Titan Saturn System Mission

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Titan Saturn System Mission (TandEM)

Titan Saturn System Mission (TSSM) — спільний проект NASA і ESA для вивчення Сатурна і його супутників: Титана і Енцелада, де були зроблені унікальні відкриття апаратом Кассіні-Гюйгенс. За розрахунком вартості NASA проект обійдеться в 2,5 млрд доларів. TSSM планується запустити в 2020 році. Швидше за все, запуск буде проведений пізніше зазначеної дати, можливо в 2020-х роках.

Використовуючи гравітаційні маневри у Землі і Венери, апарат досягне околиць Сатурна в 2029 році. На чотирирічний план польоту два роки будуть відведені на вивчення Сатурна, два місяці на вивчення поверхні Титану за допомогою посадкового модуля і двадцять місяців на орбітальну фазу дослідження Титана.

У проекті можлива участь Росії. Угода про участь Роскосмосу в місії обговорюється.

Як з'явився проект[ред. | ред. код]

Проект місії Титан-Сатурн був створений у січні 2009 року шляхом злиття Місії Титан-Енцелад (Titan and Enceladus Mission) Європейського космічного агентства і Titan Explorer 2007 НАСА. TSSM успішно конкурував з іншим проектом американського космічного агентства — Europa Jupiter System Mission, поки в лютому 2009 року пріоритет не був наданий останньому[1][2].

План місії[ред. | ред. код]

За ідеєю, повітряна куля повинна плавати в атмосфері Титана

Апарат TSSM включає в себе один орбітальний і два спускних модуля: повітряна куля, яка буде літати в небі Титана і посадковий модуль, який повинен приводнитися на поверхню одного з метанових озер.

Дані, отримані цими роботами, будуть направлені на орбітальний модуль. Апарати будуть обладнані радарами, фотокамерами, приладами сканування поверхні та атмосфери. Нова апаратура набагато краща й сучасніша, ніж у попередньої місії — Кассіні-Гюйгенса.

Космічний корабель буде використовувати гравітаційний маневр біля інших планет, щоб досягти Сатурна. План передбачає запуск у вересні 2020, використання чотириразового гравітаційного маневру Земля — Венера — Земля — Земля для максимального прискорення і прибуття до Сатурна через 9 років, у жовтні 2029 року. Це один з декількох планів по доставці апарату до Сатурна.

По прибуттю до Сатурна в жовтні 2029, хімічний двигун виведе апарат на орбіту Сатурна. Дворічний план роботи у планети повинен відбуватися «по ситуації». Фаза буде включати в себе як мінімум сім прольотів і зближень з Енцеладом і шістнадцять з Титаном. Протягом цього періоду буде повторений гравіманевр, який дасть необхідну енергію, щоб переміститися до орбіти Титана. Як тільки апарат завершить обліт Енцелада, він почне аналізувати незвичайні кріовулканічні утворення на його південному полюсі.

Повітряна куля буде спущена в атмосферу Титана під час першого обльоту. Він перебуватиме в повітряному просторі супутника шість земних місяців: з квітня по жовтень 2030 року. Ґрунтуючись на даних з Кассіні-Гюйгенса, куля буде плавати в небі Титана до закінчення свого терміну служби по 20-му градусу північної широти і за 10 кілометрів над поверхнею.

Посадковий модуль[ред. | ред. код]

Titan Mare Explorer (TiME), посадочний модуль

Безліч ідей було запропоновано щодо концепції озерного посадкового модуля. Один із найдетальніших планів, так званий Titan Mare Explorer (TiME), спочатку передбачався як окрема місія, але, в кінцевому рахунку, був відкладений і включений в TSSM[3][4]. Посадковий модуль буде випущений з центрального апарату під час другого прольоту навколо Титана. Через туманну атмосферу супутника і велику відстань до Сонця, апарат не оснащений комплектом сонячних батарей. Їх замінить новий генератор енергії - Advanced Stirling Radioisotope Generator (ASRG)[4][5]. Спеціально створений дослідний зразок з величезним запасом енергії, яка повинна забезпечити безперебійним живленням як і сам посадковий зонд, так і майбутні космічні місії. Модуль сяде в зону Моря Лігеі, північне полярне море з рідких вуглеводнів в 79 °N. Апарат буде спускатися на парашуті, подібно Гюйгенсу, в 2005 році. Через кілька годин він приводниться на рідку поверхню. Це буде перше плавання земного апарату в інопланетному морі. Основне завдання апарату - пошук найпростіших форм життя протягом від трьох до шести місяців, включаючи 6 годин атмосферного спуску.

Цілі і завдання місії[ред. | ред. код]

  • Дослідити Титан, як цілісну систему.
  • Виявити передбачувані органічні форми життя на Титані.
  • Уточнити модель еволюції Титана.
  • Отримати нові дані про магнітосферу Сатурна і Енцелада.
Порівняння озера на Титані з найбільшим земним прісноводним озером Верхнім

На Титані головне завдання полягає в тому, щоб отримати інформацію про такі аспекти, як: склад поверхні і географічний розподіл різних органічних елементів, виявлення метанового циклу і басейнів метану, активний чи зараз кріовулканізм і тектонізм, присутній або відсутній аміак, вивчення підповерхневого океану, магнітного поля і багато чого іншого.

Передбачається, що цикл метану на Титані аналогічний земному гідрологічному циклу. Залишається не вирішеним питання про джерело поповнення метану. Можливо, внутрішній океан, який виявив Кассіні, складається з рідкої води.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. NASA and ESA Prioritize Outer Planet Missions
  2. Jupiter in space agencies' sights
  3. Nuclear-Powered Robot Ship Could Sail Seas of Titan (14 October 2009)
  4. а б Stofan, Ellen (25 August 2009). Titan Mare Explorer (TiME): The First Exploration of an Extra-Terrestrial Sea. Presentation to NASA's Decadal Survey. Space Policy Online. Процитовано 2009-11-04. 
  5. NASA’s Planetary Science Division Update (June 23, 2008).