Джоан Кроуфорд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джоан Кроуфорд
англ. Joan Crawford
Джоан Кроуфорд 1936 р.
Джоан Кроуфорд 1936 р.
Ім'я при народженні Люсілль Фей Ле-Сюр
Lucille Fay LeSueur
Інші імена Біллі Кассін
Народилася 23 березня 1904(1904-03-23)
Сан-Антоніо, Техас
Померла 10 травня 1977(1977-05-10) (73 роки)
Нью-Йорк
  • рак підшлункової залози
  • Поховання
    Громадянство Flag of the United States.svg США
    Діяльність акторка, танцюристка
    Роки діяльності 19251972
    Чоловік Дуглас Фейрбенкс мол. (1929—1933)
    Френчот Тоун (1935—1939)
    Філіп Террі (1942—1946)
    Альфред Стіл (1956—1959)
    Брати / сестри Hal LeSueur[d]
    IMDb nm0001076
    Автограф Joan Crawford Signature.svg
    Нагороди та премії
    Оскар, «найкраща актриса» (1945, «Мілдред Пірс»)
    Золотий глобус за життєве досягнення (1970)
    NBR «найкраща актриса» (1945, «Мілдред Пірс»)

    Джоан Кроуфорд у Вікісховищі?

    Джоан Кроуфорд (англ. Joan Crawford МФА[ˈd͡ʒoʊ̯n ˈkrɔfɚd] Джо́вн Кро́ферд, справжнє ім'я — Люсілль Фей Ле-Сюр, англ. Lucille Fay LeSueur; 23 березня 1904 — 10 травня 1977) — американська акторка німого й звукового кіно, танцюристка, лауреат премій «Оскар» і «Золотий глобус». Займає 10-те місце у рейтингу найкращих кіноактрис, складеному Американським інститутом кіномистецтва.

    Кроуфорд почала кар'єру в шоу-бізнесі як танцюристка на Бродвеї; у 1925 підписала контракт з кінокомпанією Metro-Goldwyn-Mayer та спочатку виконувала епізодичні ролі у кінофільмах. Здобула популярність у 1930-x, конкуруючи з Нормою Ширер і Гретою Гарбо. Часто грала ролі працелюбних молодих жінок, що знаходять успіх у любові та фінансах (ці історії мали популярність серед аудиторії епохи Великої депресії), а також владних та жорстких жінок. У 1940-x Кроуфорд залишалася однією з визначних голлівудських актрис і найвисокооплачуваніших жінок у США.

    За головну роль у картині «Мілдред Пірс» Кроуфорд отримала премію «Оскар» і одні з найсприятливіших рецензій критиків за всю свою кар'єру.

    З 1955 брала участь у керівництві компанії PepsiCo, власником якої був її чоловік Альфред Стіл. Після його смерті у 1959 продовжувала його діло до 1973 року. У 1960-x знімалася у кіно рідше і після кінострічки «Trog» 1970 року завершила кінокар'єру.

    Померла від раку 10 травня 1977 у Нью-Йорку.

    Була одружена чотири рази, усиновила п'ятьох дітей.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Ранні роки[ред. | ред. код]

    Люсіль Фей ЛеСюр (англ. Lucille Fay LeSueur) народилася 23 березня у місті Сан-Антоніо, штат Техас. Точний рік народження Кроуфорд невідомий, дані різняться. Достеменно відомо тільки те, що майбутня актриса народилася не раніше 1904-го та не пізніше 1908 року. Її батьки розлучилися або ще до її народження або незабаром після; так чи інакше, дівчинку виростила мати, яка згодом ще кілька разів виходила заміж. Мати Кроуфорд згодом вийшла заміж за Генрі Дж. Кассіна (цей шлюб вказаний в переписі населення, як перший для матері Кроуфорд, ставлячи під сумнів чи Томас ЛеСюр і Анна Белл Джонсон коли-небудь були одруженні). Сім'я жила в Лоутоні, штат Оклахома, де Кассін управляв оперним театром. Молода Люсіль, як повідомляється, не підозрювала, що Кассін, якого вона називала «тато», не був її біологічним батьком, поки її брат Хел не сказав їй цього. Нестабільність її сімейного життя вплинуло на її освіту і її навчання ніколи не виходило за рамки початкової школи.

