Августин Арндт
| Августин Арндт | |
|---|---|
 | |
| Народився | 22 червня 1851[1] Берлін, Німецький союз[1] |
| Помер | 21 липня 1925[1] (74 роки) Бухарест, Румунія[1] |
| Місце проживання | Вроцлав Стара Весь Краків Червоноград Опава Віднаваd Чернівці Бухарест |
| Діяльність | католицький священник, редактор, педагог, богослов |
| Відомий завдяки | канонічне право |
| Alma mater | HU Berlin |
| Конфесія | католицька церква |
Августин Арндт (пол. Augustyn Arndt; 22 червня 1851, Берлін — 21 липня 1925, Бухарест) — німецький і польський єзуїт, богослов, каноніст, редактор, провідник реколекцій.
Народився 22 червня 1851 року в Берліні в протестантській сім'ї. Закінчив гімназію в Берліні і богословські студії на протестантському відділені Берлінського університету. Під впливом критичного вивчення творів Лютера та історії протестантизму перейшов на католицизм 29 серпня 1874 року. З Берліна переїхав до Вроцлава, де вступив на другий рік богослов'я в католицькій семінарії.[2] 31 серпня 1875 року вступив до Товариства Ісуса на новіціят у Старій Весі. З 1877 року вчився у Франції: вивчав риторику в Ам'єн і філософію у Валь. У 1880 році повернувся до Галичини і в Кракові відбув чотирилітні богословські студії (1880—1884). 28 червня 1883 року отримав священничі свячення з рук вроцлавського єпископа Роберта Герцоґа.[3]
Від 1884 року в Кракові був професором історії Церкви (1884—1885), староєврейської мови (1884—1886), Святого Письма (1885—1886, 1889—1890), догматики (1886—1888) і канонічного права (1889—1890). У 1890—1892 роках брав участь у проведені Добромильської реформи Василіянського Чину як професор догматичного і морального богослов'я для василіянських студентів у Кристинополі. Повернувшись до Кракова, викладав історію Церкви (1892—1893), догматичне та моральне богослов'я і канонічне право (1893—1895).[3]
У 1899 році переїхав до Опави, а потім до Цешина і Вроцлава. У 1909—1923 роках викладав моральне богослов'я та соціологію в духовній семінарії для сілезьких семінаристів у Віднаві і розвинув активну письменницьку та редакторську діяльність. Останні роки життя провів на душпастирській праці в Чернівцях (1923—1924) і Бухаресті, де 27 листопада 1924 року став віценастоятелем чернечого дому. Помер у Бухаресті 21 липня 1925 року.[3]
Августин Арндт належав до найкращих єзуїтських письменників кінця ХІХ — початку ХХ століття. Видав кількасот книг та статей. Головною ділянкою зацікавлення о. Арндта було канонічне право. Коментував тогочасне церковне законодавство, публікував на сторінках часописів найновіші папські документи з власними коментарями, для кільканадцятьох чернечих спільнот опрацював конституції та правила. Праці з права виходили як окремі книги та як статті в часописах Theologische-praktische Quartalschrift, Archiv fur katholische Kircheniecht, Pastor Bonus (Трір), Der katholische Seelsorger, Gazeta Kościelna (Львів), Przegląd Kościelny (Познань).[3]
Для німецьких католиків здійснив нове видання Вульгати (Регенсбург 1899 і 1912) та окремо Нового Завіту, Євангелій, Послань апостолів та Псалмів. Багато книг та статей видавав о. Августин Арндт одночасно німецькою і польською мовами, хоча польську знав досить побіжно. У 1898—1918 роках був головним редактором часопису «Posłaniec Niedzielny» і його німецького відповідника «Katholisches Sonntagsblatt».[4] Був також радником Конгрегації Пропаганди Віри.[3]
- ↑ а б в г д Catalog of the German National Library
- ↑ Ks. Ludwik Grzebień SJ. Arndt Augustyn // Słownik polskich teologów katolickich… — S. 68.
- ↑ а б в г д Ks. Ludwik Grzebień SJ. Arndt Augustyn // Słownik polskich teologów katolickich… — S. 69.
- ↑ Arndt Augustyn – E-ncyklopedia, Historia Kościoła na Śląsku. silesia.edu.pl. Процитовано 28 липня 2022.
- Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564—1995, Oprac. Ludwik Grzebień i inni. — Kraków 2004.
- Ks. Jan Roth TJ. Arndt Augustyn (1851—1925) // Polski Słownik Biograficzny, Т. 1. — Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, 1935. — S. 160. (пол.)
- Ks. Ludwik Grzebień SJ. Arndt Augustyn // Słownik polskich teologów katolickich, pod. red. ks. Hieronima Eug. Wyczawskiego OFM. — tom 1. — Warszawa 1981. — S. 68—76. (пол.)
|
