Вояджер
Частина серії про |
Космічну програму США[en] |
---|
![]() ![]() |
Програми польотів людини в космос |
Програми роботизованих космічних польотів |
«Voyager» (раніше званий: «Mariner») — назва космічної програми агенції НАСА та двох американських космічних зондів, виведених на орбіту ракетами-носіями типу «Титан-3E» (Центавр) у межах цієї програми.
Траєкторія руху[ред. | ред. код]
«Вояджер-1» було запущено 5 вересня 1977 року, він минув Юпітер у березні 1979-го, досяг Сатурна в листопаді 1980-го. «Вояджер-2» було запущено раніше, 20 серпня 1977 року, повільнішою траєкторією, і він пролетів повз Юпітер у липні 1979-го, повз Сатурн — у серпні 1981-го, облетів Уран у січні 1986-го і Нептун — у серпні 1989 року.
Особливістю траєкторій цих космічних зондів є те, що на момент запуску, розташування зовнішніх планет Сонячної системи давало змогу інтенсивно застосовувати гравітаційні маневри. Завдяки маневрам у гравітаційному полі планет-гігантів космічні апарати змогли облетіти планети й вийти за межі геліосфери з мінімальними витратами палива для прискорення.
Слід зазначити, що коли 12 вересня 2013 року НАСА офіційно підтвердили вихід «Вояджер» у міжзоряний простір за межами геліосфери, значна кількість ЗМІ помилково оголосила про вихід апарату за межі Сонячної системи. Насправді він може статися, лише коли «Вояджер» повідомить про повну зміну в направленні магнітного поля за межі геліосфери. Це може відбутися приблизно 2027 року.
Ізотопне джерело живлення[ред. | ред. код]
Оскільки апарати мали працювати на значній відстані від Сонця, джерелом живлення для бортового обладнання було обрано ізотопний термоелектричний генератор. Джерелом тепла служить ізотоп плутонію — 238Pu. Початкова потужність джерел живлення становила по 470 Вт. Однак із часом потужність зменшується. Станом на рік 2010 це зменшення становило близько 5 Вт/рік[1]. Щоб подовжити час роботи апаратів деякі підсистеми поступово вимикають, що дасть змогу експлуатувати апарати до 2037 року[1]:
Вояджер-1[ред. | ред. код]
1998 — зменшено споживання енергії контролю температури системи UVS (11,0 Вт)
- Вимкнено обігрівач WA Vidicon (5,5 Вт)
- Вимкнено обігрівач NA Vidicon (5,5 Вт)
2002 — завершено роботу системи UVS (43,9 Вт).
- Вимкнено обігрівач WA Electronics Replacement (10,5 Вт)
- Вимкнено обігрівач IRIS Replacement (7,8 Вт)
- Вимкнено обігрівач NA Electonics Replacement (10,5 Вт)
- Вимкнено обігрівач Azimuth Actuator Supplemental (3,5 Вт)
- Вимкнено живлення UVS (2,4 Вт)
- Вимкнено обігрівач UVS Replacement (2,4 Вт)
- Вимкнено обігрівач Azimuth Coil (4,4 Вт)
- Вимкнено живлення Scan platform (2,4 Вт)
2010 — закінчено працю системи DTR (5,8 Вт)
2011 — система gyro operations буде вмикатись тільки на короткий час
2015 — буде вимкнено живлення Pyro Instrumentation (2,4 Вт)
2016 — буде вимкнено живлення PLS instrument
Вояджер-2[ред. | ред. код]
1996 — зменшено споживання енергії контролю температури системи UVS (11,0 Вт)
1998 — завершено роботу систему UVS (43,9 Вт).
