Бо Дерек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бо Дерек
Ім'я при народженніангл. Mary Cathleen Collins
ПсевдоBo Derek
Народилася20 листопада 1956(1956-11-20)[1][2] (67 років)
Лонґ-Біч, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США
Країна США
Діяльністькінопродюсерка, кіноакторка, модель, автобіограф, телеакторка
Alma materNarbonne High Schoold і колледж Ель-Каміноd
Знання мованглійська
ЧленствоDaughters of the American Revolutiond
Роки активності1973 - дотепер
У шлюбі зJohn Derekd і Джон Корбетт[3]
Зріст1,6 м[4]
Волоссябіляве волосся
Очіблакитні
Нагороди
IMDbID 0000137
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дерек (значення).

Бо Дерек (уроджена Мері Кетлін Коллінз; нар.. 20 листопада 1956, Лонґ-Біч, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США)[5] — американська актриса та модель, найбільш відома своєю проривною роллю в романтичній комедії «10» (1979). Також знялася у фільмах Річарда Ленга «Зміна пір року» (1980), «Фантазії», «Тарзан, людина-мавпа» (обидва 1981), «Болеро» (1984) і «Привиди не можуть» (1989): усі чотири режисером яких був її перший чоловік Джон Дерек. У 1998 році вона овдовіла, а в 2020 році вийшла заміж за актора Джона Корбетта.

Ранній життєпис

[ред. | ред. код]

Дерек народилася 1956 року під іменем Мері Кетлін Коллінз у Лонг-Біч, Каліфорнія. Її батько, Пол Коллінз, був керівником Hobie Cat, а мати, Норма (уроджена Вайт), була візажистом і перукарем Енн-Маргрет. Батьки Коллінз розлучилися, а її мати вдруге вийшла заміж за каскадера Боббі Басса. Вона росла з трьома братами та сестрами: двома сестрами та братом.[6]

Коллінз відвідувала Нарбоннську середню школу та школу Джорджа С. Паттона, обидві в Харбор-Сіті, Каліфорнія. У 1985 році в інтерв'ю «Late Night with David Letterman» вона зазначила:

Ну, я насправді не хотіла кидати навчання. Ну, що сталося, я вам розповім, що сталося ... Я як місяць ходила до школи; Я пішла на пляж, і мене спіймали... Потім я почала повертатися до школи, і мені це дуже сподобалося... а потім я брала участь у зйомках цього фільму з Джоном у Греції ...[7]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Акторка

[ред. | ред. код]

Під час навчання в Нарбоннській середній школі в 16-річному віці у 1973 році Коллінз пройшла прослуховування на головну жіночу роль у фільмі Джона Дерека «Одного разу кохання», малобюджетній романтичній драмі, дія якої відбувається в Греції. Хоча Дерек розглядав роль Коллінз, він вважав, що її природне світле волосся погано підходить для персонажа, який він бачив як брюнетку. Проте він запропонував Коллінз роль за умови, що вона пофарбує волосся в темний колір.[6][8] Коллінз погодилася і увійшла до акторського складу. Під час постпродакшну в Мюнхені фільм було знято, і його вилучила німецька кінолабораторія. Він залишався в сховищі кілька років, поки не був проданий продюсеру Кевіну Кассельману. Спроби Кассельмана розповсюдити фільм у всьому світі спонукали Дерека та Коллінз домагатися заборони на його випуск. Зрештою вони відмовилися від будь-яких судових позовів, вирішивши, що вони не варті їхнього часу та зусиль.[9][10] Фільм нарешті вийшов у прокат у 1981 році під новою назвою «Фантазії», після чого отримав негативні відгуки.[10][11]

Під час цих подій Коллінз мала сексуальні стосунки з Джоном Дереком, який був на 30 років старший за неї та все ще був одружений на актрисі Лінді Еванс. Після розлучення з Еванс Дерек переїхав до Німеччини з Коллінз, де він не підлягав судовому переслідуванню згідно із законами Каліфорнії про зґвалтування — причина в тому, що Коллінз не досягла віку згоди в США.[12]

У 1976 році, у віці 19 років, Коллінз вийшла заміж за Джона Дерека. Відтоді вона була відома професійно як Бо Дерек: поєднання її колишнього сценічного імені Бо Шейн[13] й імені після одруження Дерек.[8]

