Бехтерєва Наталія Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бехтерев.
Наталія Бехтерєва
Наталья Петровна Бехтерева
Наталія Петрівна Бехтерєва
Народилася7 липня 1924(1924-07-07)[3][2]
Ленінград, РСФРР, СРСР[3]
Померла22 червня 2008(2008-06-22)[1][2] (83 роки)
Гамбург, Німеччина
ПохованняКомаровське селищне кладовище
Країна СРСР
 Росія
Національністьросіянка
Діяльністьнейрофізіологія
Галузьнейрофізіологія
Alma materСанкт-Петербурзький державний медичний університет
Науковий ступіньдоктор медичних наук і кандидат біологічних наук
ВчителіSchool № 207 (St. Petersburg)d
Відомі учніPavel Bundzend
Знання мовросійська[4]
ЧленствоРосійська академія наук, Академія наук СРСР[5], Австрійська академія наук і Академія медичних наук СРСР[5]
Титулпрофесор, доктор медичних наук, академік АМН СРСР, академік РАН, академік АН СРСР
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
РідБехтерєви
ДітиSvyatoslav Medvedevd[5]
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 2004 Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 1999
Орден Леніна — 1984 Орден Трудового Червоного Прапора — 1975 Орден Дружби народів  — 1994 Орден «Знак Пошани»  — 1967
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда»
Медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда»
Державна премія СРСР — 1985 Золота медаль ВДНГ Золота медаль ВДНГ Срібна медаль ВДНГ

Помилка: неправильне або відсутнє зображення

Наталія Бехтерєва (рос. Наталья Петровна Бехтерева; 7 липня 1924, Ленінград, СРСР — 22 червня 2008, Гамбург, Німеччина) — російський нейрофізіолог, доктор наук медицини з 1959 р., кандидат біологічних наук з 1951 р., професор. Онука В. М. Бехтерєва.

Біографія

[ред. | ред. код]
  • Є представницею древнього вятського роду Бехтерєвих. Дід — В. М. Бехтерєв. Батько — інженер і винахідник Петро Бехтерєв (репресований у 1938 р. як «ворог народу»). Мати — лікар Зінаїда Василівна Бехтерєва репресована і відправлена до табору. Сиротами залишилися троє дітей — Наталя, брат Андрій і молодша сестра. Наталя з братом потрапили в дитячий будинок з тавром «діти ворога народу», молодшу забрали родичі. У другу світову війну Н. П. Бехтерєва жила в блокадному Ленінграді.
  • У 1947 р. закінчила 1-й Ленінградський медичний інститут ім. І. П. Павлова. Аспірантка — в Інституті фізіології ЦНС АМН СРСР.
  • У 1950–1954 рр. працювала молодшим науковим співробітником в Інституті експериментальної медицини АМН СРСР.
  • У 1954-1962 рр. — у нейрохірургічному інституті ім. А. Л. Полєнова МОЗ СРСР (пройшовши шлях від старшого наукового співробітника до керівника лабораторії та заступника директора).
  • З 1962 р. — в Інституті експериментальної медицини АМН СРСР (завідувачка відділу нейрофізіології людини, потім заступник директора з наукової роботи, в.о. директора, з 1970 р. по 1990 р. — директорка).
  • З 1970 р. — член-кореспондент АН СРСР.
  • З 1975 р. — академік АМН СРСР (згодом РАМН).
  • З 1981 р. — академік АН СРСР.
  • З 1990 р. — науковий керівник Центру «Мозок» Академії наук СРСР[6].
  • З 1992 р. — керівник наукової групи нейрофізіології мислення, творчості і свідомості в «Інституті мозку людини» РАН (Санкт-Петербург).
  • Уранці 22 червня 2008 р. в Гамбурзі в лікарні Святого Георга у віці 83 років після тривалої хвороби померла. Похована на цвинтарі в Комарово (селище міського типу в Курортному районі Санкт-Петербурга).

