SMS Pillau

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Піллау»
SMS Pillau
Німецький легкий крейсер «Піллау». Перша світова війна
Служба
Тип/клас легкий крейсер типу «Піллау»
Держава прапора Німецька імперія Німецька імперія
Королівство Італія
Належність  Імператорські військово-морські сили Німеччини
 Королівські військово-морські сили Італії
Корабельня Німецька імперія Schichau-Werke, Данциг
Закладено 23 вересня 1913
Спущено на воду 11 квітня 1914
Введено в експлуатацію 14 грудня 1914
На службі 1914–1920
Загибель 28 червня 1943 року затоплений американською авіацією в бухті Ліворно
Бойовий досвід Перша світова війна
Ютландська битва (1916)
Друга битва в Гельголандській бухті
Битва на Балтійському морі
* Бій у Ризькій затоці
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 4 390 тонн (стандартна), 5 252 тонни (повна)
Довжина 135,3 м (загальна)
Ширина 13,6 м
Осадка 5,98 м
Бронювання Палуба: 80 мм
Бойова рубка: 75 мм
Технічні дані
Рухова установка 2 парових турбіни
10 парових котлів
Гвинти 2 гвинти
Потужність 30 000 к.с.
Швидкість 27,5 вузлів (50,9 км/год)
Дальність плавання 4 300 миль (8 000 км) (на 12 вузлах)
Екіпаж 442 офіцери та матроси
Озброєння
Артилерія 8 × 150-мм гармат SK L/45
Торпедно-мінне озброєння 2 × 500-мм торпедних апарати
120 мін загородження
Зенітне озброєння 2 × 88-мм зенітні гармати SK L/45

«Піллау» (нім. SMS Pillau) — військовий корабель, легкий крейсер, головний у своєму типі, Імперського флоту Німеччини. Перший корабель, названий на честь прусського міста Піллау. Замовлявся Росією для Сибірської флотилії як легкий крейсер «Муравйов-Амурський». З початком Першої світової війни крейсер, що перебував на стадії будівництва, реквізований Німеччиною, перейменований на «Піллау» і після добудови включений до складу Флоту Відкритого моря. Брав участь у Ютландській битві та Другій битві у Гельголандській бухті. Після війни за репараціями передано Італії та перейменовано на «Барі».

«Піллау» був закладений 23 вересня 1913 року як легкий крейсер «Муравйов-Амурський» на замовлення російського уряду на верфі німецької компанії Schichau-Werke у Данцигу. 11 квітня 1914 року він був спущений на воду, а 14 грудня 1914 року увійшов до складу Імперського флоту Німеччини.

Історія[ред. | ред. код]

16 березня 1915 року крейсер був зарахований до 2-ї розвідувальної групи (флагман — легкий крейсер «Ґрауденц») Флоту відкритого моря. Перший вихід «Піллау» у морі у складі флоту відбувся в ніч із 17 на 18 квітня. 2-га розвідувальна група прикривала постановку мінного загородження крейсерами «Штрасбурґ» та «Штральзунд» біля східного краю банки Сварте. Далеке прикриття здійснювали кораблі 1-ї розвідувальної групи віцеадмірала Гіппера та основні сили Флоту Відкритого моря адмірала Гуго фон Поля. У ніч із 21 на 22 квітня відбувся вихід Флоту відкритого моря, у якому взяв участь і «Піллау».

Докладніше: Бій у Ризькій затоці

У липні 1915 року німецьке морське командування запланувало операцію прориву в Ризьку затоку з метою знищення російських морських сил, що базувалися в цьому регіоні. Для цього виділялося ударне угруповання флоту під командуванням віцеадмірала Шмідта, що складалося з 7 старих лінійних кораблів, 6 крейсерів, 24 ескадрених міноносців і міноносців, 1 мінного загороджувача, 14 тральщиків, 12 катерів-тральщиків, 2 проривачів мінних загороджень[Прим. 1][1]. Для прикриття цього формування до Фінської затоки висувалося з'єднання Флоту відкритого моря віцеадмірала Гіппера з 8 лінійних кораблів, 3 лінійних крейсерів, 4 крейсерів, 32 ескадрених міноносців, 13 тральщиків[Прим. 2][2]. Маючи більш ніж дворазову перевагу над російським флотом, це угруповання кайзерівського флоту мало завдання не допустити прориву головних сил Балтійського флоту з Фінської затоки у відкрите море. Крім того, крейсери мали обстріляти споруди на острові Утьо (південніше Або-Аландського архіпелагу), де базувався ряд російських кораблів[3].

