Голубєв Гліб Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гліб Миколайович Голубєв
рос. Глеб Николаевич Голубев
Народився15 січня 1926(1926-01-15)
Твер
Помер14 жовтня 1989(1989-10-14) (63 роки)
Москва
ГромадянствоСРСР СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьпрозаїк, журналіст
Сфера роботитворче та професійне письмоd[1], проза[1], наукова фантастика[1], науково-популярне видання[1], журналістика[1] і науково-фантастична літератураd[1]
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії
Мова творівросійська
Роки активності1955–1989
Напрямокпроза
Жанрфантастична повість, оповідання, документальні твори
Magnum opus«Гість із моря»
ЧленствоСП СРСР
Сайт: glebgolubev.ru

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Голубєв.

Гліб Миколайо́вич Го́лубєв (рос. Глеб Никола́евич Го́лубев, 15 січня 1926(19260115), Твер — пом.14 жовтня 1989, Москва) — російський радянський письменник-фантаст, автор пригодницьких творів, журналіст та публіцист.

Біографія

[ред. | ред. код]

Гліб Голубєв народився у 1926 році у Твері, невдовзі перейменованій на Калінін. Перед радянсько-німецькою війною, у 1941 році, він закінчив у рідному місті 8 класів середньої школи, і після того, як лінія фронту підійшла до міста, Гліб Голубєв разом із матір'ю евакуювався на Урал, у місто Асбест. Там хлопець одночасно працював у колгоспі, та у вечірній час навчався у ФЗУ. Після закінчення училища Голубєв працював машиністом електровоза на руднику, пізніше начальником зміни і нормувальником. За два роки Гліба Голубєва призвали до армії, проте в діючу армію його не взяли у зв'язку із поганим зором, і він служив у запасному полку на Уралі писарем. Після закінчення війни Голубєв повернувся до рідного міста, де екстерном закінчив середню колу, та одночасно працював у місцевому радіокомітеті спочатку диктором, а пізніше літературним співробітником.[2] Після отримання документу про повну середню освіту він вступив на сценарний факультет Московського інституту кінематографії, який закінчив у 1952 році.[3] Проте після закінчення інституту Голубєв розчарувався у кінематографії, проте зацікавився журналістикою, і розпочав працювати в журналі «Крестьянка», спочатку позаштатним працівником, а потім редактором у відділі науки.[2][3] Далі він перейшов на роботу роз'їзним кореспондентом журналу «Вокруг света», багато подорожував по СРСР, друкувався не лише за основним місцем роботи, але й у журналах «Смена», «Пионер» та інших періодичних виданнях.[2][3] Одночасно із журналістською роботою займався й літературною діяльністю, писав як художні, так і науково-популярні книги.

Помер Гліб Голубєв у Москві 14 жовтня 1989 року.

Літературна творчість

[ред. | ред. код]

Ще у студентські роки Гліб Голубєв розпочав друкувати статті на науково-популярні тем у московських журналах. Першим його літературним твором стало історичне оповідання «Під чужим іменем», опубліковане в журналі «Вокруг света» в 1955 році. Першим фантастичним твором письменника став фантастичний нарис «Міжпланетний репортаж», також опублікований в журналі «Вокруг света», в 1956 році. Переважна більшість творів Гліба Голубєва присвячені науково-популярній фантастиці, згідно із висловом самого Голубєва: «Я старався наслідувати цей напрям творчості, початок якому поклав наш великий батько — Жуль Верн своїми класичними „Незвичайнми подорожами“, як назвав він серію своїх безсмертних романів» (рос. Я старался следовать тому направлению, начало которому положил великий отец наш – Жюль Верн своими классическими «Необычными путешествиями», как назвал он серию своих бессмертных романов).[2] Частина творів письменника написані в детективно-пригодницькому жанрі, частина творів написана на морську та пригодницько-географічну тематику.[4][3] Більшість повістей письменника об'єднані у два цикли — «Професор Жакоб», повісті з якого написані на теми парапсихології, до якого входять твори «Голос із ночі», «Пригадай!», «Переселення душ» та «Лунатики»; та цикл «Сергій Сергійович Волошин», написаний на теми науково-пригодницької літератури, до якого входять повісті «Вогняний пояс», «Гість із моря», «Піратський скарб», "Секрет «Лоліти» та «Паща диявола». Окрім цього, Гліб Голубєв у співавторстві з Олексієм Леонтьєвим написав кіносценарій «До побачення, Земля!», опублікований у журналі «Техника – молодежи» в 1961 році, в якому розповідається про виявлення на супутнику Марса Деймосі земною експедицією доказів прильотів на Землю марсіанських космічних кораблів у далекому минулому.

