Вейнберг Петро Ісайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вейнберг.
Вейнберг Петро Ісайович
ПсевдонімГейне из Тамбова[1][2] і Е. Зинов[3]
Народився16 (28) червня 1831[2][4][5] або 28 червня 1831(1831-06-28)[5]
Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія[6][2][…]
Помер3 (16) липня 1908[2][4] (77 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія[2][7][4]
ПохованняЛітераторські мостки
Країна Російська імперія
Діяльністьпоет, історик літератури, журналіст, перекладач, письменник, педагог
Сфера роботипоезія[8], перекладацтво[d][8] і історія літератури[8]
Alma materРішельєвський ліцей[6][2] і Імператорський Харківський університет (1854)[6][2][1]
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна
Мова творівросійська
Брати, сестриВейнберг Павло Ісайович
ДітиВейнберг Борис Петровичd
CMNS: Вейнберг Петро Ісайович у Вікісховищі

Петро́ Іса́йович Ве́йнберг  — (*28 червня 1831, Миколаїв — †16 липня 1908, Санкт-Петербург) — російський поет, перекладач і журналіст. Народився у Миколаєві в родині купця другої гільдії. У 1850-их — 1860-их роках був популярним як автор сатиричних і гумористичних творів. Закінчив Рішельєвський ліцей та Харківський університет.

Відомий перекладач світової класики російською мовою. Його перу належать переклади з В. Шекспіра («Отелло», «Генріх VIII», «Тимон Афінський», «Венеційський купець», «Як вам це сподобається», «Все добре, що добре закінчується», «Віндзорські насмішниці», «Комедія помилок», «Марні зусилля кохання»), Ґ. Лессінга («Натан Мудрий»), Р. Шерідана («Школа лихослів'я»), П.Б. Шеллі («Ченчі»), Г. Гейне («Біміні»), Г. Лонгфелло («Євангеліна»), Р. Бернса, Е. Браунінг, А. де Мюссе, Г.Х. Андерсена, Г. Ібсена, А. Міцкевича та інших видатних авторів.

Переклав баладу Тараса Шевченка «Тополя» (переклад надруковано в журналі «Библиотека для чтения», 1860, книга 3). В журналі «Век» (1861, № 10) опубліковано фейлетон «Що нового в Петербурзі», в якому по-блюзнірському писав про смерть Шевченка. Проти вихватки Вейнберга виступав у газеті «Русский мир» (6 травня 1861) Д. Минаєв.

Наприкінці 1860-х і у 1870-х роках видав зібрання творів Й.В. Гете (6 томів) і Г. Гейне (12 томів) у своїх та чужих перекладах. Переклав ряд літературознавчих праць Лукаса Коллінза (Коллінса), присвячених життю й творчості видатних античних авторів: Есхіла, Евріпіда, Аристофана. Вони вийшли друком наприкінці 1870-х років у видавництві В. Ковалевського (серія «Давні класики для російських читачів»).

Помер 16 липня 1908 року у Санкт-Петербурзі.

Література

[ред. | ред. код]
  • Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Вейнберг, Петр Исаевич // Варлен — Венглейн — 1928. — Т. 9. — С. 189–190.
  2. ↑ а б в г д е ж Жданов В. В. Вейнберг // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 1.
  3. ↑ http://feb-web.ru/feb/masanov/map/07/map12043.htm
  4. ↑ а б в fedordostoevsky.ru
  5. ↑ а б Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
  6. ↑ а б в Морозов П. О. Вейнберг, Петр Исаевич // Энциклопедический словарь / под ред. К. К. Арсеньев, Ф. Ф. Петрушевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. Vа. — С. 720–721.
  7. ↑ а б Вейнберг, Петр Исаевич // Еврейская энциклопедия — СПб: 1910. — Т. 5. — С. 382.
  8. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вейнберг_Петро_Ісайович&oldid=36028505