Трандолаприл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Trandolapril.svg
Трандолаприл
Систематизована назва за IUPAC
(2S,3aR,7aS)-1-[(2S)-2-{[(2S)-1-ethoxy-1-oxo-4-phenylbutan-2-yl]amino}propanoyl]-octahydro-1H-indole-2-carboxylic acid
Класифікація
ATC-код C09AA10
PubChem 5484727
CAS 87679-37-6
DrugBank
Хімічна структура
Формула C24H34N2O5 
Мол. маса 430,537 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 13%
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 15-23 год.
Екскреція Нирки, фекалії
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ГОПТЕН®,
«Абботт ГмбХ і Ко. КГ»/«Ебботт Айленд Фармасьютікал Оперейшенз (ЕАФО)»/«Фамар Італія С.п.А. »,Німеччина/Ірландія/Італія
UA/9317/01/01
02.02.2009-02/02/2014

Трандолапри́л — синтетичний антигіпертензивний препарат, що належить до групи інгібіторів АПФ, для перорального застосування. Трандолаприл уперше синтезований у співпраці дослідників із лабораторій компаній «Hoechst» і «Roussel-Uclaf» під експериментальною назвою RU 44570, подальшу розробку, після входження компаній-розробників до її складу, препарату проводила компанія «Aventis» (натепер частина «Sanofi»). У 2004 році права на маркетинг препарату були передані компанії «Abbott Laboratories».[1]

Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]

Трандолаприл — синтетичний лікарський препарат, що належить до групи інгібіторів АПФ. Механізм дії препарату полягає у пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи плазми крові, яка приводить до зменшення впливу ангіотензину ІІ на судини та до зменшення секреції альдостерону, що призводить до збільшення концентрації калію у сироватці крові та збільшення втрати рідини та натрію. Після прийому трандолаприлу у результаті інгібування ангіотензинперетворюючого ферменту підвищується активність калікреїн-кінінової системи, що призводить до вазоділатації та підвищення активності простагландинової системи. Трандолаприл знижує загальний периферійний опір судин, систолічний та діастолічний артеріальний тиск, перед- та постнавантаження на міокард. При лікуванні трандолаприлом також спостерігається зменшення гіпертрофії лівого шлуночка та покращення його діастолічної функції, а також зменшення гіпертрофію стінок великих артерій. Трандолаприл має виражену нефропротективну дію, у тому числі при цукровому діабеті, знижує мікроальбумінурію у хворих діабетом.[2] Трандолаприл збільшує концентрацію фосфокреатиніну в клітинах ішемізованої зони при інфаркті міокарду. Препарат також має здатність зменшувати агрегацію тромбоцитів. Трандолаприл малоефективний у хворих гіпертонією негроїдної раси, тому що у них гіпертонічна хвороба перебігає переважно за наявності низької концентрації реніну в крові.

Фармакодинаміка[ред. | ред. код]

Трандолаприл добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті, але біодоступність препарату складає близько 13 % внаслідок ефекту першого проходження через печінку. Після прийому трандолаприл швидко перетворюється у печінці на активний метаболіт — трандолаприлат, біодоступність якого складає близько 70 %.[2] Максимальна концентрація в крові трандолаприлу досягається протягом 1 години, а трандолаприлату досягає за 4—10 годин. Препарат добре зв'язується з білками крові. Препарат добре розподіляється в організмі, найвищі концентрації створюються у легенях, нирках, надниркових залозах, серці. Трандолаприл проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Метаболізується препарат у печінці. Виводиться трандолаприл із організму переважно із фекаліями, частково виводиться із сечею. Виведення трандолаприлу із організму багатофазне, у першому періоді напіввиведення трандолаприлу становить 3,3—4,5 години, у другому періоді становить 15—23 години, термінальний період напіввиведення трандолаприлату становить близько 4 діб, при порушеннях функції печінки або нирок цей час може збільшуватися.

Показання до застосування[ред. | ред. код]

Трандолаприл застосовують для лікування гіпертонічної хвороби, у комплексному лікуванні серцевої недостатності та для лікування дисфункції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарду.

Побічна дія[ред. | ред. код]

При застосуванні трандолаприлу можливі наступні побічні ефекти[3]:

Протипоказання[ред. | ред. код]

Трандолаприл протипоказаний при підвищеній чутливості до інгібіторів АПФ; ангіоневротичному набряку, пов'язаному із інгібіторами АПФ в анамнезі або спадковому ангіоневротичному набряку; при вагітності та годуванні грудьми. З обережністю застосовується препарат при печінковій та нирковій недостатності, під час проведення десенсибілізуючого лікування при ураженні отрутами комах (наприклад при укусах бджіл або ос), первинному альдостеронізмі, стенозі гирла аорти або мітральному стенозі, при двобічному стенозі ниркових артерій чи однобічному у разі наявності однієї нирки, при недавно перенесеній трансплантації нирки, гіпертрофічній кардіоміопатії, вираженій серцевій недостатності. Препарат не застосовується у дитячому віці.

Форми випуску[ред. | ред. код]

Трандолаприл випускається у вигляді желатинових капсул по 0,0005 та 0,002 г.[4] Трандолаприл випускається у комбінації з верапамілом під назвою «Тарка» по 0,002 г трандолаприлу та 0,18 г верапамілу.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://archives.lesechos.fr/archives/2004/LesEchos/19172-94-ECH.htm[недоступне посилання з липня 2019] Journal Les Échos, № 19174 за 4 червня 2004 (фр.)
  2. а б в http://www.eurolab.ua/encyclopedia/565/43974
  3. http://www.vidal.ru/drugs/molecule/1069 (рос.)
  4. http://mashkovsky.ru/tiki-index.php?page=Трандолаприл[недоступне посилання з липня 2019]" title="Трандолаприл в Справочнике Машковского">Трандолаприл (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]