Очікує на перевірку

Бах Олексій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бах Олексій Миколайович
рос. Алексей Николаевич Бах
Народився5 (17) березня 1857
Золотоноша, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер13 травня 1946(1946-05-13)[1] (89 років)
Москва, СРСР[1]
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьхімік, політик, біохімік
Галузьбіохімія
Відомий завдякибіохімія
Alma materКНУ імені Тараса Шевченка і Імператорський університет Святого Володимира
Знання мовросійська
ЗакладBach Institute of Biochemistry RASd[2], Timiryazev Institute of Plant Physiologyd[2] і Науково-дослідний фізико-хімічний інститут ім. Льва Карпова
ЧленствоАкадемія наук СРСР, Всеросійський центральний виконавчий комітет, Леопольдина і Російська академія наук[3]
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора
Сталінська премія

Олексі́й Микола́йович Бах (нар. 17 березня 1857, Золотоноша — †13 травня 1946) — український хімік і біохімік, академік АН СРСР (з 1929 р). Громадський діяч, академік (з 1929), Герой Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчив Другу київську гімназію. Навчався у Київському університеті (1875—1878), але був виключений за участь у політичних виступах студентів. За участь у революційному русі перебував на засланні (1878—1881); після повернення продовжував революційну діяльність як член партії «Народна воля». Автор широко відомої свого часу популярної книжки «Цар-голод» (1883). У 1885 році після розгрому «Народної волі» виїхав за кордон. Займався науковою роботою у Колеж дю Франс у Парижі (1890). Згодом працював у США (1891—1892), у 1894 році переїхав у Женеву і влаштував хімічну лабораторію у власній квартирі. Розробив теорію повільного окислення у тваринних і рослинних організмах (1897). Був головою Товариства фізичних та природничих наук у Женеві (1916), почесним доктором Лозаннського університету (1917). Повернувся на Батьківщину у 1917 році.

У 1918 році організував хімічну лабораторію у Москві, перетворену згодом у Хімічний інститут ім. Я. Карпова, директором якого був до кінця життя.

У 1935 році заснував Інститут біохімії АН СРСР і був його директором до 1946 року.

Олексій Миколайович Бах по праву вважається засновником широковідомої школи біохімії. Його основні наукові роботи присвячені вивченню хімізму асиміляції вуглецю зеленими рослинами, проблеми окислювальних процесів в живій клітині, вченню про ферменти. Вчений пояснив хімізм процесу асиміляції вуглекислого газу хлорофільними рослинами з утворенням цукру тим, що в основі цього процесу лежить реакція, яка відбувається за рахунок елементів води. О. М. Бах прийшов до висновку, що перекиси грають винятково важливу роль і у процесі дихання, на основі чого він створив перекисну теорію.

Праці

[ред. | ред. код]

Теоретичні праці Баха про ферменти стали науковою основою розвитку соціалістичної харчової промисловості.

Бах був ініціатором створення Фізико-хімічного інституту ім. Карпова, Біохімічного інституту Наркомздоров'я СРСР та Інституту біохімії АН СРСР.

Відзнаки і нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений 4 орденами Леніна. Сталінська премія, 1941. Його ім'я присвоєне Інституту біохімії АН СРСР.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Бах Алексей Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б Рихтер Я. А., Рихтер Т. Я. История ухода академика А.А. Рихтера из Института физиологии растений АН СССР, The History of Academician A.A. Richter Ousting from the Plant Physiology Institute USSR AS (RAS) // Историко-биологические исследования — 2017. — Т. 9, вып. 4. — С. 27–47. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
  3. ↑ Рожнов В. В., Св. В. Найденко История биологической науки в истории академического здания на Ленинском проспекте в Москве, The history of biological science in the history of the academic building on Leninsky Prospekt in Moscow // Историко-биологические исследования — 2021. — Т. 13, вып. 1. — С. 7–23. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2021-11001

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Бах Л. А., Опарин А. И. Алексей Николаевич Бах. М., 1957.
  • Бах Олексій Миколайович // Бурій В. Мій край: система роботи з хімії краєзнавчо-екологічного змісту / Валерій Бурій // Хімія. — К.: Шкільний світ. — 2006. — № 5. — С. 23.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бах_Олексій_Миколайович&oldid=40321350