Білозерське князівство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білозерське князівство
Герб
Дата створення / заснування 1238
Зображення
Офіційна мова староцерковнослов’янська мова і російська
Столиця Бєлозерськ
Форма правління абсолютна монархія
Час/дата припинення існування 1485
Офіційна релігія православ'я
Мапа

Координати: 60°00′ пн. ш. 37°49′ сх. д. / 60.000° пн. ш. 37.817° сх. д. / 60.000; 37.817

Білозерське князівство на мапі Великого князівства Володимирського (XIII сторіччя)

Білозерське князівство — руське князівство у сточищі річки Шексна і навколо озер Біле і Кубенське в 1238—1485 роках. Столиця — місто Білоозеро (нині Білозерськ). Крім Білоозера, у князівстві було ще одне місто — Устюжна, а також багато великих сіл: Борисово-Судське, Біле, Йорга, Ліпін Бор.

Історія[ред. | ред. код]

Розширення Московського князівства у 1300—1462 роках

Час заснування Білоозера невідомо, але за літописами це було до покликання князів Рюриковичів, у якому брала участь і Весь (вепси), що населяла тоді Білозерський край. З покликаних братів-князів середній, Сінеус, сів на Білоозері, де першими насельниками була Весь[1]. Після смерті Сінеуса Білозерське князівство переходить Рюрику, який передає його в управління «княжого мужа» або намісника. Значення Білоозера з'ясовується вже при першому приймачі Рюрика: в 907 році Олег, за мирним договором, вимагає з греків «укладів», поряд з іншими містами і на Білоозеро. По смерті Ярослава Володимировича в 1054 році Ростов разом з Суздалем і Білоозером дістався Всеволоду Ярославичу, в роду якого постійно і перебував[2]. У 1207 Всеволод Юрійович (Велике Гніздо) віддав Ростовське князівство, до якою тоді відносилося Білоозеро, старшому синові Костянтину. Костянтин Всеволодович перед смертю в 1219 розділив Ростовську князівство між своїми синами наступним чином: старшому Василькові він віддав Ростовське князівство з Білоозером, Всеволоду — Ярославське князівство, Володимиру — Углицьке канязівство. По смерті Василька Білоозеро відокремилося від Ростова і склало самостійним Білозерським князівством, на яке сів молодший син Василька Гліб, між тим, як Ростов залишився за старшим, Борисом Васильковичаем[3].

Білозерське князівство виділилося в 1238 році зі складу Ростовського князівства після смерті Василька Костянтиновича. Першим Білозерським князем став його син Гліб Василькович (правил в 1251—1277). У 1279 році князівство було захоплене його племінником ростовським князем Дмитром Борисовичем. У 1302 році, ймовірно, за допомогою Золотої Орди відновлено.

Між 1328 і 1338 роками Білозерське князівство було куплено московським князем Іваном Калитою. Близько 1338 року Узбек-хан відібрав у Калити ярлик на Білозерське князівство і передав його представнику роду білозерських князів — Роману Михайловичу. Після смерті Романа Михайловича територія князівства була поділена на два спадки на користь його синів — Федора і Василя. У 1352 році князівство пережило велику епідемію чуми, після чого місто Білоозеро було перенесене на нове місце (де існує досі, перейменоване в 1777 році на Білозерськ).

Після загибелі князя Федора в Куликовській битві 1380 року Білозерське князівство було приєднано до Москви. У 1389 році Дмитро Донський, у своєму духовному заповіті, призначає Білозерський уділ («куплю Івана Калити») своєму синові Андрію, князю Можайському. По смерті Андрія Дмитровича молодший з двох його синів Михайло, отримав місто Верею і Білозерський уділ, яким володів до своєї кончини в 1485 році. Зі смертю Михайла Андрійовича обидва його спадки, за договором з великим московським князем Іваном III, стали власністю останнього і вже назавжди увійшли до складу Великого Московської князівства.

Білозерський уділ князя Василя, роздрібнився на володіння, залишався за його нащадками до другої половини XVI сторіччя.

Серед вотчинників-васалів місцевої династії відомі прізвища: Монастирьови, Ліхареві, Федорові, Плещеєви, Карачарови, Ілліни, Степанови, Внукови, Стогініни, Хромі.

Герби Білозерського князівства[ред. | ред. код]

Герб на печатці Івана IV Грозного 1577 / 1578 років.[ред. | ред. код]

На печатці зображена риба[4] (прим: породи короп).

Герб Білозерського князівства «Царський Тітулярнік» 1672 рік.[ред. | ред. код]

В овалі, дві схрещені риби (прим: коропових порід) з півмісяцем і хрестом[5] над ним. Вгорі напис — Білозерський[6].

Герб для Білозерських полків з гербовника Мініха 1729 / 1730 року.[ред. | ред. код]

Біле озеро, в ньому дві жовті стерляді, над рибами білий місяць, жовтий хрест, блакитне поле.

Гербовник Всеросійського дворянства В. А. Дурасова 1906 року.[ред. | ред. код]

Герби великих і удільних князівств Русі. Герб князівства Білозерського. В блакитному полі дві срібні риби (прим: породи осетрові), хрестоподібно розташовані, над якими срібний півмісяць, звернений рогами вгору. В правому куті щита золотий хрест. Зверху щита шапка Мономаха.

Опис герба[ред. | ред. код]

У лазуровому полі дві срібні перехрещені риби (осетрові) під срібним півмісяцем, у розділі зліва золотий хрест. Зверху герба шапка Мономаха.

Білозерські князі[ред. | ред. код]

Див. тако: Білозерські князі — князі Білозерського князівства та їхні нащадки

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Сборник Русских Летописей.
  2. ↑ Карамзин.
  3. ↑ А. В. Экземплярский. «Владетельные князья Белоозерские». 1888г. стр. 3.
  4. ↑ «Царский титулярник». 1672г. лист 62.
  5. ↑ Прим: Если быть точным, это четырехконечный каплевидный крест.
  6. ↑ Там же.

Література[ред. | ред. код]

  • Зкземплярский А. В. Владетельные князья Белозерские. — Ярославль, 1888.
  • Рудаков В. Е. Белозерское княжество // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
  • Виноградов А. Ростовские и Белозерские удельные князья // Русский биографический словарь: в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.
  • Копанев А. И. История землевладения Белозерского края XV—XVI вв. / АН СССР. Ин-т истории. Ленингр. отд-ние. — М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1951. — 256 с.
  • Дёмин Л. М. Белозерское удельное княжество в системе феодальных отношений средневековой Руси и в свете объединительной политики Московского государства / Российский университет дружбы народов. — М.: Общество дружбы и развития сотрудничества с зарубежными странами, 2005. — 192 с. — 500 экз.
  • Грязнов А. Л. Белозерские акты XIV—XVI вв.: исследование и перечень / Сев. отд-ние Археогр. комис. РАН. — Вологда: Древности Севера, 2019. — 604 с. — 300 экз. — ISBN 978-5-93061-137-3.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Білозерське_князівство&oldid=40951920