Частина творів Гліба Голубєва відносяться до документально-мемуарної літератури. У 1962 році він видав книгу «Життя Данила Заболотного» про життя всесвітньо відомого українського мікробіолога Данила Заболотного. У 1979 році Гліб Голубєв видав книгу «Великий сіяч. Микола Вавилов» про життя відомого російського вченого-генетика Миколи Вавилова. у 1982 році вийшла у світ книга Голубєва «Той, що сколихнув світ» про життя Чарлза Дарвіна. У останні роки свого життя Гліб Голубєв працював над книгою «Колумби росські», присвячені опису життя та географічних відкриттів російських мореплавців XVIII століття, яка й стала останньою виданою книгою письменника.[2]

Переклади

[ред. | ред. код]

Твори Гліба Голубєва перекладені низкою мов світу, зокрема німецькою, болгарською, китайською, польською, угорською мовами. Українською мовою перекладені повісті автора «Вогонь-охоронець» та «Таємниця піраміди Хірена»

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Гліб Голубєв був двічі одруженим. Його син від першого шлубу — Михайло Осокін, відомий російський тележурналіст, із яким, щоправда, він майже не спілкувався.[5]

Бібліографія (у співавторстві з Юрієм Брайдером)

[ред. | ред. код]

Повісті

[ред. | ред. код]
  • 1956 — Золотая медаль Атлантиды
  • 1962 — По следам ветра
  • 1964 — Огонь-хранитель
  • 1964 — Тайна пирамиды Хирена
  • 1965 — Огненный пояс
  • 1966 — Долина, проклятая аллахом
  • 1967 — Гость из моря
  • 1968 — Голос в ночи
  • 1969 — Следствие сквозь века
  • 1971 — Пиратский клад
  • 1971 — Письмо с того света
  • 1972 — «Вспомни!»
  • 1974 — Секрет «Лолиты»
  • 1974 — След Золотого Оленя
  • 1976 — Лунатики
  • 1976 — Переселение душ
  • 1977 — Пасть дьявола
  • 1980 — К неведомым берегам
  • 1981 — «Потомкам для известия»
  • 1984 — Шлиссельбургская нелепа
  • 1986 — Курс — неведомое

Оповідання

[ред. | ред. код]
  • 1955 — Под чужим именем
  • 1956 — Знакомое лицо
  • 1956 — Межпланетный репортаж
  • 1956 — Погода на заказ
  • 1956 — Пытливый странник
  • 1957 — «Будь готов!»
  • 1957 — Пленница северного озера
  • 1958 — Марьяна
  • 1958 — Один в океане
  • 1958 — Открытия в кабинете
  • 1958 — По дорогам смерти
  • 1958 — Побег в неведомое
  • 1958 — Родная сторона
  • 1958 — Таинственный мир
  • 1966 — Искатель молодости
  • 1981 — Украденная Атлантида
  • Знамя (публікація в мережі Інтернет)

Документальні твори

[ред. | ред. код]
  • 1960 — Неразгаданные тайны
  • 1962 — В гостях у моря
  • 1962 — Житие Даниила Заболотного
  • 1979 — Великий сеятель. Николай Вавилов
  • 1982 — Всколыхнувший мир
  • 1989 — Колумбы росские

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б в г д Уменье быть в толпе собою [Архівовано 16 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ а б в г В. Кропанин. ГЛЕБ ГОЛУБЕВ ЖУРНАЛИСТ, ПОПУЛЯРИЗАТОР НАУКИ И ПИСАТЕЛЬ [Архівовано 5 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ В. Кропанин. ПОСЛЕДНИЕ НАСЛЕДНИКИ ЖЮЛЯ ВЕРНА В СССР [Архівовано 6 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Михаил Осокин: «Вот такая у нас идиллия» [Архівовано 7 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Голубєв_Гліб_Миколайович&oldid=38041954