Spolia opima
| Spolia opima | ||||
| Нагородження | ||||
|---|---|---|---|---|
| Нагороджені: | ||||
| Черговість | ||||
 Spolia opima у Вікісховищі | ||||
 |
| Серія статей |
| Військова справа Давнього Риму |
|---|
 Портал «Стародавній Рим»  Портал «Війна» |
Spolia opima («споліа опіма», з лат. — «багата здобич») — особливо почесний трофей, принесений в дар Юпітеру Феретрійскому полководцем, який отримав право на тріумф.
Такий дар міг піднести командувач військом (цар або консул), що особисто вбив в поєдинку ворожого полководця і зняв з нього обладунки та зброю, які й приносилися в дар Юпітеру. Незважаючи на те, що римляни визнавали і виставляли і інші види трофеїв — наприклад, штандарти і носи ворожих кораблів — spolia opima вважався найбільш почесним трофеєм і приносив величезну славу особі, котра його завоювала.
Таких випадків в історії Риму було лише три[1][2]:
- Ромул переміг ценінського царя Акрона[3];
- Військовий трибун з консульською владою Авл Корнелій Косс в 437 році до н. е. переміг Ларса Толумнія, царя міста Вейї[4];
- Консул Марк Клавдій Марцелл в 222 році до н. е. переміг царя племені інсубрів[en] Віридомара[5][6].
Четвертим мав стати проконсул Марк Ліциній Красс, який убив в 29 році до н. е. в бою царя бастарнів Дельдона, але Октавіан Август, який боявся, що така велика слава зробить Красса небезпечним суперником, під надуманими приводами заборонив йому присвячувати обладунки[7].
На думку античних авторів, ще три воєначальника зробили подібні подвиги, вбивши в поєдинках ворожих вождів[8][9]:
- Тит Манлій Торкват в 361 році до н. е. вбив знатного гала в поєдинку на мосту через річку Аніен[pl][10][11];
- Військовий трибун Марк Валерій Корв в 349 році до н. е. вбив вождя племені сенонів в ході війни в Помптинській області[pl][12][13];
- Військовий трибун Публій Корнелій Сципіон Еміліан в 151 році до н. е. в Іспанії при облозі міста Інтеркатіі (сучасне Вільянуева-дель-Кампо) вбив ворожого вождя ваккеїв[14][15].
Однак всі вони воювали під командуванням інших полководців, а тому не мали права присвятити храму Юпітера Феретрія[it] ворожі обладунки[8]. До того ж щодо перших двох випадків у стародавніх авторів немає єдності: Валерій Максім і Авл Геллій називають супротивників римлян вождями, а Тит Лівій — просто видатними воїнами. У якому ранзі був Тит Манлій Торкват, римські автори не повідомляють.
- ↑ Проперцій. Елегії IV 10.
- ↑ Плутарх. Марцелл 8.
- ↑ Тит Лівій. Історія Риму I 10, 4—7.
- ↑ Тит Лівій. Історія Риму IV 19, 5; 20, 2.
- ↑ Тит Лівій. Эпітома 20.
- ↑ Плутарх. Марцелл 7—8.
- ↑ Діон Кассій. Римська історія. LI, 23—27.
- ↑ а б Валерій Максім. III, 2, 6.
- ↑ Аппіан. Римська історія. Кельт. 10.
- ↑ Тит Лівій. Історія Риму. VII, 10.
- ↑ Авл Геллій. IX, 11.
- ↑ Тит Лівій. VII, 26.
- ↑ Авл Геллій. IX, 13.
- ↑ Тит Лівій. Періоха 48.
- ↑ Веллей Патеркул. I, 12, 4.