Вальтер фон Унру
Вальтер фон Унру | ||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
нім. Walter Rudolf Moritz von Unruh | ||||||||||||||||||||||||||
Народився | 30 грудня 1877[1][2] Тилевіце, Ґміна Всхова, Всховський повіт, Любуське воєводство, Республіка Польща[1] | |||||||||||||||||||||||||
Помер | 16 вересня 1956[1] (78 років) Бад-Бернек, Байройт, Верхня Франконія, Баварія, Німеччина[1] | |||||||||||||||||||||||||
Країна | Німеччина | |||||||||||||||||||||||||
Діяльність | військовослужбовець, офіцер | |||||||||||||||||||||||||
Знання мов | німецька | |||||||||||||||||||||||||
Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна | |||||||||||||||||||||||||
Військове звання | генерал від інфантерії до розпорядження | |||||||||||||||||||||||||
Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини | |||||||||||||||||||||||||
Автограф | ||||||||||||||||||||||||||
Нагороди | ||||||||||||||||||||||||||
Вальтер Рудольф Моріц фон Унру (нім. Walter Rudolf Moritz von Unruh; 30 серпня 1877 — 18 вересня 1956, Бад-Бернек) — німецький офіцер, генерал піхоти вермахту. Кавалер ордена Pour le Mérite і Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.
Виходець із знатного роду Унру. Син начальника тюрми Рудольфа фон Унру і його дружини Амалії, уродженої фон Швайніхен.
7 березня 1896 року вступив в кадетський корпус піхотного полку «фон Куб'єр» (2-го позенського) № 19 в Герліці. Учасник Першої світової війни. Відзначений численними нагородами.
Після війни продовжив службу в рейхсвері. З 23 грудня 1918 по 14 січня 1918 року — командир добровольчого корпусу Герліца, брав участь у ліквідації Баварської Радянської Республіки. 28 лютого 1927 року вийшов у відставку через хворобу. Після відставки до 1937 року був головним ад'ютантом колишнього німецького імператора Вільгельма ІІ. В 1933 році вступив в НСДАП.
24 липня 1941 року призваний на службу в вермахт і призначений комендантом Бреста. Через повернення в армію Унру покинув НСДАП. У вересні 1941 року призначений командиром тилових частин в Смоленську на Московському фронті, потім — командиром 559-ї тилової ділянки 4-ї армії в складі групи армій «Центр».
4 травня 1942 року Гітлер призначив Унру начальником щойно створеного штабу «спеціально призначення» при ОКВ. Завданням Унру стала відправка службовців різноманітних штабів і тилових служб вермахту, розміщених у рейхскомісаріатах Остланд і Україна, на фронт. Кандидатуру Унру підтримали Йозеф Геббельс та Мартін Борман, оскільки Унру був переконаним націонал-соціалістом. З 22 листопада 1942 року (день капітуляції 6-ї армії в Сталінграді) Унру отримав право відправляти на фронт не лише службовців вермахту, але і функціонерів НСДАП і державних чиновників. Успіхи Унру були досить скромними, оскільки він постійно конфліктував із місцевою адміністрацією (зрештою Унру посварився з Борманом і Генріхом Гіммлером), а також тому, що рейхсміністр озброєнь і військової промисловості Альберт Шпеер також відбирав людей даних категорій для роботи в оборонній промисловості. 22 липня 1944 року Унру подав прохання про відставку, яке було задоволене наступного дня.
З липня 1945 по липень 1947 року перебував у американському полоні. В 1947 році написав меморіальний звіт для Історичного відділу армії США, в якому описав свій погляд на «тотальну війну». Унру вважав, що законною причиною війни була «тотальна пропаганда» і непрямо натякнув на необхідність нової війни — США проти СРСР. Також Унру зобразив себе улюбленим благодійником населення окупованого Бресту. Окрім цього звіт містив численні антисемітські заяви.
В 1948 році був засуджений до 5 років ув'язнення в трудовому таборі. В 1950 році вирок скасували. Унру помер 16 вересня 1956 року від серцевого нападу.
Перша дружина — Марія Людерс (28 листопада 1879, Герліц — 2 вересня 1942, Регенсбург). Одружилися 11 жовтня 1902 року в герліці. В шлюбі народилась дочка Марґа-Марія.
Друга дружина — Шарлотта Шнек (народилась 6 липня 1917 року в Штутгарті). Одружились 28 жовтня 1952 року у Гайденгаймі.
- Другий лейтенант (7 березня 1896)
- Лейтенант (1899)
- Оберлейтенант (10 квітня 1906)
- Гауптман (22 березня 1910)
- Майор (22 березня 1915)
- Оберстлейтенант (1 жовтня 1920)
- Оберст (1 квітня 1924)
- Генерал-майор запасу (1 березня 1927)
- Генерал-лейтенант запасу (27 серпня 1939) — підвищений з нагоди 25-ї річниці Танненберзької битви як кавалер ордена Pour le Mérite.
- Генерал-майор до розпорядження (1 жовтня 1941)
- Генерал-лейтенант до розпорядження (18 січня 1942)
- Генерал піхоти до розпорядження (15 липня 1942)
- Столітня медаль
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами
- Орден «За заслуги» (Баварія) 3-го класу
- Лицарський хрест 1-го класу ордена Альберта з мечами (Королівство Саксонія)
- Лицарський хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг)
- Медаль «За відвагу» (Гессен)
- Ганзейський Хрест (Гамбург)
- Лицарський хрест 1-го класу ордена Білого сокола з мечами
- Лицарський хрест ордена Леопольда з військовою відзнакою (Австро-Угорщина)
- Орден Залізної Корони 3-го класу з військовою відзнакою (Австро-Угорщина)
- Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
- Військова медаль (Османська імперія)
- Pour le Mérite (21 квітня 1918)
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (1921)
- Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Хрест Воєнних заслуг
- 2-го класу з мечами (2 листопада 1941)
- 1-го класу з мечами (16 січня 1942)
- Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу (16 січня 1942) — отримав 3 нагороди одночасно.