У 1977 році режисер Майкл Андерсон запропонував Дерек невелику роль у своєму фільмі жахів «Косатка — косатка», в якому героїні Дерека відкусила ногу головна героїня.[14]

У 1979 році Дерек була обрана замість Мелані Ґріффіт, Хізер Томас, Тані Робертс та кількох інших на роль Дженні Хенлі в романтичній комедії «10». Режисер Блейк Едвардс у фільмі зняв Дадлі Мура в ролі чоловіка середнього віку, який вважає персонаж Дерека ідеальною жінкою, тобто ідеальною десяткою. Поява Дерека у сновидінні, яка біжить до Мур у облягаючому суцільному купальнику нюдового кольору, започаткувала її статус основного секс-символу. Фільм «10» не дивлячись на критику мав фінансовий успіх.[15] За свою роль у фільмі Дерек була номінована на премію «Золотий глобус» як «Нова зірка року», але в підсумку програла Бетт Мідлер за її роль в «Розі»[16]

Після «10» Дерек отримала роль у фільмі Річарда Ленга «Зміна пір року» (1980), драматично-комедійному фільмі, в якому також знялися Ширлі Маклейн та Ентоні Гопкінс. Дерек зіграла студентку коледжу, яка закрутила роман зі своїм старшим, одруженим професором. «Зміна пір року» мав лише помірний касовий успіх, критики оцінили його та гру Дерека несхвально («Єдина приваблива гра міс Маклейн»).[17]

У 1981 році Дерек зіграла головну роль у фільмі MGM «Тарзан, людиноподібна мавпа» з рейтингом R, що стала її першою головною роллю в головному голлівудському фільмі. У фільмі режисера Джона Дерека мало розповідається про Тарзана, а натомість зосереджується увага на персонажі Дерек, Джейн Паркер, і, зокрема, на фізичних якостях Дерек. Вона з'являється оголеною у двох сценах[18], в одній з яких її купають і розмальовують тіло. Напередодні випуску «Тарзана, людиноподібна мавпа», на MGM і дистриб'ютора фільму United Artists було подано позов про судову заборону Едгара Райса Берроуза, який стверджував, що фільм порушує їхні авторські права та виходить за межі ліцензійної угоди 1931 року («Угода 1931 року»), яка дозволила MGM використовувати Тарзана та інших персонажів Берроуза у фільмі 1932 року «Тарзан — людина-мавпа». Угода передбачала, що MGM може створювати ремейки лише за умови збереження сюжету фільму 1932 року.[18] Переглянувши докази, Федеральний окружний суд у Нью-Йорку постановив, що (1) хоча «Тарзан, людиноподібна мавпа» (1981) потребує деякого редагування, щоб пом'якшити сексуальний вміст,[19] оголеність Дерек сама по собі принципово не змінює наратив фільму[18] і (2) зведений до основних інцидентів, як фільм 1981 року, так і його попередник 1932 року «базуються, по суті, на одній історії».[18] Було також визначено, що ліцензія на авторське право MGM не підлягає припиненню, оскільки законодавчі процедури, які регулюють процес, ніколи не дотримувалися. Відповідно, суд виніс рішення проти майна Берроузів і відхилив їхній запит про судову заборону.[18] Незважаючи на те, що «Тарзан, людиноподібна мавпа» отримав негативні відгуки, фільм став успішним у прокаті, зібравши понад 35 мільйонів доларів від продажу квитків і став 15-м найкасовішим фільмом 1981 року.[20] За виконання ролі Джейн Паркер Дерек розділила нагороду «Золота малина» за головну жіночу роль разом із Фей Данавей, причому остання за головну роль Джоан Кроуфорд у фільмі «Найдорожча мати».