    Її метою було стати танцівницею. Однак, в один прекрасний день, в спробі уникнути уроку гри на фортепіано, вона зістрибнула з ґанку свого будинку і порізала ногу розбитою пляшкою з-під молока. У неї було три операції і вона була не в змозі навчатися в початковій школі протягом 18 місяців. Зрештою вона повністю одужала і повернулася до танців. Кассін був звинувачений в розтраті і хоча виправданий в суді, був занесений в чорний список в Лоутоні, і сім'я переїхала в 1916 році в Канзас-Сіті, штат Міссурі. В Канзас-Сіті Кроуфорд навчалася в католицькій академії Святої Агнеси. Пізніше, після того, як її мати і вітчим розлучилися, вона залишилася в академії, як робоча студентка. Потім вона перейшла до Рокінгемскої академії, також як робоча студентка. У 1922 році вона поступила в Стівенс-колледж в місті Колумбія, штат Міссурі. Вона відвідувала цей заклад лише протягом чотирьох місяців, після чого вона усвідомила, що не готова до вступу в коледж. У 1923 році вона виграла аматорський конкурс естрадних виконавців в Канзас-Сіті і поїхала виступати в клубах Чикаго, Детройта і Нью-Йорка.

    Кар'єра[ред. | ред. код]

    Початок кар'єри[ред. | ред. код]

    Під ім'ям Люсіль ЛеСюр, Кроуфорд почала танцювати в подорожніх ревю і була помічена в Детройті продюсером Джейкобом Дж. Шубертом. В 1924 році Шуберт поставив кордебалет Невинні очі в театрі Зимовий сад на Бродвеї в Нью-Йорку. Разом з  Кроуфорд виступав саксофоніст по імені Джеймс Велтон. Вони нібито одружилися в 1924 році і жили разом протягом декількох місяців, хоча цей шлюб вона ніколи не згадувався в більш пізньому віці. 24 грудня 1924 Metro-Goldwyn-Mayer запропонував Кроуфорд контракт на $ 75 на тиждень.

    На самому початку 1925 року вона вирішує спробувати щастя в Голлівуді і майже відразу отримує роль у фільмі «Дівочі посиденьки», з СейЗу Піттс в головній ролі. Вона підписує договір зі студією «Metro-Goldwyn Pictures» і за наполяганням студії бере постійний псевдонім «Джоан Кроуфорд». Вона ненавиділа ім'я Кроуфорд, кажучи, що воно звучить як «рак». У тому ж році вона з'явилася в невеликих ролях у фільмах Весела вдова і Старий одяг.

    Самореклама і перші успіхи[ред. | ред. код]

    Як згадує сценарист MGM Фредерік Сагор Маас : «Ніхто не робив Джоан Кроуфорд зіркою. Джоан Кроуфорд стала зіркою, бо Джоан Кроуфорд вирішила стати зіркою». Вона почала відвідувати танці в післяобідній час в готелях по всьому Голлівуду, де вона часто вигравала танцювальні конкурси у стилі чарльстон і блек боттом.

    Її стратегія спрацювала, і MGM взяла її у фільми, де вона вперше справила враження на глядачів. У тому ж році, Кроуфорд працювала в Леді ночі, з Нормою Ширер в головній ролі. Кроуфорд була використана як двійник для Ширер і її обличчя не показували. Кроуфорд хотіла ролі, які грала Ширер, але чоловік Ширер, продюсер Ірвінг Тальберг, гарантував їй головні ролі у всіх фільмах MGM. «Як я можу конкурувати з Нормою?, — казала Кроуфорд, — Вона спить з босом».

    Наступного року, Кроуфорд булп названа однією з Молодих зірок, разом з Мері Астор, Мері Брайан, Долорес Костелло, Долорес дель Ріо, Джанет Гейнор, і Фей Рей. У 1926 році вона знялась у фільмі Париж. Вона мала романтичні відносини з деякими провідними зірками MGM, серед них Рамон Новарро, Вільям Хайнс, Джон Гілберт і Тім Маккой. Крім того, в 1927 році, вона з'явилася разом зі своїм хорошим другом, Вільямом Хейнсом у фільмі Весняна лихоманка, який був першим з трьох фільмів, в яких вони працювали разом. Однак справжній успіх приходить до неї тільки після виконання головної ролі у фільмі «Наші танцюючі дочки» (1928), за яким слідують ще кілька успішних фільмів.

    3 червня 1929, Кроуфорд одружилися з Дугласом Фербенксом-молодшим в римо-католицькій церкві на Манхеттені, хоча ні один не був католиком. Фербенкс був сином Дугласа Фербенкса і пасинок Мері Пікфорд, вони були проти шлюбу і не запросити пару у свій будинок, протягом восьми місяців після вступу в шлюб. У тому ж році вона знялася у своєму останньому німому фільмі Наші сучасні дівчата, і знялася в своєму першому звуковому кіно Неприручений, з Робертом Монтгомері в головній ролі.

    У 1930-х роках її кар'єра розвивалася успішно, вона залишалася однією з провідних актрис студії «MGM» і знялася в таких важливих фільмах, як «Слизькі перли» (1931), «Гранд-готель» (1932), «Седі МакКі» (1934), «Дами більше не потрібно» (1935) і «Любов у бігах» (1936). Також актриса стала прототипом для створення образу Злої королеви для мультфільму компанії «Walt Disney» «Білосніжка і сім гномів» (1937).

    Перехід до Warner Brothers[ред. | ред. код]

    В 1943 році Джоан Кроуфорд покидає «MGM», оскільки студія перестала пропонувати їй ролі, що відповідають її потребам, і переходить до «Warner Brothers». 1 липня 1943 року за $ 500 000 Кроуфорд підписує з Warner Brothers угоду на три фільми. Кроуфорд казала, що одною з головних причин підписання контракту з Warner Brothers було, бажання грати роль «Метті», в запланованій екранізації роману Едіт Вортон Ітан Фром 1944 року.

    Кадр з фільму Мілдред Пірс

    Співпраця з цією студією приносить актрисі її єдиний «Оскар» за головну роль у фільмі «Мілдред Пірс» (1945). Успіх Мілдред Пірс відродив кінокар'єру Кроуфорд. Протягом декількох років, вона була однією з найбільш шанованих і найуспішніших актрис в Голлівуді. У 1946 році вона знялася разом з Джоном Гарфілд у фільмі Гумореска, в романтичній драмі про кохання між літньою жінкою і молодим чоловіком. Вона знялася разом з Ван Гефліном у фільмі Одержима (1947), за яку вона отримала другу номінацію на Оскар, хоча вона і не виграти. Заслуживши згодом за свої ролі ще одну номінації, але так і не отримавши премії, Кроуфорд на початку 1950-х починає зніматися все менше і з істотно меншим успіхом. До цього часу вона відчула, що Warners втратив до неї інтерес, і вона вирішила, що настав час рухатися далі. У 1953 році вона з'явилася в своєму останньому фільмі для MGM, Сумна пісня. Фільм отримав позитивні відгуки і помірний успіх в прокаті.

    Кроуфорд прийняла ще двох дітей у 1947 році, близнюків, яких вона назвала Сінді і Кеті.

    Аль Стіл і Pepsi Cola Company[ред. | ред. код]

    Кроуфорд вийшла заміж за свого останнього чоловіка, Альфреда Стіла, в готелі Фламінго в Лас-Вегасі 10 травня 1955 року. Кроуфорд і Стіл зустрілися на вечірці PepsiCo в 1950 році. Вони відновили знайомство під час новорічної вечірки 1954 року. Стіл на той час став президентом Pepsi Cola. Альфред Стіл пізніше був назначений головою правління і головним виконавчим директором Pepsi Cola.

    Стіл помер від серцевого нападу в квітні 1959 року. Після його смерті Кроуфорд була обрана, щоб заповнити вакантне місце в раді директорів. Кроуфорд отримала шосту щорічну премію «Pally Award», яка була у формі бронзової пляшки Pepsi. Вона була присуджена співробітникам за найбільш значний внесок у продажах компанії. У 1973 році Кроуфорд була змушена піти у відставку з компанії за велінням виконавчого директора Дона Кендалла.

    Кінець кар'єри[ред. | ред. код]

    Після її номінації на «Оскар» на фільм Раптовий страх (1952), Кроуфорд продовжує працювати стабільно протягом усього десятиліття. Кроуфорд, яка залишилася після смерті Альфреда Стіла майже без гроша, прийняла невелику роль у фільмі Найкраще (1959). Хоча вона не була зіркою фільму, вона отримала позитивні відгуки. Проте, на початку 1960-х років, статус Кроуфорд в кінофільмах значно знизився.

    Джоан Кроуфорд у ролі Бланш Хадсон у фільмі Що сталося з Бебі Джейн?

    Кроуфорд знялася в ролі Бланш Хадсон, старої, прикутої до інвалідного візка колишньої кінозірки, яка знаходиться у конфлікті з її психічно хворою сестрою, у вельми успішному психологічного трилері Що сталося з Бебі Джейн? (1962). Фільм мав величезний успіх, покривши всі витрати протягом 11 днів з дня його загальнонаціонального випуску, і тимчасово відродив кар'єру Кроуфорд. У тому ж році, Кроуфорд знялася в ролі Люсі Гарбін у фільмі жахів Вільяма Касла Гамівна сорочка (1964). В 1965 році вона зіграла Емі Нельсон у фільмі Я бачила, що ви зробили (1965).

    В 1969 році Кроуфорд появилася в телевізійному серіалі Нічна галерея (який виходив протягом 1969—1973). Вона знялася на великому екрані в останній раз, граючи доктора Броктон у фільму жахів Германа Коена Трог (1970), закінчивши кар'єру, що охоплює 45 років і більше вісімдесяти фільмів.

    Останні роки[ред. | ред. код]

    В 1970 році Кроуфорд була представлена ​​разом з Сесілем Б. Де Міллем до премії Золотий глобус. Кроуфорд опублікувала свою автобіографію, Портрет Джоан, в співавторстві з Джейн Кеснер Ардмор, в 1962 році через видавництво Даблдей. Наступна книга Кроуфорд, Мій спосіб життя, був опублікований в 1971 році у видавництві Саймон і Шустер.

    Її останній публічний виступ відбувся 23 вересня 1974, в гостях у своєї старої подруги Розалінд Расселл в Нью-Йорку в ресторані Радужний номер. Рассел страждала в той час від раку молочної залози і артриту. Коли Кроуфорд побачила фотографії, які з'явилися в газетах на наступний день, вона сказала: «Якщо я так виглядаю, то ви мене більше не побачите».

    Смерть і спадщина[ред. | ред. код]

    Сліди рук і ніг Джоан Кроуфорд

    8 травня 1977 року Кроуфорд віддала улюблену ши-тцу «Принцесу лотос», оскільки була занадто слабка, щоб піклуватися. Вона померла через два дні в своїй квартирі в Нью-Йорку від серцевого нападу, в той же час повідомляється, що вона хворіла на рак підшлункової залози. Похорон відбувся на Кемпбелл Фанрел Гаус, Нью-Йорк, 13 травня 1977. У своєму заповіті, який був підписаний 28 жовтня 1976 року, Кроуфорд заповіла двом її маленьким дітям, Сінді і Кеті, по $ 77500 кожній. Також значну суму вона залишила різним благодійним організаціям. Кроуфорд було кремовано і її прах був поміщений в склеп з її останнім чоловіком, Альфредом Стілом, на кладовищі Фернкліфф в Нью-Йорку.

