Варламов Ілля Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Варламов Ілля Олександрович
Народився 7 січня 1984(1984-01-07) (40 років)
Москва, СРСР
Країна  Росія
Місце проживання Москва
Діяльність фотограф, блогер, громадський діяч, журналіст, підприємець, відеоблогер, ютубер
Alma mater Московський архітектурний інститут
Знання мов російська
Жанр daily news podcastd[1] і news commentary podcastd[1]
Нагороди
IMDb ID 12272826
Сайт varlamov.ru
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Варламов.

Ілля́ Олекса́ндрович Варла́мов (рос. Илья́ Алекса́ндрович Варла́мов, нар. 7 січня 1984, Москва) — російський[2] громадський діяч, журналіст і бізнесмен — засновник рекламно-девелоперського агентства iCube. Більш відомий як блогер в LiveJournal та відеоблогер на Youtube. Позиціонує себе як особу, що періодично займається правозахисною діяльністю, будучи одним з організаторів проєкту «Країна без дурниць». 2011 року заснував антипремію «Скляний болт». Неодноразово його звинувачували в антиукраїнських випадах й підіграванні російській пропаганді в межах неоголошеної російсько-української війни[3][4][5].

Разом з Максимом Кацом є автором проєкту «Міські проєкти», діяльність якого спрямована на вивчення проблем і покращень міст Росії. Активіст велосипедного руху, з 2013 року є співзасновником компанії «Колесо-Коліщатко» — офіційного дистриб'ютора автомобілів Peugeot, Jitan[fr], Definitive і Puch[de] в Росії[6]. Вийшов з проєкту у 2015 році. З 2018 року засновник і керівник фонду збереження культурної спадщини «Увага».

З 2017 року — активно веде канал на YouTube під назвою «varlamov», у якому більшість матеріалів присвячує темі урбаністики й політиці. Станом на початок жовтня 2023 року канал мав 4,6 млн підписників і понад 1,6 мільярдів переглядів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився і виріс у Москві. Навчався в Московському архітектурному інституті, у період навчання організував компанію, яка згодом стала групою компаній iCube з річним оборотом 3 млн $[7].

За даними російської газети «Ведомости», свою компанію «Д. В. А. в кубі», яка працювала в області 3D-візуалізації, він створив 2002 року разом з Артемом Горбачовим. Того ж року її оборот становив 50 тис. $, а найбільшим замовленням стала візуалізація житлового комплексу хмарочосів «Червоні вітрила» компанії «Дон-строй». 2006 року компанію було перейменовано в iCube.

У серпні 2009 спільно з Дмитром Чистопрудовим заснував[8] фотоагентство «28-300», що спеціалізується на комерційній фотозйомці та продажу фотографій. У вересні 2011-го запустив онлайн-ЗМІ «Рідус»[9].

У квітні 2012 року, вигравши праймеріз «Громадянин мер», організовані виданням «Омськ політичний», подав документи в Омський міськвиборчком для участі у виборах мера Омська, які повинні були пройти 17 червня[10]. 2 травня оголосив про припинення виборчої кампанії через проблеми зі збором підписів виборців на підтримку кандидата; згідно з його інформацією, його виборчого штабу вдалося зібрати близько 1500 достовірних підписів з необхідних 10 тис.[11]

У червні 2012 оголосив[12] про свій вихід із проєкту, після цього в Рідусі змінилася вся редакція.

4 червня 2012 року Варламов спільно з Максимом Кацом оголосив про запуск «Міських проєктів»[13].

У квітні 2013-го Варламов заявив, що ні він, ні його дружина більше не мають стосунку до iCube[14].

Варламов і Україна[ред. | ред. код]

За порушення державного кордону України та в'їзд до анексованого Криму без перетину офіційного кордону Варламову було заборонено в'їзд до України строком на 5 років (відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців і осіб без громадянства»)[15]. 8 жовтня 2017-го він заявив, що незважаючи на це він зміг приїхати до Одеси. Сайт Миротворець написав тоді[16], що дозвіл на в'їзд Ілля отримав за згоду співпрацювати з СБУ, проте ці дані не відповідали дійсності[17]. Як виявилось, Варламов не в'їжджав до України[18].

Варламов стверджує, що території терористичних угруповань ЛНР та ДНР не відвідував і викладені у нього в блозі чотири репортажі звідти робив не він[19].

