Ірбесартан
Ця стаття використовує голі URL-посилання для посилань на джерела, що може призвести до мертвих посилань[en]. (січень 2024) |
Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Ірбесартан
| |
Систематизована назва за IUPAC | |
2-butyl-3-({4-[2-(2H-1,2,3,4-tetrazol-5-yl)phenyl]phenyl}methyl)-1,3-diazaspiro[4.4]non-1-en-4-one | |
Класифікація | |
ATC-код | C09 |
PubChem | |
CAS | 138402-11-6 |
DrugBank | DB01029 |
Хімічна структура | |
Формула | C25H28N6O |
Мол. маса | 428,53 г/моль |
Фармакокінетика | |
Біодоступність | 60-80% |
Метаболізм | Печінка |
Період напіввиведення | 11-15 год. |
Екскреція | фекалії, Нирки |
Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | АПРОВЕЛЬ®, «Санофі Вінтроп Індастріа»,Франція UA/8136/02/03 29.03.2013-29/03/2018 |
Ірбесартан — синтетичний антигіпертензивний препарат, що належить до групи антагоністів рецепторів ангіотензину-ІІ, для перорального застосування. Ірбесартан уперше синтезований у лабораторії компанії «Sanofi Research», яка є частиною «Sanofi», яка й випускає його під торговельною маркою «Апровель».
Ірбесартан — синтетичний лікарський препарат, що належить до групи антагоністів рецепторів ангіотензину-ІІ. Механізм дії препарату полягає у блокуванні зв'язування ангіотензину-ІІ з рецепторами ангіотензину-І, що приводить до вазоділятації, зниженні виділення альдостерону, зниження реабсорбції натрію у нирках. Усі ці ефекти в сумі призводять до антигіпертензивного ефекту. Ірбесартан має високу спорідненість до підтипу AT1-рецепторів ангіотензину-II, через які реалізується дія ангіотензину-II. Він не призводить до інгібування ангіотензин-конвертуючого ферменту (кінінази ІІ), який також розкладає брадикінін, що спричиняє відсутність побічних ефектів, викликаних накопиченням брадикініну. Ірбесартан позитивно впливає на метаболізм вуглеводів та ліпідів, на атерогенез та сповільнює виникнення та прогресування діабетичної нефропатії, зменшує прогресування протеїнурії у хворих цукровим діабетом.[1][2] При тривалому прийомі ірбесартану спостерігається також регрес гіпертрофії лівого шлуночка та зменшення індексу маси міокарду лівого шлуночка, товщини задньої стінки лівого шлуночка та міжшлуночкової перегородки та максимального і мінімального об'єму лівого передсердя.[3][2]
Ірбесартан добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті, біодоступність препарату становить 60—80%. Максимальна концентрація в крові досягається протягом 1,5—2 годин, у жінок концентрація препарату незначно вища. Ірбесартан добре зв'язується з білками плазми крові. Препарат проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Метаболізується ірбесартан в печінці. Виводиться препарат із організму переважно із калом у вигляді метаболітів, у незначній кількості виводиться із сечею. Період напіввиведення препарату становить 11—15 годин, у жінок час напіввиведення не відрізняється від чоловіків, немає даних про збільшення цього часу при порушеннях функції печінки.
Ірбесартан застосовується для лікування гіпертонічної хвороби, та для лікування хронічних захворювань нирок у дорослих пацієнтів із гіпертонією та цукровим діабетом у складі комплексної терапії, для лікування серцевої недостатності (при підвищеній чутливості до інгібіторів АПФ).
При застосуванні ірбесартану можливі наступні побічні ефекти[4]:
- Алергічні реакції та реакції з боку шкірних покривів — часто ( >1%) висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка, лейкоцитокластичний васкуліт, гіперемія шкіри.
- З боку травної системи — часто ( 1—10%) нудота, блювота, діарея; нечасто ( 0,1—1%) печія, диспепсія, жовтяниця, гепатит, порушення функції печінки.
- З боку нервової системи — часто ( 1—10%) головний біль, запаморочення, вертиго, дисгевзія, загальна слабість.
- З боку серцево-судинної системи — часто ( 1-10%) виражена гіпотензія; нечасто ( 0,1—1%) тахікардія.
- З боку дихальної системи — нечасто ( 0,1—1%) кашель, біль в грудній клітці.
- З боку опорно-рухового апарату — часто ( 1—10%) міалгія, судоми м'язів, артралгія.
- З боку сечостатевої системи — нечасто (0,1—1%) порушення функції нирок (у тому числі гостра ниркова недостатність), статева дисфункція.
- Зміни в лабораторних аналізах — анемія, гіперкаліємія, підвищення рівня креатиніну, сечовини та креатинфосфокінази в крові (більшість цих побічних ефектів спостерігались у хворих цукровим діабетом та діабетичною нефропатією); нечасто (0,1—1%) підвищення рівня активності ферментів печінки в крові.
Ірбесартан протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, вагітності та годуванні грудьми, у дитячому та підлітковому віці. З обережністю застосовують препарат у хворих із двобічним стенозом ниркових артерій або однобічним у випадку єдиної функціонуючої нирки у зв'язку із високою імовірністю розвитку важкої гіпотензії та ниркової недостатності. З обережністю застосовують ірбесартан у випадку мітрального або аортального стенозу або ідіопатичного субатрофічного аортального стенозу; при печінковій недостатності важкого ступеня; дегідратації; гіпонатріємії; атеросклеротичному ураженні судин головного мозку; у хворих, що знаходяться на гемодіалізі.
Ірбесартан випускається у вигляді таблеток по 0,075; 0,15 та 0,3 г.[5] Ірбесартан випускається у комбінації з гідрохлоротіазидом під назвою «Ко-апровель» у таблетках по 150 мг ірбесартану та 12,5 мг гідрохлоротіазиду та по 300 мг ірбесартану і 25 мг гідрохлоротіазиду.[6]
- ↑ http://www.ukrcardio.org/index.php/id/322[недоступне посилання з червня 2019] (рос.)
- ↑ а б http://angiology.com.ua/article/543.html [Архівовано 6 липня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ http://www.health-ua.org/archives/angio/90.html (рос.)
- ↑ http://www.vidal.ru/drugs/molecule/561 [Архівовано 4 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ " "Ирбесартан в Справочнике Машковского">Ирбесартан.[недоступне посилання з червня 2019] (рос.)
- ↑ Коапровель 300 мг/12,5 мг - база нормативно-директивних документів МОЗ України
- Ірбесартан на сайті cardiolog.org [Архівовано 21 березня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- Ірбесартан на сайті mozdocs.kiev.ua
- Ірбесартан на сайті rlsnet.ru [Архівовано 14 серпня 2014 у Wayback Machine.](рос.)