Головачов Олександр Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Олексійович Головачов
рос. Александр Алексеевич Головачёв
Народження27 листопада (10 грудня) 1909(1909-12-10)
Любохна
Смерть6 березня 1945(1945-03-06) (35 років)
Сілезія
ПохованняВасильків
КраїнаСРСР СРСР
Вид збройних силсухопутні війська
Рід військмеханізовані війська
Роки служби19291945
ПартіяВКП(б)
Звання Полковник
Війни / битвипольський похід РСЧА
німецько-радянська війна
Автограф
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Суворова II ступеня Орден Суворова II ступеня Орден Червоної Зірки

Олександр Олексійович Головачов (рос. Александр Алексеевич Головачёв; 27 листопада (10 грудня) 1909(19091210), Любохна — 6 березня 1945, Сілезія) — радянський офіцер, двічі Герой Радянського Союзу.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 27 листопада (10 грудня 1909) року в селищі Любохні (нині Брянської області) в сім'ї робітника. Росіянин. Після закінчення 7 класів Любохонської сільської школи в 1922 році вступив в профтехшколу при заводі «Профінтерн» в селищі Бєжицях Орловської області. Отримавши спеціальність розмітника, в 1926 році розпочав свою трудову діяльність креслярем на заводі «Профінтерн». У 1927 році перейшов працювати розмітником в механічний цех цементного заводу імені Воровського, а пізніше креслярем в конструкторський відділ заводу.

Військова кар'єра

[ред. | ред. код]

У вересні 1929 року вступив до Об'єднаної військової школи імені ВЦВК РРФСР в місті Москві, де спочатку був курсантом, а потім старшиною 4-ї стрілецької роти. У 1930 році був прийнятий кандидатом у члени ВКП(б), а в 1931 році став членом партії. У 1932 році з відзнакою закінчив ОВШ імені ВЦВК РРФСР і був направлений командиром кулеметного взводу 5-ї стрілецької роти 2-го стрілецького полку Московської Пролетарської стрілецької дивізії. У червні 1933 року переведений в 9-й стрілецький полк 10-го стрілецького корпусу на посаду командира кулеметного взводу ППО 25-го окремого стрілецького батальйону (місто Кірсанов Тамбовської області). У січні 1934 року призначений командиром кулеметної роти. У січні 1935 року призначений командиром 9-ї стрілецької роти в 57-й стрілецький полк 19-ї Воронезької стрілецької дивізії Московського військового округу, який дислокувався в місті Острогозьку Воронезької області. У листопаді 1935 року призначений начальником штабу 3-го батальйону 57-го стрілецького полку (слобода Алексєєвка Воронезької області; нині місто Алексєєвка Бєлгородської області). У тому ж році отримав військове звання старшого лейтенанта.

У червні 1937 року за доносом товариша по службі був звільнений з РСЧА, а 31 липня 1937 року заарештований НКВС і поміщений у в'язницю міста Острогозька, де просидів 15 місяців. Звинувачувався за статею 58 пункт 6 (контрреволюційна пропаганда або агітація), а потім по статті 58 пункт 10 КК РРФСР (шпигунство). Після того, як слідчими органами було встановлено, що матеріали, подані на О. Головачова, носять наклепницький характер, був звільнений з в'язниці.

З жовтня 1938 по січень 1939 рокув працював викладачем креслення в школі ФЗУ при ремонтно-механічному заводі міста Острогозька. У січні 1939 року був відновлений в Червоній армії, в ВКП(б) і призначений командиром роти 57-го стрілецького полку 19-ї Воронезької стрілецької дивізії. У травні 1939 року призначений спочатку тимчасово виконуючим, а потім начальником штабу 2-го батальйону 57-го стрілецького полку. У вересні 1939 року на базі 19-ї Воронезької стрілецької дивізії розгорнулися три нових дивізії: 120-а, 149-а (на базі 56-го і 57-го стрілецьких полків відповідно), а також нова 19-а (на базі 55-го полку). У ході розгортання 149-ї стрілецької дивізії Головачов виконує посаду начальника штабу одного з знову формованих полків. Потім він з командою, призваних із запасу, спрямований в 146-й стрілецький полк 44-ї стрілецької дивізії (Київський особливий військовий округ) у складі якого бере участь в поході на Західну Україну на посаді начальника штабу 146-го Богунського полку.

Після закінчення походу і прибуття 44-ї дивізії до нового місця розміщення в місто Бережани Тарнопольськой області, Головачов з командою призваних з Воронезької області, повертається до місця своєї колишньої служби — в селище Алексєєвку Воронезької області, де в жовтні-листопаді 1939 року призначений командиром батальйону 744-го стрілецького полку 149-ї стрілецької дівізії. З 25 грудня 1939 року відряджений до розпорядження командувача 9-ї армії Ленінградського військового округу і з 12 січня 1940 року вступає на посаду командира 1-го стрілецького батальйону 25-го стрілецького полку 44-ї Червонопрапорної стрілецької дивізії, яка з січня по березень 1940 займала бойовий порядок на кордоні з Фінляндією в районі населених пунктів Ратевара, Пурасе.

У квітні 1940 року після закінчення радянсько-фінської війни, 25-й полк у складі 44-ї дивізії переїжджає до нового місця дислокації у місто Коростень Житомирської області, а потім до нового місця свого розташування — район міста Болехова Станіславської області. У цьому ж місяці Головачов призначений командиром 4-го окремого розвідувального батальйону 44-ї Червонопрапорної стрілецької дивізії (дислокується в місті Болехові). У квітні-травні 1941 року при переході на штат гірськострілецької дивізії 4-й окремий розвідувальний батальйон розформовується і з 13 травня 1941 року капітан О. Головачов призначений начальником штабу 146-го гірськострілецького полку, який розташовується в місті Сколе недалеко від радянсько-угорського кордону.

Німецько-радянська війна

[ред. | ред. код]

На початку німецько-радянської війни — начальник штабу і командир стрілецького полку, з серпня 1942 року командував 52-ю (пізніше 23-я гвардійська) мотострілецькою бригадою. Брав участь у боях при форсуванні Дону, відвоюванні України, в битві за Дніпро. Особливо відзначилася бригада полковника Головачова під час Львівсько-Сандомирської операції, в ході якої вона відвоювала міста: Городок Львівської області та Львів, успішно форсувала річку Віслу і захопила плацдарм на її західному березі.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 вересня 1944 року командиру 23-ї Гвардійський мотострілецької бригади гвардії полковнику Головачову Олександру Олексійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4 659).

Могила Олександра Головачова

Загинув у бою 6 березня 1945 року (був убитий осколком ворожого снаряда) в Сілезії в районі Логан (Польща). Похований в місті Василькові Київської області. На могилі встановлено пам'ятник.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 квітня 1945 року командир 23-ї Гвардійської мотострілецької бригади гвардії полковник Головачов Олександр Олексійович посмертно нагороджений другою медаллю «Золота Зірка».

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, двома орденами Суворова 2-го ступеня, орденом Червоної Зірки, медалями.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Іменем двічі Героя Радянського Союзу гвардії полковника О. О. Головачова названі: вулиця в Москві; середня школа в селищі Любохні. Його ім'я носив пасажирський теплохід Бєльського річкового пароплавства (Башкирія, місто Уфа).

Література

[ред. | ред. код]
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. Москва, 1987;
  • Дважды Герои Советского Союза. — Москва: Воениздат, 1973.