Виступовичі
| село Виступовичі | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Коростенський район |
| Тер. громада | Овруцька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18060170170065258 |
| Облікова картка | Виступовичі |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1545 |
| Населення | 80 (2001) |
| Площа | 0.089 км² |
| Густота населення | 898 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 11110 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°33′49″ пн. ш. 29°04′41″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
130 м |
| Найближча залізнична станція | Виступовичі |
| Відстань до залізничної станції |
0,5 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Шевченка, 43, м. Овруч, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11101 |
| Карта | |
  Виступовичі | |
 Виступовичі | |
| Мапа | |
| |
Виступо́вичі — село в Україні, в Овруцькій міській територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. Кількість населення становить 80 осіб (2001). У 1923—97 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.
Загальна інформація
[edit | edit source]Розташоване за 46 км від Овруча та за пів кілометра від залізничної зупинки Виступовичі[1].
Населення
[edit | edit source]За довідником 1885 року в селі мешкало 600 осіб, налічувалося 86 дворових господарств[2][3], на початку 20 століття — 969 мешканців, 170 дворів[4].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 1 032 особи, з них: православних — 921, юдеїв — 109, чоловіків — 522, жінок — 510[5].
У 1906 році налічувалося 1 125 мешканців, дворів — 182[6], у 1923 році, разом з хуторами Борутин, Солотин, Селище — 1 833 мешканці, дворів — 340[7].
На початок 1970-х років село мало 447 дворів із населенням 1 322 особи[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 876 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 80 осіб[8].
Мова
[edit | edit source]Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 92,50 % |
| російська | 5,00 % |
| білоруська | 2,50 % |
Історія
[edit | edit source]Перша письмова згадка про село датується 1545 роком[1] — в описі Овруцького замку, з переліком приписаних до нього міщан, бояр, селян та земель, а також повинностей і податей на користь замка, село згадується як власність Солтана Стецьковича. Тут було вісім димів, дві служби, данини з них 5 кадей меду та чотири копи грошей. У 1581 році Стецькович платив від 2 осілих та 2 загородників. Під час розмежування Овруцького та Мозирського повітів у 1622 році село значилося у власности Суринів, перебувало в оренді у Черхівського. У 1628 році з частини села, що належала Олександрові Сурину та перебувала в оренді, вносили з 3 димів та 1 загородника, від частини Петра Сурина вносили з 2 димів. Також згадується в акті від 7 лютого 1685 року як власність Сурина — київський земський писар Ремиган Сурин скаржився на козацького сотника Іскру, що той, за наказом полковника Криштофа Лончинського та його дружини Олени, зайняв село для постою, причинивши селянам різні кривди[10][3]. Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року, належало житомирському хорунжому Янові Якубовському. Сплачувало з 20 дворів 3 злотих і 4 грошів до замку та 12 злотих і 16 грошів до скарбу. З іншої частини села, яка налічувала 11 халуп, сплачували 1 злотий і 21,5 грошів до замку та 6 злотих і 26 грошів на міліцію[11].
У другій половині 19 століття — село Гладковицької волості Овруцького повіту Волинської губернії, поблизу межі Речицького та Мозирського повітів, за 175 верст від Житомира, за 42 версти від Овруча, де розміщувалася найближча поштова станція, за 220 верст від найближчої залізничної станції у Києві. Діяв смоляний завод. Дерев'яну з дерев'яною дзвіницею церкву збудовано 1878 року за кошти скарбниці та вірян. При церкві 10 десятин сіножатей та 3 десятини ріллі. Була церковно-парафіяльна школа. До парафії належало село Людвинівка, за 7 верст. Дворів 136, вірян 1 049 осіб обох статей. Сусідня парафія — Гладковичі (30 верст)[10][3].
За довідником 1885 року — колишнє власницьке село Гладковицької волості Овруцького повіту Волинської губернії. Були церковна парафія, заїзд, смоляний завод[2].
На початку 20 століття — село Овруцького повіту, за 40 верст від Овруча[4].
У 1906 році — село Гладковицької волості (1-го стану) Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Овруч, становила 40 верст, до волосного центру, с. Гладковичі — 35 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося в Овручі[6].
У 1923 році включене до складу новоствореної Виступовицької сільської ради, яка 7 березня 1923 року увійшла до складу новоутвореного Овруцького району Житомирської (згодом — Волинська) округи, адміністративний центр ради[12]. Розміщувалося за 38 верст від районного центру, м. Овруч[7].
На фронтах та в партизанських загонах під час Другої світової війни воювали 300 селян, з них 145 загинули, 278 — нагороджені орденами і медалями, Ц. Расковинському присвоєно звання Герой Радянського Союзу. У 1952 році і селі встановлено пам'ятник на честь учасників війни.
В радянські часи у селі було підсобне господарство Овруцького лісгоспзагу, скипидарний завод, лісосклад. Діяла середня школа, були будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, відділення зв'язку. За трудові успіхи 9 селян нагороджені орденами й медалями СРСР[1].
Внаслідок Чорнобильської катастрофи 1986 року село входить до зони безумовного (обов'язкового) відселення[13].
28 серпня 1997 року, відповідно до рішення Житомирської обласної ради «Про внесення змін в адміністративно-територіальний устрій окремих районів», Виступовицьку сільську раду ліквідовано, с. Виступовичі підпорядковане Руднянській сільській раді Овруцького району[12].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Руднянської сільської ради Овруцького району включено до складу Овруцької міської територіальної громади Коростенського району Житомирської області[14].
Відомі люди
[edit | edit source]- Дуб Олексій Федорович (1979—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Муженко Віктор Миколайович (1961) — український військовик, генерал армії України.
- Расковинський Цезар Сильвестрович (1915—1943) — радянський військовий, Герой Радянського Союзу.
Примітки
[edit | edit source]- ↑ а б в г Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Виступовичі, Овруцький район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 516-517. — 15 000 прим.
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 229. (рос. дореф.)
- ↑ а б в Wystupowicze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 143. (пол.)
- ↑ а б Wystupowicze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 706. (пол.)
- ↑ Населенныя мѣста Россійской имперіи въ 500 и болѣе жителей съ указаніемъ всего наличнаго въ нихъ населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи населенія 1897 г. (рос. дореф.). Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 19. Процитовано 10 березня 2024.
- ↑ а б Списокъ населенныхъ местъ Волынской губерніи (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир:Волинська губернська типографія, 1906. с. 162. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 10 березня 2024.
- ↑ а б Материалы по административно-териториальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (рос.). Житомир: Издание Волынского губернского отдела управления, 1923. с. 116. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 13 березня 2024.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 13 березня 2024.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ а б Теодорович Н. с. Выступовичи // Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи. Том I. Уѣзды Житомирскій, Новоград-Волынскій и Овручскій (PDF) (рос. дореф.). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 319-320. Процитовано 10 березня 2024.
- ↑ Жеменецький К. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF). Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 173, 183. ISBN 978-617-604-057-6. Процитовано 12 березня 2024.
- ↑ а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Довідник: офіційне видання (PDF). Інститут історії України НАН України. Житомир: видавництво «Волинь», 2007. с. 230, 602. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 13 березня 2024.
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 р. №106. ВРУ. Архів оригіналу за 30 квітня 2015. Процитовано 3 січня 2016.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 30 жовтня 2022.
Посилання
[edit | edit source]- Погода в селі Виступовичі [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |