Ізби
Село
.jpg) Координати 49°26′51″ пн. ш. 21°03′56″ сх. д. / 49.4475° пн. ш. 21.065555555556° сх. д.
|
І́зби (пол. Izby) — лемківське село в Польщі, у гміні Устя-Горлицьке Горлицького повіту Малопольського воєводства. Населення — 189 осіб (2011[1]).
Село розташоване в Низьких Бескидах, над річкою Біла, правою притокою річки Дунайця.
Село закріпачене в 1549 році. Належало до маєтностей краківського римо-католицького єпископства з кінця XVI ст. Сусіднє село Білична закріпачене в 1595 році за волоським правом князем Іваном з Ізб від імені кардинала Радзивілла. Датованою в Кєльцах грамотою 20.11.1682 р. краківський Епископ Іоан Малаховський з Малахович надав ізбянському священику Даниілови млин в Ізбах — з усіма приналежностями. Метричні книги провадились від 1784 р. В селі була парохіяльна церква святого Луки, мурована в 1888 р., разом з дочірньою церквою святого Архангела Михаїла (мурованою в 1792 р.) в селі Білична належала до Грибівського деканату Перемиської єпархії[2], після виселення лемків забрана під костел.
У 1914 р. за москвофільство 6 жителів села заарештовано і вислано до Талергофу.
На 01.01.1939 тут було майже чисто лемківське населення: в селі Ізби з 720 жителів села — 680 лемків, 30 поляків (прикордонна охорона) і 10 євреїв, у селі Білична з 230 жителів села — 225 лемків і 5 євреїв[3].
В ході тилявської схизми усі жителі обох сіл на чолі зі священиком Дмитром Хиляком перейшли до Польської православної церкви і збудували дерев'яну церкву, яка була зруйнована в 1960-х роках. В 1947 р. в результаті операції Вісла всі лемки були депортовані на понімецькі землі[4]. На місце лемків були поселені поляки з Підгалля і Сондеччини.
У 1975—1998 роках село належало до Новосондецького воєводства.
Після виселення лемків село Білична ліквідовано, а його землі приєднано до села Ізби.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 97 | 36 | 51 | 10 |
| Жінки | 92 | 26 | 49 | 17 |
| Разом | 189 | 62 | 100 | 27 |
Об'єкти, перераховані в реєстрі пам'яток Малопольського воєводства:
- Церква святого Архангела Михаїла збудована в 1792 р.
- Поряд збереглося кладовище, зараз недіюче.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ізби
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини, с. 38-39 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 24, 116
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 23 липня 2016.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- Izby // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 331. (пол.) (пол.)
- Biliczna // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 226. (пол.) (пол.)
- Apokryf Ruski [Архівовано 26 вересня 2020 у Wayback Machine.](пол.)
Адміністративний центр: Устє Руське | ||
| Села |  | |
| Поселення | ||
| Колишні села | ||
|
Це незавершена стаття про Малопольське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |