Вологі ліси Малабарського узбережжя
.jpg) Ландшафт Національного паркк Моллем
| |
| Екозона | Індомалайя |
|---|---|
| Біом | Тропічні та субтропічні вологі широколистяні ліси |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| Назва WWF | IM0124 |
| Межі | Колючі чагарники та ліси Декану Вологі листяні ліси Північно-Західних Гат Вологі листяні ліси Південно-Західних Гат Гірські дощові ліси Північно-Західних Гат Гірські дощові ліси Південно-Західних Гат |
| Площа, км² | 34 219 |
| Країни | Індія |
| Охороняється | 1251 км² (4 %)[1] |
 Розташування екорегіону (жовтим)
| |
Вологі ліси Малабарського узбережжя (ідентифікатор WWF: IM0124) — індомалайський екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований на прибережних рівнинах[en] на південному заході Індії[2].
Екорегіон вологих лісів Малабарського узбережжя охоплює території Конкану[en] і Малабарського узбережжя, вузьку смугу земель, розташованих між Аравійським морем і гірським хребтом Західних Гат. Він простягається на 1400 км з північного заходу на південний схід, від північної Махараштри через Гоа, Карнатаку і Кералу до Каньякумарі[en] на крайньому півдні Тамілнаду.
Висота екорегіону коливається від 0 до 250 м над рівнем моря. На сході він переходить у вологі листяні ліси Північно-Західних Гат та у вологі листяні ліси Південно-Західних Гат.
Територія екорегіону є досить густонаселеною. В його межах розташовані деякі великі міста, зокрема Мумбаї в Махараштрі, Мормугао[en] та Маргао[en] в Гоа, Мангалуру в Карнатаці та Тіруванантапурам, Кочі і Кожікоде в Кералі.
В межах екорегіону переважає мусонний клімат (Am за класифікацією кліматів Кеппена). Високі Західні Гати перехоплюють вологу південно-західних мусонів, які дмуть з червня по вересень, формуючи орографічні опади. Середньорічна кількість опадів в екорегіоні становить 2500 мм. На півдні екорегіону випадає більше опадів, ніж на півночі, і в них більш виражена сезонність.
Первинний рослинний покрив екорегіону був представлений вічнозеленими вологими лісами, в яких зустрічалися деякі листопадні породи дерев, особливо у найбільш посушливих районах. Внаслідок антропогенного тиску в лісах регіону наразі переважають тикові дерева (Tectona grandis), які скидають листя під час зимового сухого сезону.
Серед інших дерев, що ростуть в лісах екорегіону, слід відзначити голоцвітий тетрамелес (Tetrameles nudiflora), жовте зміїне дерево[en] (Stereospermum colais), двонектарникове смердюче дерево[en] (Dysoxylum gotadhora), жилкуватий фікус[en] (Ficus nervosa), червоний річковий фікус (Ficus racemosa), сумчастий птерокарпус[en] (Pterocarpus marsupium), малабарське бавовняне дерево[en] (Bombax ceiba), беллірійську терміналію[en] (Terminalia bellirica), еліптичну терміналію[en] (Terminalia elliptica), широколистий аногейсус[en] (Anogeissus latifolia), широколисту дальбергію[en] (Dalbergia latifolia), індійський ясен[en] (Lannea coromandelica), довголисту мадуку[en] (Madhuca longifolia), перисту гаругу[en] (Garuga pinnata), джамболан (Syzygium cumini), дводомну маслину[fr] (Olea dioica), волохате залізне дерево[en] (Xantolis tomentosa), туполисті бріделії[en] (Bridelia retusa), вузьколисту актінодафну[sv] (Actinodaphne angustifolia) та різні види мангових дерев (Mangifera spp.). В підліску цих лісів ростуть невисокі дерева, зокрема індійські коралові дерева (Erythrina variegata), малабарські лакові дерева[en] (Butea monosperma), непальські індигові дерева[en] (Wrightia tinctoria), червоні баугінії[en] (Bauhinia racemosa), зізіфуси чунна[en] (Ziziphus rugosa) та чагарники, зокрема кущові вудфордії[en] (Woodfordia fruticosa), рідкоцвіті мейни[en] (Meyna laxiflora), дикі каранди[en] (Carissa spinarum) і різні види флакуртії[en] (Flacourtia spp.).
У посушливих районах уздовж північного узбережжя Карнатаки ростуть листяні ліси, де переважають дрібноцвіті лагерстромії[en] (Lagerstroemia microcarpa), тикові дерева (Tectona grandis) та п'ятистовпчикові ділленії[en] (Dillenia pentagyna). В деяких прибережних районах зустрічаються заболочені ліси, де переважають різні види мускатників (Myristica spp.). Наразі ці ліси переважно знищені і перетворені на плантації кокосових пальм та горіхів арека[en].
В межах екорегіону зустрічається близько 97 видів ссавців. Серед поширених в регіоні ссавців слід відзначити гаура (Bos gaurus), гірського куона (Cuon alpinus), індійську макаку (Macaca radiata) та ведмедя-губача (Melursus ursinus). Раніше в екорегіоні були поширені індійські слони (Elephas maximus) та бенгальські тигри (Panthera tigris tigris), однак наразі їх популяції значно скоротилися або повністю вимерли. Серед дрібних ссавців, поширених в регіоні, слід відзначити сірого стрункого лорі (Loris lydekkerianus), бурого мусанга (Paradoxurus jerdoni) та великохвосту велетенську білку (Ratufa macroura).
Ендеміком регіону є керальський пацюк (Rattus ranjiniae). Також в регіоні мешкають деякі майже ендемічні ссавці, які окрім лісів Малабарського узбережжя, зустрічаються і у вологих лісах Західних Гат. Серед таких ссавців слід відзначити тамільських сункусів[en] (Suncus dayi), чорноногих лангурів (Semnopithecus hypoleucos), великоплямистих цивет (Viverra civettina) та траванкорських білок-летяг (Petinomys fuscocapillus).
У межах екорегіону зустрічається близько 280 видів птахів. Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити індійських флоріканів (Sypheotides indicus), рожевокрилих фламінго (Phoenicopterus roseus), індійських токо (Ocyceros birostris), дворогих гомраїв (Buceros bicornis), а також майже ендемічних малабарських токо (Ocyceros griseus) та малабарських посмітюх (Galerida malabarica).
Оцінка 2017 року показала, що 1251 км², або 4 % екорегіону, є заповідними територіями[1]. Природоохоронні території включають:
- Національний парк Санджай-Ганді[en], Махараштра (50 км²)
- Національний парк Моллем, Гоа (150 км²)
- Природний заповідник Пічі-Важані[en], Керала (100 км²)
- Природний заповідник Пхазад[en], Махараштра
- Пташиний заповідник Кумараком[en], Керала
- ↑ а б Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- ↑ Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 07 жовтня 2023.