Балабін Євген Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Балабін Євген Іванович
Народження22 грудня 1879(1879-12-22)
Область Війська Донського, Російська імперія
Смерть27 жовтня 1973(1973-10-27) (93 роки)
Відень, Австрія
Країна Російська імперія
ОсвітаМиколаївське кавалерійське училищеd
Званнягенерал-лейтенант
Нагороди
орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святої Анни III ступеня

Євген Іванович Балабін (нар. 22 грудня 1879, Область Війська Донського — пом. 27 жовтня 1973, Відень) — військовий діяч, донський козак, офіцер Російської імперії, генерал-лейтенант. Учасник Першої світової і Громадянської воєн, революційних подій 1917—1921 років на українських землях. Під час Другої світової війни підтримав німецьку армію в боротьбі з більшовизмом за допомогою козацтва.

Початок військової діяльності

[ред. | ред. код]

Євген Балабін народився на кінозаводському хуторі біля річки Манич (Область Війська Донського; - нині Семикаракорського району Ростовської області Російської Федерації) в родині козацького полковника. Навчався в Донському кадетському корпусі в 1890—1898 рр. та Миколаївському кавалерійському училищі. Випущений хорунжим в 1900 році в Лейб-гвардії козацький Його Величності полк.

У 1904 році був пожалуваний у сотники. У 1908 році отримав військове звання під'єсаул. Через два роки у1910 р. був призначений командиром 3-ї сотні. З 1912 р. — військове звання осавула. У 1913 році  Євген Балабін був призначений командиром сотні Його Величності.

Перша світова війна

[ред. | ред. код]

У 1915 році отримує військове звання полковника. Також  Євгена Балабіна переводять на посаду помічника командира полку по стройовій частині. З 29 квітня 1916 р. він командир 12-го Донського князя Потьомкіна-Таврійського полку. Навесні 1917 р. — за вівагу, проявлену у боях він отримання військове звання генерал-майора. А 19 серпня 1917 року призначений командиром 2-ї бригади 9-ї Донської козацької дивізії. 9 січня 1918 року  Євген Балабін був переведений на посаду начальника цієї дивізії, що знаходилася на той час у місті Новочеркаську.

Революційні події 1918—1920 років

[ред. | ред. код]

У 1918 р.  Євген Балабін перебува на посаді командувача бойовою лінією оборони Новочеркаська. Після обрання Петра Краснова отаманом Війська Донського Євген Балабін призначається членом Донського уряду і завідувачем відділу конярства армії. 20 липня 1919 року наказом по Донському війську він отримав військове звання генерал-лейтенант. А 6 березня 1920 року виїхав з Новоросійська в еміграцію до Константинополя.

Еміграція, Друга світова війна

[ред. | ред. код]

У грудні 1921 року Євген Балабін переїхав до Чехословаччини. З січня 1922 р. по 1938 р. він працював вихователем та викладачем російської гімназії. Після окупації Німеччиною Чехії очолив «Загальнокозацьке Об'єднання у Протектораті Богемія (Чехія) та Моравія». З 1940 року організація об'єднала козацькі організації на території Німеччини, Угорщини та окупованих ними країн і стала іменуватися «Загальнокозацьке Об'єднання в Німецькій імперії, Словаччині та Угорщині», а Євген Балабін став її отаманом (1940—1945 рр.).

У 1944 р. був запрошений Андрієм Власовим до складу Комітету визволення народів Росії. З травня 1945 по травень 1947 років Євген Балабін переховувався поблизу Зальцбурга в Австрії. У червні 1947 року, рятуючись від видачі до СРСР, він виїхав до Південної Америки. Пізніше повернувся на територію Австрії.

Нагороди (в хронологічному порядку)

[ред. | ред. код]

Твори

[ред. | ред. код]
  • Воспоминания: «Далёкое и близкое, старое и новое» ISBN 978-5-9524-3718-0 (рос.)

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина: Олександра В'ячеславівна Воробйова, донька інженера шляхів сполучення (одружилися у 1906 році).

Брат: Микола Іванович Балабін (1868—1918) — полковник, начальник Іркутського губернського жандармського управління (1914—1917 рр.), заарештовував письменника Максима Горького (11 січня 1905 року).

Посилання

[ред. | ред. код]