Потім Дерек знялася в еротичній комедійній драмі «Болеро» (1984). Знову режисером був Джон Дерек, «Болеро» досліджує сексуальне пробудження головної героїні та її подорож навколо світу, щоб знайти ідеального першого коханця та залишитися незайманою. Сексуальний характер і значне використання оголеного тіла принесли фільму рейтинг X, який традиційно присвоюють порнографічним або надзвичайно насильницьким фільмам жахів. Критичні рецензії на «Болеро», включно з грою Дерек, були негативними («Бо Дерек була б набагато привабливішою, якби вона менш старанно намагалася догодити»)[21], і фільм не зміг окупити витрати на виробництво. За гру в «Болеро» Дерек отримала свою другу нагороду «Золота малина» за головну жіночу роль. Фільм також отримав нагороди «Золота малина» як найгірший фільм, найгірший режисер (Джон Дерек), найгірший сценарій (Джон Дерек), найгіршу нову зірку (Олівія Д'Або) та найгіршу музику (Пітер Бернстайн та Елмер Бернстайн).

У 1987 році Дерек об'єдналася зі Стівеном Полом із торгового агентства Paul Entertainment, щоб продати ще не випущений повнометражний фільм «Лицар кохання», у якому вона мала зіграти головну роль, але проєкт так і не був реалізований.[22]

Після п'ятирічної перерви Дерек повернулася до повнометражного кіно у фантастичній комедійній драмі «Привиди не можуть» (1989). Остання співпраця Дерек з її чоловіком як режисером, Ghosts Can't Do It була провальною як з точки зору критики («кінематографічна гидота»)[23] так і з фінансової точки зору.[24] Принісши Дерек її третю нагороду «Золота малина» за найгіршу жіночу роль, фільм також отримав нагороди «Золота малина» за найгірший фільм, найгіршого режисера (Джон Дерек) і найгіршого актора другого плану (Дональд Трамп).

Дерек в 1998 році

Після «Привиди не можуть цього» Дерек знявся в телевізійних фільмах «Гарячий шоколад» (1992) і «Зруйноване зображення» (1994), а також у фільмі «Жінка бажання» (1994). За роль у комедійному фільмі «Тюхтій Томмі» 1995 року Дерек була номінована на премію «Золота малина» як найгірша акторка другого плану, але зрештою програла Мадонні за її гру в «"Чотирьох кімнатах».

У 1998 році Дерек знялася в чотирьох епізодах телесеріалу «Вітер на воді». У 1999 році вона з'явилася на шоу Дрю Кері.

На 20-й церемонії вручення премії «Золота малина» у 2000 році Дерек була номінована як «Найгірша акторка століття», розділивши номінацію з Мадонною (переможницею), Брук Шилдс, Елізабет Берклі та Піа Задора.

На початку 2000-х років Дерек знялася ще в декількох повнометражних фільмах, включаючи "Застиглі від страху " (2000), «Майстер маскування» (2002), за який вона отримала свою другу номінацію на «Золоту малину» як найгірша акторка другого плану, і «Найрозшукуваніші в Малібу» (2003).. Вона також зіграла гостьові ролі в телешоу Family Law, Queen of Swords, Two Guys, a Girl and a Pizza Place, Lucky, Still Standing та 7th Heaven.

У 2006 році Дерек знялася в 40 епізодах 65-серійної теленовели «Будинок моди». У 2012 році вона знімалася в «C.S.I.: Місце злочину Маямі».

У 2015 році Дерек зіграла головну роль у фільмі жахів Sharknado 3: Oh Hell No!

Політика

[ред. | ред. код]

Дерек, яка називає себе незалежною,[25] підтримувала президентські кампанії Джорджа Буша-старшого та його сина Джорджа Буша-молодшого.[25] У 2000 і 2004 роках вона була присутнім на національному з'їзді Республіканської партії[26][27] Дерек також з'являлася на публічних заходах разом із конгресменом-республіканцем Девідом Драйером із Південної Каліфорнії.

У 2006 році Дерек був призначений президентом Джорджем Бушем до Ради опікунів Центру виконавських мистецтв імені Джона Ф. Кеннеді в Операційному комітеті. Коли голову апарату Білого дому Джошуа Болтена запитали про його стосунки з Дерек у випуску Fox News Sunday з Крісом Воллесом 30 квітня 2006 року, Болтен сказала, що вона була другом і «хорошим прихильником президента».[28]

Дерек голосувала за Барака Обаму в 2008 році[25].

