Інтеркультурна вулиця
| Інтеркультурна вулиця Мелітополь | |
|---|---|
.jpg) | |
| Місцевість | Новий Мелітополь |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 6,8 км |
| поштові індекси | 72312, 72316, 72319 |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній, на одній ділянці односторонній |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
 Інтеркультурна вулиця у Вікісховищі | |
Інтеркульту́рна вулиця — вулиця в місті Мелітополь, що перетинає все місто зі сходу на захід. Починається від Бердянського мосту, проходить через центр, шляхопроводом над залізницею, через Новий Мелітополь і переходить в об'їзну, що йде до Південного Переїзду[1]. Східною частиною вулиці проходить автошлях М14 Одеса — Мелітополь — Новоазовськ. Названа російською окупаційною владою як вулиця Катерини Великої.
Наприкінці XIX століття вулиця мала назву Торгова і йшла від Бердянського мосту до нинішнього проспекту Богдана Хмельницького.
25 жовтня 1921 року вулиця була перейменована на честь Лева Троцького.
1929 року вулиця вже доходила до залізниці, а продовженням вулиці за залізницю служила Ново-Миколаївська вулиця, названа так на честь села Новомиколаївки, у бік якого вона йшла.
17 червня 1929 року вулиця Троцького та Ново-Миколаївська вулиця були об'єднані та названі на честь Фелікса Дзержинського. У червні 1952 року до вулиці Дзержинського було також віднесено селище Журавльовка[2].
У 1956 році на розі вулиць Дзержинського та Ворошилова Міськхарчокомбінату було відведено земельну ділянку площею 1,55 га для будівництва пивзаводу[3].
1961 року по вул. Дзержинського, 384 агрегатному заводу було відведено ділянку площею 1,24 га для будівництва нової школи на 520 місць. Раніше дільниця належала колгоспу ім. Сталіна[3].
1975 року по вул. Дзержинського, 402 було відкрито 16-те міське відділення зв'язку[4].
Перейменована на Інтеркультурну 2016 року під час декомунізації в Україні.
7 квітня 2023 року, під час Російського вторгнення в Україну, російська окупаційна влада Мелітополя видала наказ про перейменування вулиці на Катерини Великої[5].
- Завод холодильного машинобудування «РЕФМА»
- Центральний ринок
- Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного
- Верстатобудівний завод ім. 23 Жовтня
- Супермаркет «Амстор»
- Автостанція № 1
- Завод «Гідромаш»
- ПТУ № 37
- База будівельних матеріалів «Новий Двір»
- Школа № 7
- ↑ Мелітополь. План міста. Масштаб 1:17000. — Київ: Картографія, 2005, 2008.
- ↑ Н. В. Крылов. Улицы Мелитополя. Историко-географический словарь. — Мелитополь : Издательский дом МГТ, 2011. — 300 прим.(рос.)
- ↑ а б Крылов Н. В., Крылова А. Н. — «История Мелитополя в датах: 2016 год. Календарь и краткие справки» — Мелитополь, «Мелитополь», 2015.
- ↑ Крылов Н. В., Крылова А. Н. — «История Мелитополя в датах: 2015 год. Календарь и краткие справки» — Мелитополь, «Мелитополь», 2014.
- ↑ У Мелітополі окупанти оприлюдили нові назви вулиць. РІА Мелітополь. 13 квітня 2023. Процитовано 26 квітня 2023.
