
Рейд на Ярмут
Рейд на Скарборо, Гартлпул і Вітбі
Бій при Доггер-банці
Битва на Балтійському морі
* Бій у Ризькій затоці
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 4 912 тонн (стандартна), 6 382 тонни (повна)
Довжина 142,7 м (загальна)
Ширина 13,8 м
Осадка 5,75 м
Бронювання Палуба: 80 мм
Бойова рубка: 75 мм
Технічні дані
Рухова установка 2 парових турбіни
12 парових котлів
Гвинти 2 гвинти
Потужність 26 000 к.с.
Швидкість 27,5 вузлів (50,9 км/год)
Дальність плавання 5 500 миль (10 200 км) (на 12 вузлах)
Екіпаж 385 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія 12 × 105-мм гармат SK L/45
Торпедно-мінне озброєння 2 × 500-мм торпедних апарати

«Ґрауденц» (нім. SMS Graudenz) — військовий корабель, легкий крейсер, головний у своєму типі, Імперського флоту Німеччини. Перший корабель, названий на честь прусського міста Грауденц. Брав участь у боях Першої світової війни. Після війни за репараціями передано Італії та перейменовано на «Анкона».

«Ґрауденц» був закладений 1912 року на верфі німецької компанії Kaiserliche Werft Kiel у Кілі. 25 жовтня 1913 року він був спущений на воду, а 10 серпня 1914 року увійшов до складу Імперського флоту Німеччини.

Історія[ред. | ред. код]

Першою бойовою операцією за участю «Ґрауденца» став рейд на Ярмут 3 листопада 1914 року. Разом з крейсерами «Кольберг» і «Штрассбург» він був частиною передової групи прикриття лінійних крейсерів I розвідувальної групи контрадмірала Франца фон Гіппера. Бомбардування пройшло без інцидентів, але на зворотному шляху броненосний крейсер «Йорк» підірвався на німецькій міні біля Вільгельмсгафена і затонув. 15—16 грудня 1914 року крейсер також брав участь у рейді на Скарборо, Гартлпул і Вітбі. Після завершення бомбардування англійських міст німці почали відступати, хоча британські сили рушили на перехоплення. «Грауденц», «Штральзунд», «Страсбург» і дві флотилії міноносців пройшли між двома британськими ескадрами. У густому тумані, який зменшив видимість до менш ніж 4000 ярдів (3700 м), був помічений лише «Штральзунд», хоча й лише на мить. Німці змогли використати погану погоду для прикриття свого відступу. «Грауденц» знову став прикриттям I розвідувальної групи в ході бойового виходу до Доггер-банки 24 січня 1915. У подальшій битві при Доггер-банці був потоплений великий панцерний крейсер «Блюхер».

Докладніше: Битва на Балтійському морі (1914—1918) та Бій у Ризькій затоці

У липні 1915 року німецьке морське командування запланувало операцію прориву в Ризьку затоку з метою знищення російських морських сил, що базувалися в цьому регіоні. Для цього виділялося ударне угруповання флоту під командуванням віцеадмірала Шмідта, що складалося з 7 старих лінійних кораблів, 6 крейсерів, 24 ескадрених міноносців і міноносців, 1 мінного загороджувача, 14 тральщиків, 12 катерів-тральщиків, 2 проривачів мінних загороджень[Прим. 1][1]. Для прикриття цього формування до Фінської затоки висувалося з'єднання Флоту відкритого моря віцеадмірала Гіппера з 8 лінійних кораблів, 3 лінійних крейсерів, 4 крейсерів, 32 ескадрених міноносців, 13 тральщиків[Прим. 2][2]. Маючи більш ніж дворазову перевагу над російським флотом, це угруповання кайзерівського флоту мало завдання не допустити прориву головних сил Балтійського флоту з Фінської затоки у відкрите море. Крім того, крейсери мали обстріляти споруди на острові Утьо (південніше Або-Аландського архіпелагу), де базувався ряд російських кораблів[3].