У 2012 році Дерек підтримала Мітта Ромні на пост президента.[29]

У 2020 році в інтерв'ю виданню Variety, коли її запитали, кого вона підтримує на майбутніх президентських виборах, Дерек пояснила: «Я більше не говорю про те, за кого я голосую. Я підтримала Буша 43 і стала однією з дівчат з плакатів для республіканці. Але я незалежний політик. Я не хочу, щоб на мене наклеювали ярлики як те чи інше».[30] Згадуючи камео Дональда Трампа у фільмі «Привиди не можуть» 1989 року, Дерек сказала, що ця роль була написана спеціально під нього і що «він був чудовий».[30]

Інша діяльність

[ред. | ред. код]

У 1980 році світлини з Дерек двічі з'являлися в журналі Playboy ; її фото публікувалися знову в 1981, 1984 і 1994 роках[31]

У 2016 році Дерек планувала взяти участь у шоу просмаження Comedy Central Роба Лоу[32], але вона не змогла бути присутнім через конфлікт розкладів.[33]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Власниця коней та активістка

[ред. | ред. код]

Любитель коней і ентузіаст верхової їзди з дитинства, Дерек володіє андалузькими кіньми та є речником кампанії Інституту захисту тварин, спрямованої на припинення забою коней шляхом прийняття федерального законодавства та законодавства штату. 5 лютого 2002 року вона опублікувала свою автобіографію під назвою «Уроки верхової їзди: все, що має значення в житті, я навчилася у коней» (ISBN 0-06-039437-4). Дерек також працює в Каліфорнійській раді з перегонів.

Підтримка поранених ветеранів

[ред. | ред. код]

З 2001 року Дерек виконує обов'язки Національного почесного голови спеціальних заходів у справах ветеранів.[34] Вона є завзятим прихильником Національної клініки зимових видів спорту для ветеранів-інвалідів у Сноумасс-Віллідж, штат Колорадо.[35]

У 2003 році Дерек отримала найвищу відзнаку VA від міністра у справах ветеранів Ентоні Принсіпі. Вона регулярно бере участь у турах Об'єднаних військовослужбовців, за що Асоціація сил спеціального призначення на7городила її почесним Зеленим беретом.[36]

Батько Дерек, Пол Коллінз, був радистом під час Корейської війни. Її вітчим, Боббі Басс, і її покійний чоловік, Джон Дерек, обидва були ветеранами війни.[35]

Захист дикої природи

[ред. | ред. код]

Дерек уже 18 років працює в екологічній агенції WildAid, яка надає кошти на захист акул і відмовляє людей від покупки продуктів дикої природи. 13 серпня 2020 року вона була гостем тижня акул на Discovery Channel.[37][38]

Особисте життя

[ред. | ред. код]
Бо Дерек з чоловіком Джоном Дереком і Чандран Рутнам

Після того, як Мері Коллінз почала стосунки з Джоном Дереком, коли їй було 16 років, вони переїхали до Німеччини, де Джон не підлягав судовому переслідуванню згідно із законами Каліфорнії про зґвалтування. Вони повернулися до США незабаром після 18-річчя Мері і одружилися в 1976 році. Вони залишалися одруженими до смерті Джона від серцевої недостатності в 1998 році[39]

З 2002 року Дерек має стосунки з актором Джоном Корбеттом, з яким живе на ранчо в Санта-Барбарі, Каліфорнія.[30] Вони одружилися в грудні 2020 року[40].

У ролях

[ред. | ред. код]

Фільми

[ред. | ред. код]
Рік Фільми Роль Примітки
1977 косатка Енні Aka Orca: The Killer Whale у деяких випусках
1979 10 Дженні Хенлі Номінація — Золотий глобус за нову зірку року — актриса
1980 Зміна пір року Ліндсі Рутледж
1981 Фантазії Анастасія Зазначена як: Кетлін Коллінз
Він же «Одного разу кохання», «Одного разу», «Одного разу кохання», «Одного разу», і «Фантазії Бо Дерек»[10]
1981 Тарзан, людиноподібна мавпа Джейн Паркер Премія «Золота малина» за найгіршу жіночу роль
1984 Болеро Ейр «Мак» МакГіллівері
1989 Привиди не можуть цього зробити Кеті О'Дейр Скотт
1992 Согнандо ла Каліфорнія себе
1993 Жінка бажання Христина Форд
1995 Тюхтій Томмі Беверлі Баріш-Бернс Каллахан Номінація — «Золота малина» за найгіршу жіночу роль другого плану
2001 Сонячна буря Вікторія Уоррен
2001 Замерзлий від страху Кетрін Салліван
2001 Жахи 101 Міс Еллісон Джеймс
2002 Майстер маскування себе Поява камеї
Номінація — «Золота малина» за найгіршу жіночу роль другого плану
2003 Найбільш розшукуваний Малібу Бесс Глакман
2003 Бум себе Поява камео
2017 5 весіль Менді Сінгх Далівал

Телебачення

[ред. | ред. код]
Рік Програма Роль Примітки
1992 Гарячий шоколад Бі Джей Кессіді Телевізійний фільм
1994 Зруйноване зображення Хелен Алгуд Телевізійний фільм
1998 Вітер на воді Сіель Конноллі 3 епізоди
1999 Шоу Дрю Кері себе 1 епізод
2000 Сімейне право Камілла Веллер 1 епізод
2000 Королева мечів Мері Роуз 1 епізод
2000 Вбивство на Каннському кінофестивалі Тада Прайс Телевізійний фільм
2001 Два хлопця, дівчина і піцерія Сьюзан Берген 3 епізоди
2003 Щасливчик Джоан 1 епізод
2005 Усе ще стоїть Місіс Роуз Гранді 1 епізод
2003-2005 7-е небо Місіс Кінкерк 3 епізоди
2005 Хрестоносець Нікола Маркем Телевізійний фільм
2006 Будинок Моди Марія Джанні 40 серій
2011 Полювання на I-5 Killer Сівер Телевізійний фільм
2012 Чак себе 1 епізод
2012 C.S.I.: Місце злочину Маямі Джоанна Торінг 1 епізод
2015 Sharknado 3: Ой, біса, ні! Мей Векслер Телевізійний фільм
2018 Останній торнадо акули: якраз вчасно Мей Векслер Телевізійний фільм
2018 Різдвяна пастка, також Різдво в серці Ельза Джентрі Телевізійний фільм
2020 JL Family Ranch 2: Весільний подарунок Клаудія Телевізійний фільм
2023 Маска Співачка: Adivina quién canta Сирена/Сама 2 епізоди

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]

Золотий глобус

[ред. | ред. код]
Рік Категорія Номінована робота Результат
1980 рік Нова зірка року в кіно — жінка 10 Номінація

Золота малина

[ред. | ред. код]
Рік Категорія Номінована робота Результат
1981 Найгірша акторка Тарзан, людиноподібна мавпа Перемога
1984 Найгірша акторка Болеро Перемога
1990 Найгірша акторка Привиди не можуть цього зробити Перемога
Найгірша акторка десятиліття Тарзан, людиноподібна мавпа

Болеро

Перемога
1995 Найгірша акторка другого плану Тюхтій Томмі Номінація
2000 Найгірша акторка століття Тарзан, людиноподібна мавпа

