Манго (рід)
Манго | |
---|---|
Незрілі плоди манго на дереві | |
Біологічна класифікація | |
Царство: | Рослини (Plantae) |
Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
Клада: | Розиди (Rosids) |
Порядок: | Сапіндоцвіті (Sapindales) |
Родина: | Фісташкові (Anacardiaceae) |
Підродина: | Anacardioideae |
Рід: | Mangifera L. |
Біноміальна назва | |
Mangifera L. | |
Види | |
Більше 35 видів, включаючи: | |
![]() |
Манго, або Мангіфера, — рід тропічних рослин родини сумахових.
Слово «манго» використовують також для найменування фрукта з солодким смаком та волокнистою структурою зі шкіркою в червоних, жовтих та зелених тонах і з жовтого або оранжевого кольору м'якоттю (докладніше див. Манго (фрукт)). Ці фрукти отримують здебільшого від культивації у світі одного з видів цього роду — мангове дерево або мангіфера індійська (Mangifera indica). Ця рослина — один з національних символів у Індії та Пакистані.
Деякі види манго культивують як кімнатні рослини.
Поширення[ред. | ред. код]
Спочатку рослина росла на прикордонній території індійського штату Ассам та держави М'янма у вологих тропічних лісах, але нині вирощується у багатьох країнах: у США, Кубі, Мексиці, Китаї, у країнах Південної та Центральної Америки, на Карибських островах, у тропічному поясі Африки (наприклад, у Кенії і у Кот-д'Івуарі), у багатьох азійських країнах (Таїланд, Філіппіни, В'єтнам), а також в Австралії.
Індія збирає близько 9,5 мільйонів тонн плодів манго і є головним виробником (один з найвідоміших сортів — Mangifera indica ‘Alphonso’). У Європі манго культивується головним чином у Іспанії на Канарських островах.
Мангове дерево[ред. | ред. код]
Вічнозелене мангове дерево має висоту 10 — 45 м; крона дерева сягає радіусу 10 м. Нове листя виростає жовтувато-рожевого кольору, проте швидко стає темно-зеленими. Невеликі (кольори від білого до рожевого) квіти після їх розкриття мають аромат, схожий на аромат лілій. Після в'янення квіток до дозрівання плодів манго зазвичай проходять 3 — 6 місяців.
Зрілі фрукти висять на довгих стеблах та важать до 2 кг. Шкірка манго тонка, гладка, зеленого, жовтого або червоного кольору в залежності від ступеня зрілості (часто зустрічається комбінація всіх трьох кольорів). Велика плоска та тверда кісточка оточена м'якоттю, яка може бути м'якою або волокнистою залежно від зрілості плода.
Застосування[ред. | ред. код]
Плоди манго часто використовуються у домашній медицині в Індії та інших азійських країнах. Наприклад, в Індії манго застосовують для зупинки кровотеч, для зміцнення серцевого м'яза і для найкращої роботи мозку.
Незрілі плоди[ред. | ред. код]
Зелені недозрілі плоди містять у собі у великих кількостях крохмаль, який у міру дозрівання перетворюється на прості вуглеводи: сахарозу, глюкозу та мальтозу. крім того, незріле манго — цінне джерело пектину, однак після утворення у плоді твердої кісточки його кількість істотно зменшується. Завдяки вмісту у ньому лимонної, щавлевої, яблучної та бурштинової кислот незрілий плід дуже кислий на смак. Також зелене манго багате вітаміном С (у 15 мг міститься стільки ж вітаміну С, скільки у 30 мг лайма), є в ньому й інші вітаміни: B1, B2, ніацин.
Зрілі плоди[ред. | ред. код]
Зрілий фрукт на смак дуже солодкий і має приємний солодкуватий аромат. У ньому багато вітамінів та цукрів, але мало кислот.
Вітамін А, що міститься в зрілому фрукті у великих кількостях, добре впливає на органи зору: допомагає при «курячій сліпоті», сухості рогівки та інших очних захворюваннях. Крім того, регулярне вживання стиглих плодів у їжу сприяє поліпшенню імунітету та оберігає від інфекцій простудного характеру, таких як ГРВІ, риніт та інші.
Зрілі плоди також використовуються для зниження ваги, оскільки плоди містять у собі багато вітамінів та вуглеводів — так звана манго-молочна дієта.
Можливі негативні наслідки[ред. | ред. код]
При вживанні понад два незрілих плоди на день можлива поява кольок, роздратування слизової шлунково-кишкового тракту та горла. Переїдання стиглих фруктів може призвести до розладу кишківника, запорів, алергічних реакцій[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Манго-манго. Полезная экзотика. Архів оригіналу за 23 жовтня 2009. Процитовано 30 грудня 2013.
|