Була обрана віце-президентом Міжнародного союзу фізіологічних наук (1974—1980), віце-президентом Міжнародної організації з психофізіології (1982—1994).

Працювала головним редактором журналу «Фізіологія людини» РАН (1975—1987); міжнародного журналу «International Journal of Psychophysiology» (1984—1994).

Депутат Верховної Ради СРСР 8 скликання. Народний депутат СРСР.

Її син — Святослав Всеволодович Медведєв, директор Інституту мозку людини РАН (з 1990 року), доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент РАН.

Місце поховання Бехтерєвої Н. П.
Місце поховання Бехтерєвої Н. П.

Основні наукові досягнення

[ред. | ред. код]

Праці з дослідження принципів діяльності головного мозку людини в нормі і патології, особливо фізіологічних основ психічної діяльності. Вперше в СРСР застосувала спосіб довгострокового імплантації електродів у мозок людини з діагностичною і лікувальною метою. Отримала повне підтвердження теорії Бехтерєва про мозкову організацію розумової діяльності людини з системою жорстких і гнучких ланок[7]. Відкриттям визнано виявлену Бехтерєвою властивість нейронів підкіркових утворень головного мозку людини реагуючих на смисловий зміст мови, що бере участь як ланки систем забезпечення розумової діяльності[8]. Під її керівництвом створено нову гілку неврології та нейрохірургії — «стереотаксична неврологія» з розробкою новітніх технологій комп'ютерного стереотаксиса. Є автором близько 400 наукових робіт (в тому числі 18 монографій), багатьох розділів у вітчизняних та іноземних керівництві по фізіології. Створила наукову школу, яка налічує велику кількість вчених і лікарів[9].

У ЗМІ (Российская газета) піддавалася критиці, начебто за толерантне ставлення до містики і некоректно поставлені експерименти з перевірки екстрасенсорних здібностей, в тому числі зі сторони «Комісії по боротьбі з лженаукою» РАН[10]. У відповіді Н. П. Бехтерєвої вказано, що інтерв'ю Е. П. Круглякова[ru] містить «прямое оскорбление», у ньому допущені «передергивание, и прямая ложь»[11][12].

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]
  • Орден «Користь, Честь і Слава» (2007) Президія Загальноросійського громадського руху «Парламент Народів Росії».
  • Орден «Серце Данко»(2006) — за особистий внесок у розвиток світової науки, Міжнародний Центр Духовного Єднання, Санкт-Петербург
  • Лауреат премії імені Людвіга Нобеля (2006).
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (14 липня 2004) — за заслуги в науково-медичної діяльності та багаторічну сумлінну працю[13].
  • Лауреат Міжнародної премії Фонду Святого Всехвального апостола Андрія Первозванного з врученням знаків Премії: «Державний Орел» і «Орденська Зірка» (2003).
  • Лауреат вищої нагороди Міжнародного міжакадемічного союзу «Зірка Вернадського» першого ступеня (2003).
  • Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (4 червня 1999) — за великий внесок у розвиток вітчизняної науки, підготовку висококваліфікованих кадрів та у зв'язку з 275-річчям Російської академії наук[14].
  • Орден Дружби народів (11 квітня 1994) — за великий особистий внесок у розвиток медичної науки і підготовку висококваліфікованих фахівців для вітчизняної охорони здоров'я[15].
  • Орден Леніна (1984)
  • Орден Трудового Червоного Прапора (1975)
  • Орден «Знак Пошани» (1967)
  • Золота медаль ВДНГ СРСР (1967, 1974)
  • Срібна медаль ВДНГ СРСР (1976)
  • Медаль Ханса Бергера (Німеччина)
  • Медаль Негрі (Італія)
  • Нагорода імені Мак-Каллох (США)
  • Золота медаль імені В. М. Бехтерєва — за цикл робіт з досліджень нейрофізіологічних основ вищих психічних функцій головного мозку людини.
  • Державна премія СРСР (1985) — за праці з фізіології психічної діяльності, структурно-функціональної організації і біоелектричної активності головного мозку в патології.
  • Почесний член Угорського товариства електрофізіологів з 1968 р.
  • Почесний член Чехословацьких нейрофізіологічного та нейрохірургічного товариств ім. Пуркіньє з 1989 р.
  • Лауреат премії ім. В. Висоцького «Своя колія» (2003)
  • Іноземний член Академії наук Австрії з 1974 р.
  • Іноземний член Академії наук Фінляндії c 1990
  • Іноземний член Американської Академії медицини і психіатрії з 1993 р.
  • Дійсний член Міжнародної Академії наук Екології, Безпеки людини і природи з 1997 р.
  • Член Ради Директорів Міжнародної організації з психофізіології з 1998 р.
  • Почесний доктор СПбГУП (2006)
  • Почесне звання «Людина року» (2004) (з врученням Ордена «В ім'я Росії» і занесенням імені в «Книгу Пошани та Честі Росії» «Літопис славних імен і діянь в ім'я Росії»)
  • Почесний громадянин Санкт-Петербурга (травень 2008)[16].
  • На її честь названа мала планета номер 6074 Сонячної системи[17].