    Сліди рук і ніг Джоан Кроуфорд увіковічуються в зовнішньому дворі Китайського Театру на Голлівудському бульварі в Голлівуді. Вона має зірку на Алеї слави в Голлівуді за адресою 1750 Вайн-стріт. Журнал Playboy назвав Кроуфорд № 84 в «100 найсексуальніших жінок 20-го століття» 1999 року.

    Фільмографія[ред. | ред. код]

    Німі фільми[ред. | ред. код]

    Рік Українська назва Оригінальна назва Кінокомпанія
    1925 1 Леді ночі Lady of the Night Metro-Goldwyn-Mayer
    2 Горда плоть Proud Flesh
    3 Раба моди A Slave of Fashion
    4 Весела вдова The Merry Widow
    5 Дівочі посиденьки Pretty Ladies
    6 Коло The Circle
    7 Мічман The Midshipman
    8 Витончений грішник The Exquisite Sinner
    9 Великий парад The Big Parade
    10 Бен-Гур: історія Христа Ben Hur
    11 Старий одяг Old Clothes
    12 Єдиний The Only Thing
    13 Саллі, Ірен і Мері Sally, Irene and Mary
    1926 14 Бродяга, бродяга, бродяга Tramp, Tramp, Tramp First National Pictures
    15 Йолоп The Boob Metro-Goldwyn-Mayer
    16 Париж Paris
    1927 17 Переможці пустелі Winners of the Wilderness
    18 Платні танцівниці The Taxi Dancer
    19 Розуміння серця The Understanding Heart
    20 Невідомий The Unknown
    21 На дванадцять миль геть Twelve Miles Out
    22 Весняна лихоманка Spring Fever
    1928 23 Вест-Пойнт West Point
    24 Закон хребта The Law of the Range
    25 Роза-Марія Rose-Marie
    26 Через Сінгапур Across to Singapore
    27 Чотири стіни Four Walls
    28 Наші танцюючі дочки Our Dancing Daughters Cosmopolitan Production
    29 Сон любові Dream of Love
    1929 30 Герцог йде геть The Duke Steps Out
    31 Наші сучасні дівчата Our Modern Maidens

    Звукові фільми[ред. | ред. код]