Болеро

Тюхтій Томмі

Привиди не можуть цього зробити

Номінація
2002 Найгірша акторка другого плану Майстер маскування Номінація

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ GeneaStar
  3. ↑ https://edition.cnn.com/2021/08/04/entertainment/bo-derek-john-corbett-secret-wedding-scli-intl/index.html
  4. ↑ https://www.playboyplus.com/profile/bo-derek
  5. ↑ Bo Derek. AllMovie. Процитовано 1 лютого 2018.
  6. ↑ а б Bo Derek. Biography. 9 May 2003. A&E Network.
  7. ↑ Bo Derek Doesn't Care For Hollywood | Letterman на YouTube
  8. ↑ а б CNN Transcript − LARRY KING LIVE: Bo Derek Talks About Hollywood and Life After John. CNN. 10 березня 2000. Процитовано 20 листопада 2021.
  9. ↑ Fantasies Uncovered. Los Angeles Times. 31 серпня 1986. Процитовано 27 квітня 2023.
  10. ↑ а б в AFI | Catalog − Fantasies. AFI Catalog. Процитовано 6 серпня 2023.
  11. ↑ Young Bo Derek In 'Fantasies'. The New York Times. 7 листопада 1981. Процитовано 13 червня 2017.
  12. ↑ Heating Up With John and Bo Derek. The Washington Post. 29 січня 1980. Процитовано 6 вересня 2023.
  13. ↑ Director John Derek Dies. The Washington Post. 24 травня 1998. Процитовано 19 вересня 2021.
  14. ↑ Orca - The Killer Whale. Fandango. Процитовано 13 червня 2017.
  15. ↑ Top 1979 Movies at the Domestic Box Office. Nash Information Services LLC. Процитовано 13 червня 2017.
  16. ↑ Winners & Nominees 1980. The Golden Globes. Hollywood Foreign Press Association. Архів оригіналу за 19 січня 2018. Процитовано 29 квітня 2023.
  17. ↑ 'Change of Seasons,' Bo Derek vs. Miss MacLaine. The New York Times. 19 грудня 1980. Процитовано 13 червня 2017.
  18. ↑ а б в г д Burroughs v. Metro-Goldwyn-Mayer, Inc. Casetext.com. Процитовано 11 травня 2023.
  19. ↑ AFI | Catalog − Tarzan, The Ape Man. AFI Catalog. Процитовано 6 серпня 2023.
  20. ↑ 1981 Yearly Box Office Results – Box Office Mojo. Box Office Mojo. Процитовано 19 липня 2016.
  21. ↑ Film: Bo Derek in 'Bolero'. The New York Times. 1 вересня 1984. Процитовано 13 червня 2017.
  22. ↑ Bo Derek To Flog Film With Paul Entertainment; Voight Now Shareholder. Variety. 25 лютого 1987. с. 106.
  23. ↑ Ghosts Can't Do It. Allmovie. Процитовано 13 червня 2017.
  24. ↑ Your Movie Sucks. ultimatemovierankings.com. 7 січня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  25. ↑ а б в Bo Derek Dispels the Belief She's Republican: 'I'm Independent. I Voted for Obama'. Hollywood Reporter. 16 січня 2012. Процитовано 16 травня 2020.
  26. ↑ Bo Geste: Ms. Derek and Her Handler Do Their Best for George W. Bush. The Wall Street Journal. 4 серпня 2000. Процитовано 9 липня 2023.
  27. ↑ Brooks & Dunn are GOP headliners. NBC News. Процитовано 9 липня 2023.
  28. ↑ Transcript: White House Chief of Staff Josh Bolten on 'FNS. Fox News. 13 січня 2015. Процитовано 26 січня 2023.
  29. ↑ Cottle, Michelle (14 червня 2012). The GOP's Two-Faced Celeb Bashing of Obama's Parker-Wintour Fundraiser. The Daily Beast. Процитовано 19 липня 2016.
  30. ↑ а б в Malkin, Marc (14 серпня 2020). Bo Derek Looks Back on Her Career, Past Relationships and Acting With Trump. Variety (амер.). Процитовано 5 квітня 2021.
  31. ↑ The 50 Hottest Celebrities Who've Posed For Playboy. Complex. 23 лютого 2013. Процитовано 13 червня 2017.
  32. ↑ Peyton Manning, Bo Derek, Rob Riggle set to roast Rob Lowe. Процитовано 19 серпня 2016.
  33. ↑ How Rob Lowe prepped for his Roast. Entertainment Weekly. Dotdash Meredith. Процитовано 1 вересня 2016.
  34. ↑ Bo Derek To Serve as 2005 Honorary Chairperson of VA’s National Rehabilitation Special Events. Процитовано 10 квітня 2023.
  35. ↑ а б Nolasco, Stephanie (30 серпня 2020). Bo Derek reflects on giving back to American veterans: ‘There’s just so much we don’t do for our heroes’. Процитовано 10 квітня 2023.
  36. ↑ Bo Derek named honorary Green Beret. Архів оригіналу за 13 серпня 2007. Процитовано 18 січня 2008.
  37. ↑ Josh Gates Tonight: Are We Having Fin Yet? | Expedition Unknown. Discovery (амер.). Процитовано 15 серпня 2020.
  38. ↑ Bo Derek. WildAid (амер.). Процитовано 15 серпня 2020.
  39. ↑ Vallance, Tom (25 травня 1998). Obituary:John Derek. The Independent. Процитовано 15 січня 2012.
  40. ↑ Surprise! John Corbett and Bo Derek Wed Last Year: 'After 20 Years We Decided to Get Married'.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бо_Дерек&oldid=43399920