Анкара (еялет)
| Анкара | |
| Дата створення / заснування | 1827 |
|---|---|
| Країна |
.svg){kind=small} Османська імперія |
| Замінений на | Анкара |
| На заміну | Анатолія |
| Час/дата припинення існування | 1864 |
 | |
 | |
39°56′ пн. ш. 32°52′ сх. д. / 39.933° пн. ш. 32.867° сх. д.
Еялет Анкара (Ангора) або Бозокський еялет (осман. ایالت آنقره) — адміністративно-територіальна одиниця Османської імперії. Існував у 1827—1864. Утворився з частини Анатолійського еялету. У 1864 році перетворено на вілайєт з такою ж назвою.
З кінця XIV ст. Ангора була санджаком у складі еялету Анатолія. З XVI ст. в османських офіційних паперах стала переважно називатися Акарський санджаком, хоча в європейських залишилася назва Ангорського санджаку. У 1770 році скориставшись кризою в імперії санджакбеї Анкари фактично стали напівнезалежними володарями. Втім до 1775 року боротьба в середині санджаку та відновлення влади центрального уряду призвели до відновлення влади султана на санджаком.
Ліквідація у 1826 році яничарського корпусу дозволило султану Махмуду II розпочати необхідні реформи. У 1827 році було розділено Анатолійський еялет на менші за розміром самостійні провінції. Одним з новоутворених еялетів став Анкарський.
Спочатку головне місто розташовувалося у місті Бозок (сучасний Йозгат). Тому іноді також називається Бозокським еялетом. Втім доволі швидко центр перемістився до Анкари, що мала більш вигідне розташування. З часом еялет перетворився на важливий політичний та економічний центр імперії з огляду на втрату у 1830-х роках Єгипту, Сирії та Палестини, захоплення російських військ на Кавказі та Балканах.
У 1864 році під час нової адміністративно-територіальної реформи еялет перетворено на вілайєт Анкара.
Провінція складалася з 4 санджаків: Анкара, Бозок, Кайсері та Чанкири.
Основу становило сільське господарство. Водночас отримання статусу самостійної провінції позитивно вплинуло на розвиток промисловості. Анкара перетворилася в один з найбільших центрів торгівлі та ремесла на Сході. Особливо уславилася виробництвом сукняних тканин.
- Richard D. Robinson (1963). The First Turkish Republic: A Case Study in National Development. Harvard University Press. ss. 298.
- Robert D. Johnston (2010). The Competitive Geography. Read Books Design, 2010. ISBN 1445531720, 9781445531724