26 липня (8 серпня) німці здійснили першу спробу прориву в акваторію затоки, проте, вона скінчилася повним провалом. Внаслідок підриву на мінах німці втратили два тральщики, а крейсер «Тетіс» і один міноносець отримали важкі пошкодження, тому німецьке командування наказало припинило тралення фарватеру і відвело сили прориву з Ірбенської протоки[1][2].

3 (18) серпня, провівши перегрупування сил, німецькі тральщики під прикриттям лінійних кораблів, крейсерів і ескадрених міноносців розпочали другу спробу тралення фарватеру. Російські кораблі здійснювали артилерійське прикриття мінних загороджень. До 19 серпня кайзерівському флоту силами «Нассау» і «Позен», чотирьох легких крейсерів під прикриттям 31 міноносця вдалося, подолавши усі перешкоди, увійти до Ризької затоки[4]. Російським кораблям під прикриттям мінних загороджень і берегових батарей довелося відступити в Моонзунд[5]. Між кораблями сталися швидкоплинні сутички, в яких був потоплений канонерський човен «Сивуч»[6], а «Кореєць» викинувся на берег і наступного дня був підірваний своїм особовим складом[1][2].

Незважаючи на досягнутий успіх, німецькому командуванню не вдалося виконати завдання належним чином. Продовжувала існувати мінна небезпека, зріс ризик нападу підводних човнів противника, до того ж вранці 19 серпня торпедою атаки англійського підводного човна E1 Ноеля Лоренса був пошкоджений новітній лінійний крейсер «Мольтке»[7]. Усі ці фактори вплинули на рішення адмірала Шмідта залишити Ризьку затоку 21 серпня і повернутися у вихідне положення[1][2].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
  1. ↑ Угруповання віцеадмірала Шмідта: 7 лінійних кораблів («Брауншвейг», «Ельзас», «Віттельсбах», «Веттін», «Мекленбург», «Швабен», «Церінген»), 6 крейсерів («Рун», «Принц Генріх», «Аугсбург», «Бремен», «Любек» і «Тетіс»), 24 ескадрених міноносці та міноносці, 1 мінний загороджувач «Дойчлянд», 14 тральщиків, 12 катерів-тральщиків, 2 проривачі мінних загороджень.
  2. ↑ 8 лінійних кораблів «Нассау», «Рейнланд», «Вестфален», «Позен», «Остфрізланд», «Тюрінген», «Ольденбург», «Гельґоланд», 3 лінійні крейсери «Зейдліц», «Мольтке» і «Фон дер Танн», 4 крейсери «Ґрауденц», «Піллау», «Регенсбург» і «Штральзунд»
Джерела
  1. ↑ а б в г Моонзундская (Ирбенская) операция 1915 г. Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 7 січня 2020.
  2. ↑ а б в г История Первой мировой войны 1914—1918 гг. / Кампания 1915 г. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 січня 2020.
  3. ↑ Г. Ролльман. Война на Балтийском море, стр. 210.
  4. ↑ Halpern, 1995, с. 197.
  5. ↑ БОИ В РИЖСКОМ ЗАЛИВЕ В АВГУСТЕ 1915 ГОДА. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 10 січня 2020.
  6. ↑ 6 августа 1915 г. Бой канонерской лодки «Сивуч». Архів оригіналу за 10 січня 2020. Процитовано 10 січня 2020.
  7. ↑ Halsey, Francis Whiting (1920). History of the World War. Ten. New York: Funk & Wagnalls Company. pp. 35–37

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: SMS Graudenz
  • Brescia, Maurizio (2012). Mussolini's Navy: A Reference Guide to the Regia Marina 1930—1945. Barnsley: Seaforth. ISBN 978-1-84832-115-1.
  • Gerhard Koop/Klaus-Peter Schmolke, Kleine Kreuzer 1903—1918, Bremen- bis Cöln-Klasse, Band 12 Schiffsklassen und Schiffstypen der deutschen Marine, Bernard & Graefe Verlag München, 2004, ISBN 3-7637-6252-3
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=SMS_Graudenz&oldid=40589991