2 листопада 2021 року Ілля Варламов випустив пропагандистський фільм про Україну у рамках циклу «30 років без СРСР» в стилі Дмитра Кисельова, що викликало обурення з боку українців. Фільм «Україна: хитрість Кучми, корупція Порошенка, реформи Зеленського» з'явився на Youtube-каналі блогера 2 листопада, і вже за кілька діб устиг набрати більше негативних реакцій, аніж схвалення[20].

Разом з тим з лютого 2022 року Ілля Варламов виступає проти російського вторгнення в Україну 2022 року. На своєму Youtube-каналі він засуджує російську владу, війну на сході України та проголошення Путіним «незалежності» т.зв «ДНР» та «ЛНР»[джерело?].

Блог[ред. | ред. код]

Ілля Варламов на мітингу 2011 року.

Як блогер-фотограф Ілля Варламов веде популярний блог varlamov.ru (раніше Zyalt), а також твіттер varlamov[21]. Під час різних політичних акцій російської опозиції блог в ЖЖ часто стає джерелом інформації і ілюстрацій подій, що відбуваються. Зокрема, Варламов знімав фото і викладав їх собі в блог в режимі онлайн з подій на Манежній площі, біля Торгового центру «Європейський», з «Маршем незгодних», «Днем гніву» у 2010—2011 роках[22].

У березні 2011 року «Російська газета» повідомила, що інформація з блогу Варламова про те, що авіакомпанії підняли ціни на квитки в Токіо, викликала широке обговорення серед блогерів[23]. Під час Євромайдану у Києві на початку 2014 року Ілля активно висвітлював перебіг подій.

7 червня 2015 року Варламов оголосив про закриття блогу, що пізніше виявилося переїздом на домен varlamov.ru[24][25].

26 квітня 2017 року на Варламова було скоєно напад після прильоту до Ставрополя. В аеропорту зловмисники облили його зеленкою, обсипали борошном і завдали кількох ударів. Згодом напад повторився вже в місті, коли біла Lada Priora протаранила його машину[26][27].[28]. Варламов зажадав порушити кримінальну справу за статтею 144 КК РФ (перешкоджання законній професійній діяльності журналіста) і звинуватив у причетності до нападів співробітників компанії «ЮгСтройИнвест», забудовника ЖК «Перспективний», а також депутата Ставропольської міськради Сергія Медведєва, заступника генерального директора зі зв'язків з громадськістю цієї компанії.[29] 28 квітня пресслужба ставропольської поліції повідомила, що проводиться дослідча перевірка, а особи чотирьох учасників нападу вже встановлені.

Нагороди, номінації[ред. | ред. код]

  • 2009 — входив у число номінантів премії «Прорив» у номінації «Про Бізнес»[30]. Премію не отримав[31].
  • У грудні 2011 став переможцем конкурсу «РОТОР» у номінації «Блогер року»[32].
  • Конкурс «Срібна камера 2009—2010» — гран-прі в номінації «Події і повсякденне життя».
  • У грудні 2010 — володар щорічної премії LiveJournal «Ринда Року» в номінації «Блогер року»[33].
  • Переможець номінації «події / повсякденне життя» конкурсу «Найкращі фотографії Росії» 2009[34], 2011 рік[35].
  • Конкурс «Рік без цензури»[36] — 3 місце[37] за фотографію з розгону мітингу опозиції на Пушкінській площі 6 березня 2012 року.
  • Переможець номінації «люди» конкурсу «Кращі фотографії Росії» 2012[38].

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • «Про Москву / About Moscow». 2012; Мови: Російська, Англійська; тираж 3 тис. прим. — ISBN 978-5-88149-528-2.

Родина[ред. | ред. код]

Одружений, виховує доньку Олену. 8 вересня 2017 року народився син[39].