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (20 серпня 1942)
- Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (23 липня 1944) — за бездоганну військову службу.
- ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #128647736 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Munzinger Personen
- Ernst Klee: Walter von Unruh. Eintrag in ders.: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. Aktualisierte Ausgabe. Fischer-Taschenbuch-Verlag, Frankfurt am Main 2005, ISBN 3-596-16048-0, S. 636–637.
- Bernhard R. Kroener: „General Heldenklau.“ Die „Unruh-Kommission“ im Strudel polykratischer Desorganisation (1942–1944). In: Ernst Willi Hansen, Gerhard Schreiber, Bernd Wegner (Hrsg.): Politischer Wandel, organisierte Gewalt und nationale Sicherheit. Beiträge zur neueren Geschichte Deutschlands und Frankreichs. Festschrift für Klaus-Jürgen Müller. R. Oldenbourg, München 1995, ISBN 3-486-56063-8, S. 269–285.
- Martin Moll (Hg.): „Führer-Erlasse“ 1939–1945. Edition sämtlicher überlieferter, nicht im Reichsgesetzblatt abgedruckter, von Hitler während des Zweiten Weltkrieges schriftlich erteilter Direktiven aus den Bereichen Staat, Partei, Wirtschaft, Besatzungspolitik und Militärverwaltung. Stuttgart 1997, ISBN 3-515-06873-2.
- Dieter Rebentisch: Führerstaat und Verwaltung im Zweiten Weltkrieg. Verfassungsentwicklung und Verwaltungspolitik 1939–1945. Steiner Vlg., Stuttgart 1989, ISBN 3515051414.
- Genealogisches Handbuch des Adels, Adelige Häuser Band A XIX, Seite 485, Band 66 der Gesamtreihe, C. A. Starke Verlag, Limburg (Lahn) 1977.
- Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs. Band 3: P–Z. Biblio Verlag, Bissendorf 2011, ISBN 3-7648-2586-3, S. 451–453.
- Hanns Möller: Geschichte der Ritter des Ordens pour le mérite im Weltkrieg. Band II: M–Z. Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1935, S. 442–444.
- General der Infanterie a. D. Walter von Unruh: Beitrag zur Kriegsgeschichte. „Ostfeldzug.“ Historical Divisions Headquarters. United States Army, Europe. (1947) S. ii.
- General a. D. von Unruh gestorben. In: Hamburger Abendblatt vom 19. September 1956.
- Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Hrsg.: Reichswehrministerium, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1925, S. 116.
- Klaus D. Patzwall: Die Ritterkreuzträger des Kriegsverdienstkreuzes 1942–1945. Patzwall-Verlag. Hamburg 1984, S. 34 f.
- Willi E., Hansen/Gerhard Schreiber/Bernd Wegner (Hg.), Politischer Wandel, organisierte Gewalt und nationale Sicherheit. Beiträge zur neueren Geschichte Deutschlands und Frankreichs, Festschrift für Klaus-Jürgen Müller, R. Oldenbourg, München, 1995
- Rebentisch D., Führerstaat und Verwaltung im Zweiten Weltkrieg. Verfassungsentwicklung und Verwaltungspolitik 1939-1945, Stuttgart, Steiner Vlg., 1989
- Reichswehrministerium (Hg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1925, S. 116
- Народились 30 грудня
- Народились 1877
- Уродженці Любуського воєводства
- Померли 16 вересня
- Померли 1956
- Померли в Баварії
- Генерали піхоти (Вермахт)
- Члени НСДАП
- Кавалери Лицарського Хреста Воєнних заслуг з мечами
- Кавалери хреста Воєнних заслуг I класу з мечами
- Кавалери хреста Воєнних заслуг II класу з мечами
- Кавалери ордена «Pour le Mérite»
- Кавалери Залізного хреста 1-го класу
- Кавалери Залізного хреста 2-го класу
- Нагороджені Столітньою медаллю
- Кавалери 1-го класу ордена Альберта (Саксонія)
- Кавалери ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг)
- Кавалери ордена «За військові заслуги» 3-го класу (Баварія)
- Нагороджені Ганзейським хрестом (Гамбург)
- Нагороджені медаллю «За відвагу» (Гессен)
- Нагороджені хрестом «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
- Кавалери лицарського хреста ордена Леопольда (Австрія)
- Кавалери ордена Залізної Корони 3 ступеня
- Нагороджені Галліполійською зіркою
- Кавалери 1-го класу ордена Білого Сокола
- Кавалери ордена дому Гогенцоллернів
- Нагороджені чорним нагрудним знаком «За поранення»
- Нагороджені хрестом «За вислугу років» (Пруссія)
- Почесні лицарі ордена Святого Йоанна (Бранденбург)
- Нагороджені Почесним хрестом ветерана війни
- Нагороджені застібкою до Залізного хреста 1-го класу
- Нагороджені застібкою до Залізного хреста 2-го класу
- Нагороджені медаллю «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Померли від серцевого нападу
- Унру
- Майори (Пруссія)
- Німецькі військовики Першої світової війни
- Члени Фрайкору
- Генерал-майори Рейхсверу
- Учасники Другої світової війни з Німеччини