    Рік

    Українська назва Оригінальна назва Кінокомпанія
    1929 32 Голлівудське рев'ю 1929 року The Hollywood Revue of 1929 Metro-Goldwyn-Mayer
    33 Неприручений Untamed
    1930 34 Місяць Монтани Montana Moon
    35 Наші сором'язливі наречені Our Blushing Brides
    36 Плата Paid
    1931 37 Танцюйте, дурні, танцюйте Dance, Fools, Dance
    38 Повна здача Complete Surrender
    39 Усміхнені грішники Laughing Sinners
    40 Цей сучасний вік This Modern Age
    41 Одержима Possessed
    1932 42 Гранд-готель Grand Hotel
    43 Летті Лінтон Letty Lynton
    44 Дощ Rain United Artists
    1933 45 Сьогодні ми живемо Today We Live Metro-Goldwyn-Mayer
    46 Танцююча леді Dancing Lady
    1934 47 Седі МакКі Sadie McKee
    48 Ланцюги Chained
    49 Забуваючи про всіх інших Forsaking All Others
    1935 50 Дами більше не потрібно No More Ladies
    51 Я живу своїм життям I Live My Life
    1936 52 Чудова інсинуація The Gorgeous Hussy
    53 Любов у бігах Love on the Run
    1937 54 Кінець місіс Чейні The Last of Mrs. Cheyney
    55 Наречена була в червоному The Bride Wore Red
    1938 56 Манекен Mannequin
    57 Світла година The Shining Hour
    1939 58 Льодове божевілля Ice Follies of 1939
    59 Жінки The Women
    1940 60 Дивний вантаж Strange Cargo
    61 Сьюзен і Бог Susan and God
    1941 62 Обличчя жінки A Woman's Face
    63 Коли дами зустрічаються When Ladies Meet
    1942 64 Вони всі цілували наречену They All Kissed the Bride Columbia Pictures
    65 Знову разом у Парижі Reunion in France Metro-Goldwyn-Mayer
    1943 66 Поза підозрою Above Suspicion
    1944 67 Голлівудська їдальня Hollywood Canteen Warner Brothers
    1945 68 Мілдред Пірс Mildred Pierce
    1946 69 Гумореска Humoresque
    1947 70 Одержима Possessed
    1948 71 Дейзі Кеньйон Daisy Kenyon 20th Century Fox
    1949 72 Шлях фламінго Flamingo Road Warner Brothers
    73 Це велике почуття It's a Great Feeling
    1950 74 Прокляті не плачуть The Damned Don't Cry!
    75 Гарріет Крейг Harriet Craig Columbia Pictures
    1951 76 Прощавай, моя примхо Goodbye, My Fancy Warner Brothers
    1952 77 Ці небезпечні жінки This Woman is Dangerous
    78 Раптовий страх Sudden Fear RKO Radio Pictures
    1953 79 Сумна пісня Torch Song Metro-Goldwyn-Mayer
    1954 80 Джонні Гітара Johnny Guitar Republic Pictures
    1955 81 Жінка на пляжі Female on the Beach Universal Pictures
    82 Королева бджіл Queen Bee Columbia Pictures
    1956 83 Осіннє листя Autumn Leaves
    1957 84 Історія Естер Костелло The Story of Esther Costello
    1959 85 Найкраще The Best of Everything 20th Century Fox
    1962 86 Що сталося з Бебі Джейн? What Ever Happened to Baby Jane? Warner Brothers
    1963 87 Сторож The Caretakers United Artists
    1964 88 Гамівна сорочка Strait-Jacket Columbia Pictures
    1965 89 Я бачила, що ви зробили I Saw What You Did Universal Pictures
    1967 90 Каратисти-вбивці The Karate Killers Metro-Goldwyn-Mayer
    1968 91 Берсерк! Berserk! Columbia Pictures
    1970 92 Трог Trog Warner Brothers

    Цікаві факти[ред. | ред. код]

    • У фільмі «Вони всі цілували наречену» (1942) вона зіграла роль, яку повинна була грати Керол Ломбард. Кроуфорд погодилася зіграти цю роль після загибелі Ломбард в авіакатастрофі під час туру по збору коштів на допомогу армії. Весь гонорар за зйомки Кроуфорд перерахувала в Червоний Хрест і звільнила свого агента за те, що той утримав з цієї суми обумовлені контрактом 10 %.
    • Кроуфорд вважала себе зобов'язаною особисто відповідати на всі отримані нею листа від фанатів, відправляючи кожному автограф. Це заняття протягом багатьох років займало більшу частину її вільного часу. Виняток було зроблено тільки для її колишніх однокласників по Стівенс-коледжу, які цькували її під час навчання.
    • У Кроуфорд була манія чистоти. Вона мила руки кожні 10 хвилин і ходила по будинку за гостями, протираючи фланеллю ті місця, до яких вони торкалися; вона курила сигарети тільки з відкритою нею самою пачки і тільки за умови, що з цієї пачки брала сигарети тільки вона. У всіх готелях, де вона зупинялася, навіть в самих розкішних, вона сама чистила ванну, перш ніж купатися. Дізнавшись, що сантехнік, встановивши унітаз в її новому будинку, скористався ним за призначенням, вона зажадала негайно замінити не тільки сам унітаз, але і всі каналізаційні труби.

    Примітки[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]