Вісвальдас Кульбокас
Вісвальдас Кульбокас лит. Visvaldas Kulbokas | ||
| ||
---|---|---|
з 15 червня 2021 | ||
Обрання: | 15 червня 2021 | |
Церква: | Римо-католицька церква | |
Попередник: | Клаудіо Гуджеротті | |
| ||
з 15 червня 2021 | ||
Обрання: | 15 червня 2021 | |
Попередник: | П'єр Джакомо Де Ніколо | |
Альма-матер: | Тельшяйська духовна семінарія, Папський університет Святого Хреста і Папська церковна академія | |
Науковий ступінь: | доктор богослов'я | |
Діяльність: | дипломат, католицький архієпископ, католицький священник, католицький диякон | |
Народження: | 14 травня 1974 (50 років) Клайпеда, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР | |
Священство: | 19 липня 1998 | |
Єп. хіротонія: | 14 серпня 2021 | |
Нагороди: | ||
| ||
Вісвальдас Кульбокас (лит. Visvaldas Kulbokas; нар. 14 травня 1974, Клайпеда) — литовський католицький архієпископ, ватиканський дипломат; з 15 червня 2021 року апостольський нунцій в Україні і титулярний архієпископ Мартани.
Народився 14 травня 1974 року в м. Клайпеда. У 1992 році закінчив середню школу в Клайпеді і вступив до Тельшяйської духовної семінарії. З 1994 до 2004 року навчався в Римі в Папському університеті Святого Хреста, де здобув науковий ступінь доктора богослов'я (2001) та ліценціат з канонічного права (2004).[1]
19 липня 1998 року отримав священничі свячення, інкардинований до Тельшяйської дієцезії.[2]
У 2001—2004 роках навчався в Папській церковній академії.[1] 1 липня 2004 року розпочав дипломатичну службу у Ватикані як секретар представництва Святого Престолу в Лівані (2004—2007). У 2007—2009 роках був працівником нунціатури в Нідерландах, і в Росії (2009—2012). Упродовж 2012—2020 років працював у Відділі відносин з державами Державного Секретаріату Святого Престолу. У 2020—2021 роках — радник нунціатури в Кенії.[1]
15 червня 2021 року Папа Франциск номінував о. Вісвальдаса Кульбокаса апостольським нунцієм в Україні і титулярним архієпископом Мартани.[2][3]
Єпископську хіротонію отримав 14 серпня 2021 року в катедральному соборі святих Станіслава і Владислава у Вільнюсі.[4] Головним святителем був кардинал П'єтро Паролін, державний секретар Святого Престолу, а співсвятителями архієпископ Вільнюський Ґінтарас Ґрушас і єпископ Тельшяйської дієцезії Алґірдас Юревічюс.[5]
1 жовтня 2021 року — вручив вірчі грамоти Президенту України Володимиру Зеленському[6]
Окрім литовської мови, володіє італійською, французькою, іспанською, англійською, українською та російською мовами.[2]
- Орден «За заслуги» II ст. (Україна, 2 червня 2022) — за вагомі особисті заслуги у зміцненні міждержавного співробітництва, підтримку незалежності та територіальної цілісності України, плідну дипломатичну діяльність[7]
- ↑ а б в Prelatas Visvaldas Kulbokas nominuotas apaštaliniu nuncijumi Ukrainoje. Bernardinai.lt (лит.). 15 червня 2021. Архів оригіналу за 31 серпня 2021. Процитовано 15 червня 2021.
- ↑ а б в Rinunce e nomine. press.vatican.va. Архів оригіналу за 15 червня 2021. Процитовано 15 червня 2021.
- ↑ Папа призначив Апостольського Нунція в Україні - Vatican News. www.vaticannews.va (укр.). 15 червня 2021. Архів оригіналу за 15 червня 2021. Процитовано 15 червня 2021.
- ↑ Prelatas Visvaldas Kulbokas Vilniuje įšventintas į vyskupus. tv3.lt. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 14 серпня 2021.
- ↑ Archbishop Visvaldas Kulbokas [Catholic-Hierarchy]. www.catholic-hierarchy.org. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 14 серпня 2021.
- ↑ Глава держави прийняв вірчі грамоти в Апостольського нунція, послів Ізраїлю та Латвії. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 11 грудня 2021.
- ↑ Указ Президента України від 2 червня 2022 року № 383/2022 «Про нагородження орденом «За заслуги»»
- Короткий життєпис на сайті catholic-hierarchy.org [Архівовано 16 червня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)