Праці

[ред. | ред. код]
  • «Биопотенциалы больших полушарий головного мозга при супратенториальных опухолях», Медгиз, 1960. 188 с.; 2-е издание — New York, 1962. (рос.)
  • «Болезнь Рейно (клиника, нейропатофизиологические механизмы)», Медгиз, 1965. 189 с. (совместно с Зонтовым В. В., Бондарчук А. В.) (рос.)
  • «Физиология и патофизиология глубоких структур мозга человека», М.-Л., Медицина, 1967. 259 с.; 2-е издание — Der Verlag «Volk und Gesundheit», Berlin, DDR, 1969. (совместно с Бондарчук А. Н., Смирновым В. М., Трохачевым А. И.)
  • «Нейрофизиологические аспекты психической деятельности человека», М.-Л., Медицина, 1971. 120 с. (рос.)
  • «Нейрофизиологические аспекты психической деятельности человека», 2-е издание, переработанное и дополненное, Л., Медицина, 1974. 151 с. Переведено на англ.язык и издано Oxford Univ. Press (USA), 1978.
  • «Мозговые коды психической деятельности», Л., Наука, 1977. 166 с. (совместно с Бундзеном П. В., Гоголицыным Ю. Л.) (рос.)
  • «Устойчивое патологическое состояние при болезнях мозга», Л., Медицина, 1978. 240 с. (совместно с Камбаровой Д. К., Поздеевым В. К.) (рос.)
  • «Здоровый и больной мозг человека», Л., Наука, 1980. 208 с.; переведена на исп.язык: El cerebro humano sano y enfermo. Buenos Aires-Barcelona-Mexico, Editorial Paidos, 1984. 235 p.
  • «Нейрофизиологические механизмы мышления», Л., Наука, 1985. 272 с. (совместно с Гоголицыным Ю. Л., Кропотовым Ю. Д., Медведевым С. В.) (рос.)
  • «Здоровый и больной мозг человека», 2-е издание, переработанное и дополненное. Л., Наука, 1988. 262 с.
  • «Per aspera», Л., Наука, 1990. 145 с. (рос.)
  • «Электрическая стимуляция мозга и нервов у человека» (отв. редактор Н. П. Бехтерева), Л., Наука, 1990. 263 с.
  • «О мозге человека», СПб, изд. НотаБене, 1994, 248 с. (рос.)
  • «О мозге человека (XX век и его последняя декада в науке о мозге человека)», (On the Human Brain. XX century and its last decade in Human Brain Science). СПб, 1997, изд. Нотабене. 67 с.
  • «Магия мозга и лабиринты жизни», СПб, изд. Нотабене, 1999. 299 с. (рос.)
  • «Магия Творчества и психофизиология (Факты, соображения, гипотезы)», (The Magic of Creativity and Psychophysiology. Considerations, thoughts, hypotheses), СПб, 2006. 79 c.
  • «Магия мозга и лабиринты жизни», 2-е изд., переработанное и дополненное. Act ; Сова, М.- СПб.: 2007. 349 с. (рос.)
  • «Лечебная электрическая стимуляция мозга и нервов человека», Под общей редакцией академика Н. П. Бехтеревой. Act ; Сова, М.- СПб.: 2008. — 464 c. (рос.)
  • «The Usefulness of Psychophysiology in Intellectual Life», Honorary Lecture. 14th World Congress of Psychophysiology. The Olympics the Brain. September 8-13, 2008, St.Petersburg, Russia. 24 p. (последняя лекция).
  • Бехтерева Н. Н., «Живой Мозг Человека, и как его исследуют (лекция)». (рос.)