До 19 серпня кайзерівському флоту силами «Нассау» і «Позен», чотирьох легких крейсерів під прикриттям 31 міноносця вдалося, подолавши усі перешкоди, увійти до Ризької затоки[4]. Російським кораблям під прикриттям мінних загороджень і берегових батарей довелося відступити в Моонзунд[5]. Між кораблями сталися швидкоплинні сутички, в яких був потоплений канонерський човен «Сивуч»[6], а «Кореєць» викинувся на берег і наступного дня був підірваний своїм особовим складом[1][2].

Незважаючи на досягнутий успіх, німецькому командуванню не вдалося виконати завдання належним чином. Продовжувала існувати мінна небезпека, зріс ризик нападу підводних човнів противника, до того ж вранці 19 серпня торпедою атаки англійського підводного човна E1 Ноеля Лоренса був пошкоджений новітній лінійний крейсер «Мольтке»[7]. Усі ці фактори вплинули на рішення адмірала Шмідта залишити Ризьку затоку 21 серпня і повернутися у вихідне положення[1][2].

Докладніше: Ютландська битва (1916)

31 травня 1916 року «Піллау» взяв участь у найбільшій морській битві Першої світової війни. Корабель діяв у складі своєї 2-ї розвідувальної групи — «Франкфурт» (прапор контрадмірала Бедікера), «Ельбінг» та «Вісбаден», разом з міноносцями 2-ї, 6-ї та 9-ї флотилій на чолі з крейсером «Регенсбург».

Передача Італії[ред. | ред. код]

«Піллау» недовго служив у щойно реорганізованому Рейхсмаріне після закінчення війни. 5 листопада 1919 року крейсер вивели зі складу сил флоту та 20 липня 1920 року передали союзникам у французькому порту Шербур. Незабаром його передали Італії як військову репарацію під назвою «U». 21 січня 1924 року крейсер перейменували в «Барі» і ввели до складу Королівських ВМС Італії. 88-мм зенітні гармати були замінені на 76-мм гармати. У серпні 1925 року «Барі» сів на мілину біля Палермо. 19 липня 1929 року «Барі» було перекласифіковано в крейсер. «Барі» приєднався до двох інших колишніх німецьких крейсерів «Анкона» і «Таранто» та колишнього німецького міноносця «Премуда» у складі розвідувального дивізіону 1-ї ескадри, що базувався в Ла Спеції.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
  1. ↑ Угруповання віцеадмірала Шмідта: 7 лінійних кораблів («Брауншвейг», «Ельзас», «Віттельсбах», «Веттін», «Мекленбург», «Швабен», «Церінген»), 6 крейсерів («Рун», «Принц Генріх», «Аугсбург», «Бремен», «Любек» і «Тетіс»), 24 ескадрених міноносці та міноносці, 1 мінний загороджувач «Дойчлянд», 14 тральщиків, 12 катерів-тральщиків, 2 проривачі мінних загороджень.
  2. ↑ 8 лінійних кораблів «Нассау», «Рейнланд», «Вестфален», «Позен», «Остфрізланд», «Тюрінген», «Ольденбург», «Гельґоланд», 3 лінійні крейсери «Зейдліц», «Мольтке» і «Фон дер Танн», 4 крейсери «Ґрауденц», «Піллау», «Регенсбург» і «Штральзунд»
Джерела
  1. ↑ а б в Моонзундская (Ирбенская) операция 1915 г. Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 7 січня 2020.
  2. ↑ а б в История Первой мировой войны 1914—1918 гг. / Кампания 1915 г. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 січня 2020.
  3. ↑ Г. Ролльман. Война на Балтийском море, стр. 210.
  4. ↑ Halpern, 1995, с. 197.
  5. ↑ БОИ В РИЖСКОМ ЗАЛИВЕ В АВГУСТЕ 1915 ГОДА. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 29 березня 2022.
  6. ↑ 6 августа 1915 г. Бой канонерской лодки «Сивуч». Архів оригіналу за 10 січня 2020. Процитовано 29 березня 2022.
  7. ↑ Halsey, Francis Whiting (1920). History of the World War. Ten. New York: Funk & Wagnalls Company. pp. 35–37

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: SMS Pillau
  • Brescia, Maurizio (2012). Mussolini's Navy: A Reference Guide to the Regia Marina 1930—1945. Barnsley: Seaforth. ISBN 978-1-84832-115-1.
  • Крестьянинов В. Я. Часть I // Крейсера Российского Императорского флота 1856—1917. — СПб.: Галея Принт, 2003. — ISBN 5-8172-0078-3.(рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=SMS_Pillau&oldid=42324578