Примітки[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
Знищити Україну в доброму сенсі: що не так з Латиніною, Варламовим, Шульман, Биковим [ENG, RUS SUBS] на YouTube // Телебачення Торонто. — 2022. — 19 червня.
  1. ↑ а б Подкасти (Apple) — Apple.
  2. ↑ Метро в Сколково не будет. odintsovo.info. 20 травня 2011. Архів оригіналу за 26 вересня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  3. ↑ Російський ліберальний блогер Ілля Варламов осоромився роликом про Україну в стилі Кисельова. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  4. ↑ Как российский пропагандист Варламов в Одессу ездил (ФОТО). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  5. ↑ Варламов зняв фільм проти України. Черговий російський «ліберал» виявився імперцем. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  6. ↑ Илья Варламов (9 жовтня 2013). Велосипедные дела. LiveJournal. Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 23 жовтня 2017.
  7. ↑ Екатерина Дранкина (17 березня 2008). Молодые капиталы. № 10 (667). Коммерсантъ Деньги. Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  8. ↑ Илья Варламов (21 серпня 2009). Впервые в интернетах! Открытие фотоагентства 28-300 в прямом эфире!. LiveJournal. Архів оригіналу за 15 лютого 2012. Процитовано 23 жовтня 2017.
  9. ↑ Интернет-пользователей возьмут в журналисты. Коммерсантъ FM. 1 вересня 2011. Архів оригіналу за 1 вересня 2012. Процитовано 23 жовтня 2017.
  10. ↑ У Варламова приняли документы для участия в выборах мэра Омска, нужно собрать более 9 тысяч подписей. Газета.ру. 18 квітня 2012. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  11. ↑ Илья Варламов (2 травня 2012). Кампания в Омске закрыта. LiveJournal. Архів оригіналу за 7 травня 2012. Процитовано 23 жовтня 2017.
  12. ↑ Илья Варламов (26 червня 2012). Ридус. LiveJournal. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 23 жовтня 2017.
  13. ↑ Алиса По (4 червня 2012). Илья Варламов и Максим Кац запускают «Городские проекты». The Village. Архів оригіналу за 23 листопада 2012. Процитовано 23 жовтня 2017.
  14. ↑ Илья Шепелин (11 квітня 2013). Агентство православной журналистики. Lenta.ru. Архів оригіналу за 18 квітня 2013.
  15. ↑ Відомий російський блогер Варламов, якому заборонено в'їзд в Україну, приїхав до Одеси. odesa.depo.ua. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  16. ↑ Миротворець. www.facebook.com (укр.). Процитовано 23 жовтня 2017.
  17. ↑ Варламов Илья Александрович - Myrotvorets.center. Myrotvorets.center (ru-RU) . Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  18. ↑ Блогера Варламова в Україну не впускали: росіянин сам поширив фейк. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017.
  19. ↑ Відомий російський блогер прибув в Україну попри заборону СБУ. detector.media (укр.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  20. ↑ Російський ліберальний блогер Ілля Варламов осоромився роликом про Україну в стилі Кисельова. Архів оригіналу за 4 листопада 2021.
  21. ↑ Только крокодилы спасут эту страну от мудаков!. zyalt.livejournal.com. 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2015. Процитовано 23 жовтня 2017.
  22. ↑ Блогер-фотограф Илья Варламов взят в пул Владимира Путина. politonline.ru. 22 грудня 2010. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  23. ↑ Антон Благовещенский (19 березня 2011). Японское блоготрясение. Российская газета. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  24. ↑ Илья Варламов объявил о закрытии своего блога в «Живом Журнале». NEWSru.com. 8 червня 2015. Архів оригіналу за 28 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  25. ↑ Никита Лихачёв (15 червня 2015). Новый проект Варламова оказался старым ЖЖ-блогом на новом домене. TJornal. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 жовтня 2017.
  26. ↑ На блогера Илью Варламова дважды за день напали в Ставрополе - BBC News Русская служба. BBC. 26 квітня 2017. Архів оригіналу за 8 жовтня 2023. Процитовано 12 грудня 2023. (рос.)
  27. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 вересня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  28. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  29. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  30. ↑ Объявлены номинанты на премию «Прорыв». nashi.su. 14 грудня 2009. Архів оригіналу за 26 грудня 2010. Процитовано 23 жовтня 2017.
  31. ↑ Дмитрий Медведев вручил премию «Прорыв». nashi.su. 17 грудня 2009. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 23 жовтня 2017.
  32. ↑ РОТОР 2011: 5. Блогер года. Союз «ЕЖЕ». Архів оригіналу за 26 липня 2012. Процитовано 2 грудня 2011.
  33. ↑ Рында Года. Лучшее в ЖЖ. Итоги голосования. livejournal.ru. 30 грудня 2010. Архів оригіналу за 18 червня 2012.
  34. ↑ архив 2009 ⁄ победители. The Best of Russia. Архів оригіналу за 13 жовтня 2010.
  35. ↑ архив 2011 ⁄ победители. The Best of Russia. Архів оригіналу за 19 січня 2012.
  36. ↑ Год без цензуры. Коммерсантъ FM. 12 жовтня 2012. Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  37. ↑ Победители фотоконкурса «Год без цензуры»
  38. ↑ фотографии ⁄ люди. The Best of Russia. Архів оригіналу за 8 травня 2013.
  39. ↑ Наследник родился!. Архів оригіналу за 9 вересня 2017. Процитовано 10 вересня 2017.
Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Варламов_Ілля_Олександрович&oldid=41386527