- Вимкнено обігрівач WA Electronics Replacement (10,5 Вт)
- Вимкнено обігрівач IRIS Replacement (7,8 Вт)
- Вимкнено обігрівач NA Electonics Replacement (10,5 Вт)
- Вимкнено обігрівач Azimuth Actuator Supplemental (3,5 Вт)
- Вимкнено живлення UVS (2,4 Вт)
- Вимкнено обігрівач UVS Replacement (2,4 Вт)
- Вимкнено обігрівач Azimuth Coil (4,4 Вт)
- Вимкнено живлення Scan platform (2,4 Вт)
2006 — вимкнено обігрівач AP Branch 2 (11,8 Вт)
2010 — система gyro operations вмикається тільки на короткий час
2012 — завершено роботу системи DTR (5,8 Вт)[джерело?]
2016 — буде вимкнено живлення Pyro Instrumentation (2,4 Вт)
Здобутки програми[ред. | ред. код]
- Відкриття активного вулкана на поверхні Іо — перший знайдений позаземний вулкан.
- Відкриття кілець Юпітера, подібних до кілець Сатурна.
- Дослідження магнітних полів у космосі.
- Дослідження космічних променів.
- Дослідження плазмових хвиль.
- 1983 — «Вояджер-1» обігнав за віддаленістю від Сонця космічний зонд «Піонер-11», ставши другим найвіддаленішим від Землі космічним апаратом.
- Березень 1988 року — приблизно цієї дати, за підрахунками, космічний зонд «Вояджер-2» за віддаленістю від Сонця обігнав космічний зонд «Піонер-11», ставши третім найвіддаленішим від Землі космічним апаратом.
- 17 лютого 1998 року «Вояджер-1» віддалився на найбільшу відстань від Землі серед усіх об'єктів, створених людиною, перегнавши космічного зонда «Піонер-10». Тоді він перебував на відстані понад 10,4 млрд км (70 а. о.) від Землі.
- 16 грудня 2004 року «Вояджер-1», а 30 серпня 2007 року «Вояджер-2» перетнули одну з меж сонячної системи, що називається межею ударної хвилі сонячного вітру), і розташована на відстані близько 100 а. о. від Сонця. Апарати передали інформацію про структуру цієї ударної хвилі[2].
- Березень 2023 року — космічний зонд «Вояджер-2» віддалиться на відстань приблизно 133,5 а. о. (19,9 млрд км) від Землі та Сонця і стане другим найвіддаленішим серед усіх об'єктів, створених людиною, перегнавши космічного зонда «Піонер-10».
Позаземний контакт[ред. | ред. код]
«Золоті» платівки[ред. | ред. код]
Керівництво проєкту цілком серйозно поставилося до можливості зустрічі представників позаземної цивілізації з апаратами «Вояджер»: на борту апаратів перебувають вкриті золотом мідні грамофонні платівки (30 сантиметрів у діаметрі) і пристрої для їх відтворення. На платівках є записи звуку й зображення, що мають дати уявлення про життя й культуру на Землі. Там є записи грому, вітру, музичні твори, а також привітання різними мовами (крім мов сучасних народів, є й записи так званими «мертвими» мовами). Зображення записано в аналоговій формі.
Покриття «золотої» платівки[ред. | ред. код]
Платівку вкрито пластиною, на якій викарбувано зображення, що мають пояснити, як відтворити записи. На них визначено, з якою швидкістю має обертатися диск (на основі частоти основного коливання молекули водню). Показано, як треба поставити голку для відтворення звуку, і зазначено, що починати відтворення слід із зовнішнього краю платівки. Подано інструкцію, якої форми має бути сигнал для відтворення зображень з платівки.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Тридцятирічний план програми Вояджер. Архів оригіналу за 10 грудня 2011. Процитовано 25 листопада 2011.
- ↑ Voyager 2 Proves Solar System Is Squashed. Voyager: The Interstellar Mission. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 27 грудня 2007.(англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Вояджер // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Сторінка на сервері NASA де подана інформація про програму «Вояджер»
- Опис апаратів [Архівовано 15 червня 2017 у Wayback Machine.]
- Тридцятилітній план програми Вояджер [Архівовано 10 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Див. також[ред. | ред. код]
|
|
|