Документальні фільми з її участю

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б http://www.russia-ic.com/news/show/6579/
  2. ↑ а б в Педагоги и психологи мира — 2012.
  3. ↑ а б Бехтерева Наталья Петровна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ а б в Медведев С. В., Кропотов Ю. Д. История одной мечты: Институт мозга человека им. Н.П. Бехтеревой РАН (посвящается столетию со дня рождения академика Н.П. Бехтеревой), The Story of a Dream: N.P. Bekhtereva Institute of Human Brain of the Russian Academy of Sciences (Dedicated to the centenary of the birth of Academician N.P. Bekhtereva) // Историко-биологические исследования — 2023. — Т. 15, вып. 3. — С. 101–120. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24412/2076-8176-2023-3-101-120
  6. ↑ «Панорама TV» СПб, № 37 (894) 2010
  7. ↑ Бехтерева Н. П. Нейрофизиологические аспекты психической деятельности человека. 2-е изд., перераб. и дополн. Л., Медицина, 1974. 151 с.
  8. ↑ Зарегистрировано в Государственном реестре открытий СССР 10 марта 1988 г. за № 347
  9. ↑ Президиум Российской академии наук с глубоким прискорбием извещает, что 22 июня 2008 года на 84-м году ушла из жизни академик Наталья Петровна Бехтерева [Архівовано 29 серпня 2014 у Wayback Machine.]. — 23.06.2008.
  10. ↑ Кругляков Э. П.[ru] Бизнес на невежестве [Архівовано 21 вересня 2008 у Wayback Machine.]: лженаука проникла даже в высшие эшелоны власти // Российская газета. — 2003. — 4 июня. — С. III. — (Рос. науч. газ.) / ref [Архівовано 15 серпня 2020 у Wayback Machine.]
  11. ↑ «Наука, реферируемый журнал, Институт мозга, Бехтерева Н.П». Архів оригіналу за 21 квітня 2009. Процитовано 4 травня 2011.
  12. ↑ Лженаука. Чем она угрожает науке и обществу?. Архів оригіналу за 10 листопада 2007. Процитовано 4 травня 2011.
  13. ↑ Указ Президента РФ от 14 июля 2004 года № 899[недоступне посилання з лютого 2019]
  14. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 4 июня 1999 г. № 701
  15. ↑ Указ Президента РФ от 11 апреля 1994 г. № 687
  16. ↑ Росбизнесконсалтинг. Список почетных граждан Петербурга пополнили два человека : [арх. 27 травня 2009] // Росбизнесконсалтинг. — 21 мая 2008.
  17. ↑ Наталья Бехтерева не любила, когда мозг сравнивали с компьютером. rian.ru (рос.). Архів оригіналу за 4 серпня 2008. Процитовано 4 травня 2011.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Наталья Бехтерева — какой мы её знали: [сборник эссе, очерков] / под общ. ред. С. В. Медведева. — М.: АСТ; СПб.: Сова, 2009. — 256 с.: ил.; 16 с. ил. ISBN 978-5-17-060803-4 (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бехтерєва_Наталія_Петрівна&oldid=41048367